3. Методи прогнозування змінювання діагностичних параметрів та технічного стану

Методи прогнозування поділяються на три групи:

1. Метод експертних оцінок, суть яких зводиться до узагальнення, статистичної обробки і аналізу думок спеціалістів. (Гоголь)

2. Методи моделювання, що базуються на основних положеннях теорії подібності і складаються з формування моделі об’єкта дослідження, проведення експериментальних досліджень і перерахування добутих значень із моделі на натуральний об’єкт.

3. Статистичні методи, з яких найширше застосовується метод екстраполяції. У його основі лежить закономірності зміни прогнозованих параметрів у часі. Для опису цих закономірностей підбирають по можливості просту аналітичну функцію з мінімальною кількістю змінних.

Найбільш поширені методи статистичного моделювання, коли як базові матеріали використовують результати діагностування. У цьому разі прогноз треба розглядати як імовірнісну категорію.

У проблемі, що розглядається, найважливішим є прогнозування залишкового ресурсу. Найпростішим, наближеним методом його реалізації є лінійне прогнозування, коли зміну параметра залежно від напрацювання вважають лінійною. Залишковий ресурс визначають із виразу

де – залишковий ресурс в годинах напрацювання на відказ або в кілометрах пробігу;

t – напрацювання автомобіля (агрегату) з початку експлуатації або після ремонту чи технічного обслуговування (регулювання);

, – відповідно початкове і граничне значення параметра;

– значення параметра на момент діагностування.

Прогнозування може мати певні похибки, які можуть бути спричинені недостатньо повною статистичною інформацією, її неоднорідністю, низькою точністю вимірювальних інструментів і приладів, недосконалістю діагностичного обладнання, недостатньою точністю математичної моделі, низькою кваліфікацією діагноста, який збирає статистичні дані та здійснює прогнозування. Допустимі границі похибок визначають залежно від потрібної точності прогнозування.

Економічну оцінку прогнозування виконують на основі витрат матеріальних засобів на дослідження на період прогнозування. Дослідження включають збирання статистичної інформації, її оброблення та оцінку.

Ефективність прогнозування визначають за зміною показника надійності в результаті впровадження тих чи інших рекомендованих засобів її підвищення.

Тема  4:  Методи та засоби діагностування основних агрегатів, вузлів та систем автомобіля. Принципи роботи та конструкція основних видів контрольно-діагностичного обладнання.

Тема: Методи, засоби та процеси діагностування

Розрізняють об’єктивні і суб’єктивні методи діагностування автомобіля.

Об’єктивні методи передбачають вимірювання діагностичних параметрів спеціальними контрольно-діагностичними засобами та аналіз інформації і постановку діагнозу за допомогою спеціально розроблених алгоритмів.

Суб’єктивні методи передбачають контроль діагностичних параметрів органолептичними методами за допомогою органів чуття людини (органолептичні методи) та аналіз інформації і постановку діагнозу, виходячи з особистих знань і досвіду.

Найпоширеніші такі суб’єктивні методи контролю:

• візуальний;

• прослуховування роботи механізму, системи;

• ощупування механізму чи дотик;

Візуальним методом можна виявити такі несправності:

• порушення ущільнень;

• дефекти трубопроводів, сполучних шлангів і пристроїв – за протіканням палива, оливи, охолоджувальної рідини тощо.

• роботу приладів зовнішніх світлових;

• наявність/відсутність тріщин, пошкоджень, дефектів деталей, вузлів, тощо;

При прослуховуванні роботи механізмів, систем можна виявити такі несправності:

• підвищений зазор між клапанами і коромислами механізму газорозподілу – за стуком у зоні клапанного механізму;

• спрацювання шатунних і корінних підшипників – за стуком у відповідних зонах кривошипно-шатунного механізму при зміні частоти обертання колінчатого вала;

• витоки стисненого повітря через нещільності, тощо.

Методом прощупування та на дотик можна визначити такі несправності:

• ослаблення кріплень – за відносним переміщенням деталей;

• несправності механізмів і деталей – за надмірним їх нагріванням;

• несправності рульового механізму - за поштовхами на рульовому колесі у процесі обертання рульового колеса;

• витоки стисненого повітря через нещільності, тощо.

Найпоширеніші такі суб’єктивні методи аналізу інформації і постановку діагнозу:

• логічне мислення;

• метод експертних оцінок;

• інтуїтивні методи.

Застосовуючи логічне мислення, та виходячи з досвіду, можна оцінювати технічний стан і визначити несправності, зв’язуючи їх з характерними ознаками прояву кожної з несправностей:

(сизий дим – інтенсивне горіння оливи; чорний дим – великий вміст сажі; вистріли в глушник – неповне згоряння збагаченої суміші або пропуски запалювання чи непрацююча свічка, тощо).

Застосовуючи метод експертних оцінок, визначають складні несправності, які мають багато і часто суперечливих ознак. Частіше метод експертних оцінок застосовують для визначення переліку несправностей, з точністю до виявлення яких розробляють алгоритм чи технологічний процес діагностування.

Інтуїтивні методи застосовують у випадках складних несправностей та для пошуку несправностей у випадках відсутності необхідної діагностичної інформації, досвіду можливості застосування інших методів.

(напр., не працює телевізор – хазяїн часто намагається його полагодити методом заміни ламп навмання, починаючи з тих, які на його думку “не світяться”, чи “не так світять, як потрібно”). Досить часті випадки такого методу пошуку несправностей мають місце для пневмопривода гальм – поміняли один апарат, другий, чи гальмівний кран – а технічний стан так і залишається незадовільним).

Усі суб’єктивні методи діагностування часто приводять до похибок у постановці діагнозу, підвищенні затрат на ремонт, хоча не вимагають порівняно дорогого контрольно-діагностичного обладнання. Для задовільної ефективності ці методи вимагають достатньо високої кваліфікації оператора-діагноста. Однак, уміле поєднання об’єктивних і суб’єктивних методів діагностування може забезпечити невисоку вартість діагностування при прийнятній ефективності та якості діагностування.

Засоби діагностування

Засоби діагностування - технічні пристрої, призначені для вимірювання діагностичних параметрів та програма (алгоритм) постановки діагнозу.

Класифікація

За виконанням:

І – зовнішні, які не є складовою частиною об’єкта діагностування;

ІІ – вмонтовані – із системою вимірювальних перетворювачів (датчиків) вхідних сигналів, виконаних у спільній конструкції з об’єктом діагностування , як його складової частини.

Зовнішні ЗТД поділяються на стаціонарні, пересувні і переносні.

Засоби діагностування

Зовнішні

Вмонтовані

Пристрої для централізозованого знімання інформації

Стаціо-нарні

Пересувні

Пере-носні

Датчики та інди-катори

Засоби для обробки та

Засоби для обробки та видачі інформації

Змішанні

Змішанні – в них входять вмонтовані датчики з виводом діагностичного сигналу до зовнішніх засобів для зняття та аналізу інформації.