Тема 2. Корисність економічного блага.

У даній темі ми розглянемо 4 питання :

1. Корисність в економічній теорії.

2. Закон спадної граничної корисності.

3. Уподобання споживача.

4. Бюджетні обмеження споживача.

5. Рівновага споживача.

1. Корисність в економічній теорії.

Економічна теорія говорить, що поведінка споживача є дуже простою. Звичайно, що споживач буде купляти ту кількість товарів, яка йому підсилу ( все залежить від доходу покупця). Ще одна особливість покупця є те, що із збільшенням доходу покупець буде прагнути купити якісніший товар.

Для задоволення покупця існує така властивість як корисність товару. З цього випливає:

Корисність - це здатність даного товару чи послуги задовольнити потребу споживача, бажання та уподобання.

Корисність товару – це здатність товару задовольняти споживача і приносити йому певну корисність. Не можна корисність порівнювати з користю. Наведемо невеликий приклад: ( наприклад користуванням автомобілем приносить нам корисність, а наприклад куріння навпаки - шкоду)

Ми знаємо, що будь-який товар приносить нам користь. Розрізняють такі властивості корисності товару:

1. Корисність торвару є різною для різних людей, оскільки залежить від індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.

2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий приклад: Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку споживання морозива є дуже мала і потребе споживача не буде високою).

Економісти досить часто задають собі питання, в чому вимірювати і як виміряти корисність товару. Тому найяскравішим виміром корисності товару є особиста оцінка споживача. Кожний споживач оцінює корисність товару по-різному.

Деякі вчені створили спеціальну систему для розрахунку корисності від споживання товарів і назвали її ютиль, від англійського слова utility, що означає корисність.

Економісти говорять, що сума корисності декількох товарів показує, яку корисність принесли нам ці товари. Наприклад візьмемо 1 товар - 100 грм хліба, 2 товар - 20 грм масла, 3 товар - 250 грм кави які ми використаємо для сніданку. Якщо умовно взяти корисність хліба - 20 ютилів, масла - 10 ютилів, кави - 35 ютилів то сума корисності для нас буде становити: 10+20+35=65 ютилів.

Якщо це виразити у формулах, то сума корисності буде мати такий вигляд:

U=f(Х1, Х 2, Х 3, .... Хn), де Х1, Х 2, Х 3, .... Хn,це товари, які ми споживаємо.

Обов"язково потрібно памятати, що кожна наступна партія того самого товару споживачеві приносить вже меншу кількість корисності, а в деяких випадках і шкоду.

2.2. ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ.

Кожний споживач, який споживає товари має свою межу у споживанні. З цього твердження випливає правило:

а - це додаткова корисність, яку отримує споживач від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. З цього визначення формується основний закон граничної корисності, його також називають першим законом Госсена.

Закон спадної граничної корисності ( Перший закон Госсена ) полягає в тому, що коли споживач споживає наступну кількість товару, корисність від додаткового тако госпоживання - зменшується.

Цей закон діє на всі товари та послуги крім на товари антикваріату ( монети, старовинні речі), бо на такі товари завжди є попит і корисність збільшується тоді, коли збільшується колекція.

Також є таке поняття як загальна та середня корисність.

Загальна корисність (ТU) - це вся корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Загальна корисність характеризує суму усіх граничних корисностей.

Якщо гранична корисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загальної. Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься. Якщо ж гранична корисність матиме від’ємне значення, тобто, якщо товар для споживача приноситиме шкоду, тоді рівень загальної корисності буде зменшуватись.

Середня корисність (AU) — це загальна корисність від товару у розрахунку на кожну одиницю спожитого товару.

Другий закон Госсена полягає в тому, що споживач повинен розподілити свій дохід на покупку товарів так, щоб остання одиниця доходу яка буде витрачена на покупку товару принесла максимальне задоволення споживачеві.

3. Уподобання споживача

Перед споживачем постійно стоїть вибір, який з товарів є кращий і який з них приноситиме йому максимальну корисність. Весь цей вибір можна спростувати за допомогою графічного зображення двох товарів на графіку. За допомогою кривої байдужості можна зробити різні комбінації вибору товару, які б приносили максимальне задоволення.

Крива індеферентності ( або крива байдужості ) - показує нам комбінацію двох товарів з однаковою кількістю задоволення, яке отримує споживач і ставить його у стан невизначеності.

Вибір двох товарів, залежить від корисності, яку вони приносять споживачеві.

Крива байдужості є спадною, адже вона показує обернену залежність двох товарів, які приносять споживачеві користь. Кожна точка відображає різні комбінації вибору товарів, але взагальному користь від кожного товару є однакова.

Також криві індеферентносі мають свої властивості:

1. Криві індеферентності ніколи не перетинаються.

2. Криві індеферентності є завжи спадними.

3. Криві індферентності розміщені так, що є увігнутими до початку координат.

4. Чим дальше криві індеферентності розміщені від початку координат, тим більший рівень корисності вона характеризує для споживача.

Важливою ознакою споживача є те, що він має схильність до заміни одного товару на інший ( це притому, що якість його не буде гіршою від попереднього).

Гранична норма заміщення (MRSXY)- це та кількість товару, від якого відмовиться даний споживач, для того щоб отримати інший задля того, щоб зберегти сталий рівень загальної корисності.

Також споживач має ще одну перевагу у виборі товару - взаємозамінність.

Взаємозамінними - називаються ті товари, які споживач може замінити один товар на інший, при цьому корисність від цього залишатиметься сталою. До таких товарів наприклад можна віднести мінеральну воду та сік. Цей приклад показує нам, що якщо на ринку товарів підвищиться ціна на мінеральну воду, то споживач може її запросто замінити соком, при цьому корисність від покупки не зменшиться.

Для абсолютних замінників MRSXY=const.

Є ще такі товари які доповнюють один одного. Наведемо один приклад з взаємодоповнюючих товарів ( автомобіль є основним товаром, для того щоб він рухався йому потрібно бензин. Отже авмомобіль і бензин будуть взаємодоповнювальними товарами.

Взаємодоповнювальні товари - це ті товари, які споживаються разом.

Криві байдужості матимуть вигляд прямих і які будуть паралельні одній з осей тоді, коли споживач буде байдуже ставитися до одного із товарів які споживатиме.

4. Бюджетні обмеження споживача.

Переважна більшість споживачів вибирає не ті товари які йому подобаються і які мають перевагу над іншими, а ті, яким буде підсилу бюджет споживача. Споживач перед тим як купуватиме товар, спочатку розрахує свої можливості. Свої можливості споживач порівнює із рівнем доходу, чим дохід споживача буде більшим, тим споживач буде купувати більш якісніші товари і навпаки. Також на рівень обмеження вливає і бюджет споживача.

Бюджет споживача - це певна кількість грошей, яка належить споживачеві і які він може використати у будь-який час для покупки товарів т послуг.

Щоб зробити конкретний аналіз як вливає бюджет споживача на його вибір потрібно зробити певні виключення:

- весь дохід споживач повинен витрачати тільки на придбання товарів Х та У.

- споживач на повинен робити заощадження і при тому не повинен брати на покупку товарів старі заощадження.

- споживач для придбання товарів не повинен позичати нікому гроші і також брати гроші в борг.

В таких випадка дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам, які він здійснює:

І=РхХ+РуУ, де Рх і Ру – ціни відповідних благ.

За цим рівнянням можна визначити набори товарів Х та У, для придбання яких споживач може витратити однакові кошти. Зобразимо це графічно:

Лінія бюджетних обмежень - це всі ті товари, до яких відносимо товари X та Y , які споживач спроможен придбати.

Лінія бюджетних обмежень буде завжли мати вигляд прямої, змінюватиметься лиш кут її нахилу. Кут нахилу можна визначити за такою формулою:

Цей графік можна обяснити так: чим крутіша бюджетна лінія, ти більше потрібно пожертвувати товаром У, щоб отримаит більше товару Х.

Також на розміщення прямої впливають такі фактори, як кількість доходу споживача та ціна товарів Х та У.

Розміщення прямої на графіку має також свої особливості:

- якщо пряма переміщається паралельно лівору, це означає, що у споживача зменшився дохід, а коли пряма переміщається паралельно праворуч - дохід споживача збільшився. При цьому кут нахилу прямої при двох випадках залишається незмінним.

- зміна ціни товару призводть до зміни кута нахилу прямої. При зростанні кута нахилу ціна товару зростає, при зменшенні ціни на товар - знижується.

5. Рівновага споживача.

Споживач може максимізувати корисність при наявності певних бюджетних обмежень (наприклад для одного споживача максимальна корисність буде тоді, коли він буде мати автомобіль мерседес, а для іншого жигулі), тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари.

Рівновага споживача - це певна комбінація придбаних товарів споживачем, яка максимізує його корисність при обмеженому бюджеті.

Якщо споживач періодично не змінює вибір двох товарів при незміності ціни, він максимізує свою корисність.

Рівновага споживача буває внутрішньою та зовнішньою.

Точка насичення – це така точка, в якій додаткове споживання товару не дає користі для споживача. У точці насичення товар стає шкідливим, а інколи - антиблагом.