Випробування стоянкової гальмівної системи

1. Метод дорожніх випробувань.

1. Дороги з асфальтобетонними чи цементними покриттями;

ДТЗ повинен залишатись в нерухомому стані на протязі 5 хв на дільниці з ухилом:

М і N з повною масою – 16%;

N в спорядженому стані – 23%;

N в спорядженому стані – 31%.

Зусилля на органі керування: М₁-392Н; для інших –588Н.

2. Метод стендових випробувань.

>0,16 Методика така ж, як і при випробуванні робочої гальмівної системи.

Класифікація стендів для контролю гальмівних характеристик автомобілів

Стенди для визначення гальмівних якостей

Майданчикові

Роликові

Інерційного типу

Силового типу

Майданчикові стенди

V_a

V_a = 6-12 км/год

Діагностування гальмівних систем на роликових стендах

Існують два типи стендів:

• силові (швидкість – 2...6 км/год)

При спрацьовуванні гальм механізму між колесами утворюється гальмівний момент.

Через те, що ролики жорстко пов’язані з ротором, між ротором та статором діє момент, протилежно обертанню.

Переваги: висока точність.

Недоліки : низька швидкість.

• інерційні (швидкість більша 40 км/год)

датчик

Фізична суть полягає у тому, що під час руху автомобіля гальмівними механізмами гаситься кінетична енергія обертання та постійного руху автомобіля, а на стенді гаситься кінетична енергія обертання барабанів та маховиків.

Привід відключають в момент гальмування .

Вимірювальна система при гальмуванні реєструє момент, що дорівнює сумі гальм моменту та моменту сил опору коченню.

Недоліки: неможлива перевірка технічного стану стоянкового гальма.

Вплив різних несправностей на характер гальмівної діаграми

(сповільнення - час)

t

_зап._{нарост.}_{сталого гальм.}

а )

еліпсність гальмівного барабану

б) наявність повітря в системі гідроприводу

в ) відсутність зазорів в гальмівному механізмі

г ) відсутність зазорів між накладкою та барабаном

Лекція 9

Тема: Діагностування ходових якостей автомобіля

Ходова частина складається: рама; підвіска; мости; колеса.

Відхилення від норми параметрів, які характеризують технічний стан ходової частини погіршують експлуатаційні властивості автомобіля:

• стійкість;

• керованість;

• витрати палива;

• комфортність їзди;

• продуктивність автомобіля.

Діагностування геометрії встановлення коліс автомобіля

1. Розвал – кут між площиною обертання колеса та вертикальною площиною

 

 позитивний при відхиленні верхньої частини

колеса в сторону протилежну повздовжній осі

автомобіля та негативним (навпаки)

Сходження кут в плані , утворений продовженням площин обертання коліс (град., або мм)

3. Кут поздовжнього нахилу шворня  - кут між проекцією осі шворня на поздовжню площину автомобіля і вертикаллю.



для стабілізації керованих коліс – прагнення

їхзайняти положення, що займають вони при

прямолінійному русі.

4. Кут поперечного нахилу шворня  - кут між проекцією осі автомобіля на площину перпендикулярну поздовжній осі автомобіля та вертикаллю.

   

1. Співвідношення кутів повороту коліс при повороті автомобіля

Q = Q_з - Q_в ~ 1...4^о – для легкових , 1,5...2,5^о – для вантажних.

Для діагностування геометрії встановлення коліс існують два методи :

• статичний;

• динамічний.

Статичний метод діагностування передбачає діагностування автомобіля при нерухомому автомобілі або його елементів (коліс).

Розрізняють такі засоби діагностування:

1. механічні:

• за допомогою телескопічної лінійки;

• на поворотних площадок зі шкалами;

• використовуючи рідинні прилади (“Ватерпас”).

2. оптичні :

• стенд моделі 1119

3. електрооптичні :

• стенд“Оптиконт”;

• 4) лазерні;

• 5) електронні.

Наведені стенди дозволяють вимірювати безпосередні конструктивні параметри (тобто кути) встановлення коліс автомобіля.

Динамічний метод дозволяє визначити технічний стан ходової частини під час руху автомобіля . Для цього використовуються:

• проїзні (або рейкові) платформи;

• роликові стенди (КИ-4872,СХК-1,СХК-3М).

В цьому випадку головним діагностичним параметром є бокова сила в плямі контакту з опорною поверхнею, яка виникає через те, що колесо встановлено не строго за напрямком руху, а з певними кутами розвалу і сходження.

Діагностування підвіски

Розрізняють два методи діагностування:

1. збудженням коливань непідресореної маси (задаючи вимушені коливання в резонансному режимі);

2. визначенням параметрів затухання власних коливань (задаючи одиничне збудження підвісці).

Під час діагностування першим методом при несправностях амортизатора збільшується амплітуда коливань в результаті погіршення гасіння коливань.

При другому методі аналізується характер затухання коливань (рис.1.):

амортизатор несправний

амортизатор справний