Діагностування шворневих вузлів керованого мосту

Автомобіль встановлюється на спеціальні майданчики діагностичного стенду, які передають на колеса поздовжньо-поперечні коливання (за діагоналлю 45^о). Контроль з’єднань здійснюється за допомогою підсвічування.

Лекція 10 Тема: Діагностування технічного стану двигунів

1. Діагностування бензинового двигуна за складом відпрацьованих газів.

В процесі експлуатації автомобілів в атмосферу викидується велика кількість відпрацьованих газів (ВГ). Склад відпрацьованих газів бензинових двигунів дуже складний. В наш час виявлено вже біля 1200 компонентів ВГ.

Розглянемо основні компоненти ВГ бензинових двигунів і межи їх концентрацій.

2. Азот N (74-77% по об’єму).

3. Кисень О (0,2-0,8%)

4. Водяна пара Н₂О (3-13,5%)

5. Діоксид вуглецю (5-14%).

6. Оксид вуглецю СО₂ (0,1-10%).

7. Вуглеводні (0,2-3,0%).

8. Оксиди азоту (0-0,6%)

9. З’єднання свинцю (0-60 мг/м³).

Перші чотири є нетоксичними, хоча накопичення СО₂ в атмосфері є небезпечним з точки зору виникнення парникового ефекту, що обумовлено уловлюванням СО₂ залишкової сонячної енергії.

Інші компоненти є токсичними і негативно впливають на навколишнє середовище і здоров’є людини.

В наш час токсичність відпрацьованих газів автомобілів з бензиновими двигунами регламентовано вимогами ГОСТ 17.2.2.03-87“Охрана природы. Атмосфера. Нормы и методы измерения содержания окиси углерода и углеводородов в отработавших газах автомобилей с бензиновими двигателями”.

Цей ГОСТ обмежує вміст СО і С_mС_n у режимах мінімальної і підвищеної частоти обертання колінчатого валу на холостому ході.

Гранично-допустимий вміст

% СО С_mH_n,

до 4 цил >4 цил

n_{min xx} 1,5 1200 3000

n_{підвищ.хх}

2000-0,8n_ном 2,0 600 1000

Перевірку токсичності автомобілів здійснюють за такими умовами:

• прогрівають автомобіль;

• автомобіль повинен бути заправлений паливом і змащувальними матеріалами , які рекомендуються заводом виготовлювачем;

• під’єднують до двигуна тахометр (встановлюють зонд газоаналізатора у випускну трубу автомобіля на глибину 300 мм від зрізу і вмикають прилади);

• виконують замір вмісту СО і С_mN_n на мінімальній частоті обертання колінчатого валу (при цьому педаль акселератора повинна бути відпущена, а повітряна педаль відкрита повністю).

• натискаючи на педаль акселератора і спостерігаючи за показниками тахометра довести частоту обертання колінчатого валу двигуна до n=2000-0,8n_ном.;

• вимірювання вмісту СО і С_mN_n виконати не раніше , ніж через 30 секунд після встановлення цієї частоти обертання.

Такому контролю підлягають автомобілі:

• не рідше ніж при ТО-2;

• після ремонту або регулювань вузлів і систем , що впливають на екологічні показники автомобілів;

• органами державного контролю при експлуатації автомобілів на лінії.

Для визначення вмісту СО в ВГ використовують газоаналізатори:

“Інфраліт-8” – Т, 2Т, 121 ФА-01, ГАИ-1,ГАИ-2, а вмісту С_mN_n ГЛ-1121,ГЛ—1122.

Найбільш універсальним є прилад ФА (аналітприлад), який дозволяє виконувати вимірювання СО і С_mN_n, а також має вмонтований тахометр.

2. Діагностування дизельного двигуна за складом відпрацьованих газів.

При експлуатації автомобілів з дизельними двигунами в атмосферу викидаються відпрацьовані гази, зміст яких аналогічний складу ВГ бензинового двигуна. Однак ВГ дизелів мають набагато менше

• СО (0,001-0,3%) – в бензинових до 10%;

• С_mN_n (0,001-0,03%) – в бензинових до 3%;

• NO_х (0,005-0,2%) – в бензинових до 0,

Особливістю ВГ дизелів відносно бензинових двигунів є те, що вони мають такий компонент , як сажа. При роботі дизелів в атмосферу викидається до 17кг сажі на тону згорілого палива.

При недостачі кисню в умовах високого тиску і температури виникає піроліз палива з виділенням чистого вуглецю (сажі).

Кількість сажі в ВГ зростає з збільшенням навантаження і збагаченням суміші.

Небезпечність сажі полягає насамперед у тому, що на її поверхні адсорбуються шкідливі речовини , що містяться в відпрацьованих газах. При вдиханні разом з повітрям частинки сажі глибоко проникають у дихальні шляхи , фіксуються там, тим самим підсилюючи дію шкідливих речовин , які містяться в відпрацьованих газах. Крім того, сажа шкідлива , як і будь-яка інша суміш твердих частинок у повітрі.

Кількісна характеристика вмісту сажі в ВГ є їх димність.

Для автомобілів з дизелями методи вимірювань і норми димності визначаються ГОСТ 21393-75. Автомобили с дизелями. Дымность отработавших газов. Нормы и методы измерений . Требования безопасности”.

Цей ГОСТ обмежує димність ВГ дизелів в двох режимах холостого хода:

• вільного прискорення;

• максимальної частоти обертання холостого хода.

Режим вимірювання димності Димність,%, не більше

Вільне прискорення для дизелів:

• без наддува 40%

• з наддувом 50%

• n_{max x.x} 15%

Димність ВГ визначається їх оптичною густиною і повинна перевищувати табличні значення.

Димність повинна вимірюватись приладами (димомірами), які працюють на принципі просвічування відпрацьованих газів.

Порядок роботи:

1. Прогріти двигун.

2. Встановити приймальну трубку димоміру у випускну трубу.

3. Натискаючи на педаль подачі палива встановлюють n_max.x.x. витримують >30с. до стабілізації показань.

4. Провести вимірювання:

• при 10-ти кратному швидкому, але плавному натисненню на педаль подачі палива до упору з інтервалом 15с. замір показників слід проводити при останніх 4-х циклах.

В якості показника приймають середнє арифметичне значення за крайніми показниками приладу.

Якщо димність ВГ перевищує встановлені ГОСТом норми, то подальша експлуатація автомобілів заборонена.

Причиною підвищеної димності ВГ дизелів є різні несправності систем двигуна. Однак різноманітність несправностей обумовлює різницю впливу на димність ВГ:

1. Д_с.у.>N; D_n.max.=N;

• циклова подача палива більше норми;

• неправильна робота коректора паливопроводу;

• погане розпилювання палива форсункою;

• збільшення теплових зазорів в клапанному механізмі;

• забруднення повітряного фільтру;

• заїдання повітряного фільтра;

• заїдання рейки ПНВТ або його приводу.

1. Д_с.у.=N; D_n.max.>N;

• нерівномірність циклової подачі палива по циліндрам;

• зменшення тиску початку відкривання голки форсунки;

• попадання масла у камеру згорання (синій дим):

а) знос ЦПГ;

б) залягання поршневих кілець ;

в) знос стержнів впускних і випускних клапанів;

г) підвищений рівень рівень масла у повітрьоочищувачі.

3. Д_с.у.>N; D_n.max.=N;

- неправильне встановлення кута випередження вприскування палива;

• неспрацьовування муфти випередження вприскування палива;

• зменшення паливних зазорів клапанного механізму;

• зависання або нещільне прилягання до седла клапанів Г.Р.М.;

• двигун розвиває частоту обертання вищу номінальної;

• зависання голки форсунки;

• негерметичність нагнітальних клапанів ПНВТ через забруднення погнутості або вм’ятин;

• втрата компресії двигуна.

Причиною білого диму ВГ є:

• низька температура охолоджуючої рідини;

• попадання води у паливо.

Перевірка димності ВГ дизелів дозволяє с судити о наявності несправностей, однак конкретно виявити характер несправностей можна тільки за допомогою:

• роликових стендів тягових якостей (для імітації навантажувальних режимів);

• дизель-тестерів (для безпосереднього виявлення тих чи інших несправностей).