2.2. Основні види задач технічної діагностики

Кожен з розглянених типів задач з визначення технічного стану передбачає вирішення двох основних видів задач технічної діагностики:

1. – визначення відповідності чи невідповідності технічного стану;

2. – визначення причини невідповідності: - несправності;

- відхилення від регулювань.

Основні задачі з визначення технічного стану:

Типи

ЗАДЧ:

Задачі технічної діагностики

Задачі технічної прогностики

Задачі

технічної генетики

ВИДИ

ЗАДЧ:

Визначення технічного стану на момент діагностування

Визначення технічного стану на певний момент часу в минулому

Прогнозування технічного стану на певний момент часу в майбутньому

Визначення несправності, що обумовила незадовільний технічний стан на певний момент часу в минулому

Визначення несправності, що обумовила незадовільний технічний стан на момент діагностування

Прогнозування виникнення несправності, що обумовить незадовільний технічний стан на певний момент часу в майбутньому

Рис. 1. Основні задачі технічної діагностики, прогностики та генетики

2.3. Основні види оцінок технічного стану

У процесі експлуатації технічний стан об’єкта діагностування постійно змінюється. В принципі, можна знайти кількісні оцінки технічного стану для будь-якого моменту часу. Однак на практиці це найчастіше не потрібно.

Для будь-якого технічного об’єкта на кожному етапі його життя визначені технічні вимоги. Бажано, щоб об’єкт завжди відповідав цим вимогам. Однак, в об’єкті можуть виникати несправності чи порушення регулювань, які призводять до невідповідності до цих вимог. Тому основний вид оцінки технічного стану об’єкта буде наступним: або “відповідає технічним вимогам” або “не відповідає технічним вимогам”.

В залежності від технічних вимог найчастіше застосовують такі види оцінки:

• справний / не справний;

• роботоздатний / не роботоздатний;

• правильно функціонуючий / не правильно функціонуючий;

• відповідає вимогам безпеки / не відповідає вимогам безпеки і т.ін.

На рис. 2 проілюстровано співвідношення цих основних оцінок технічного стану одного і того ж об’єкта діагностування. Цифрами 0, 1, 2, ..., n позначені можливі технічні стани об’єкта діагностування. Причому, 0 – технічний стан об’єкта, у якому він перебуває у справному технічному стані. 1 – технічний стан об’єкта за наявності несправності 1. 2 – технічний стан об’єкта за наявності несправності 2 і т.д. до n – технічний стан об’єкта за наявності несправності n.

Рис. 2.  Представлення видів оцінки технічного стану (видів діагнозів) через розбивання множини можливих технічних станів об’єкта діагностування

а – об’єкт справний або несправний; б – об’єкт роботоздатний або нероботоздатний; в – об’єкт правильно функціонуючий або неправильно функціонуючий; г, д, е, – відповідно аналогічні оцінки з розпізнанням окремих несправностей або груп несправностей.

На схемі а множина всіх можливих технічних станів розбита на дві підмножини. Для випадку 0 технічний стан об’єкта діагностування оцінюється як справний. Для решти випадків він оцінюється як несправний.

На схемі б множина всіх можливих технічних станів також розбита на дві підмножини. Підмножина 0 та 1 характеризує роботоздатний технічний стан. Для решти випадків він оцінюється як нероботоздатний. Наприклад, для гальмівної системи несправністю під номером 1 є розбите скло на індикаторі сигналу гальмування на панелі приладів водія. Ця несправність не впливає на роботоздатність гальмівної системи, а тому технічний стан за наявності такої несправності оцінюється як роботоздатний. В той же час, він був оцінений як несправний для випадку а на рис.2.

На схемі в множина всіх можливих технічних станів також розбита на дві підмножини. Підмножина 0, 1 та 3 характеризує технічний стан гальмівної системи як правильно функціонуючий. Для решти випадків він оцінюється як неправильно функціонуючий. Якщо несправність 3 характеризує низький коефіцієнт тертя гальмової накладки з барабаном чи диском (замаслювання, “заскловування” накладки через перегрів, тощо), то це не порушує правильність її функціонування, хоча приводить до незадовільної ефективності гальмування і до невідповідності технічного стану до вимог безпеки чи до нероботоздатності гальмівної системи для випадку б та до несправного технічного стану для випадку а на рис.2.

На схемах г, д, е наведені аналогічні випадки різних оцінок технічного стану з визначенням несправностей. Слід відзначити, що на всіх схемах несправності 4,6 та 2,5 залишилися “нерозпізнаними”. Діагноз виглядатиме таким чином: об’єкт несправний – можливі несправності – 4 або 6, чи 2 або 5. Такі ситуації можуть мати місце на практиці. В одних випадках для розпізнання необхідні порівняно великі затрати (дороге обладнання). В інших – поглиблений пошук несправності виконують не на посту діагностування, а на спеціалізованій дільниці на демонтованому агрегаті чи вузлі, або розрізнення несправностей недоцільне. Наприклад – недоцільно розрізняти, яке з ущільнень подвійного клапана автоматичного регулятора тиску несправне, тому що у процесі заміни одного з них необхідно міняти і інше.

У ряді випадків деякі несправності можуть залишатися нерозпізнаними. Ступінь деталізації (розпізнавання) окремих несправностей прийнято називати глибиною пошуку несправностей.