1.4. Контроль ефективності гальмування методами стендових випробувань

Для реалізації методу стендових випробувань за ДСТУ 3649-97 потрібен гальмівний стенд, який дозволяє вимірювати:

• гальмівні сили кожного з коліс ДТЗ;

• тривалості спрацьовування гальмівної системи для кожного з коліс ДТЗ;

• приводне зусилля на органі керування гальмівної системи;

• темп приведення органа керування в дію (під час вимірювання тривалостей спрацьовування);

• тиск в пневмоприводі (для ДТЗ з пневмоприводом, які випробовуються у спорядженому стані);

• штовхаюче зусилля в зчіпному пристрої для ДТЗ категорії “О” з інерційною робочою гальмівною системою.

Критерієм ефективності гальмування для ДТЗ, що випробовуються у стані завантаження до повної маси, є значення загальної питомої гальмівної сили та тривалості спрацьовування гальмівної системи на стенді. Для ДТЗ категорії “О” з інерційною робочою гальмівною системою показником ефективності гальмування є загальна питома гальмівна сила. Для автопоїздів додатковими критеріями є значення коефіцієнтів сумісності і асинхронності тривалостей спрацьовування його ланок.

Для обчислення загальної питомої гальмівної сили необхідно виміряти максимальні значення гальмівних сил, які розвиваються гальмівними механізмами кожного колеса в контакті з роликами чи площадками гальмівного стенда в процесі загальмовування ДТЗ у стані завантаження до повної маси і з приводним зусиллям на органі керування, яке не перевершує нормативного значення.

Загальна питома гальмівна сила обчислюється за виразом

, (1)

де - сума максимальних значень гальмівних сил усіх коліс ДТЗ, Н;

- повна маса ДТЗ, кг;

- прискорення вільного падіння, м/с²;

- кількість коліс ДТЗ.

Якщо ДТЗ випробовується у спорядженому стані, то загальну питому гальмівну силу, яку можна було б отримати для ДТЗ з повною масою, досягти неможливо. На практиці значення загальної питомої гальмівної сили, отримані під час випробувань ДТЗ у спорядженому стані, практично завжди не відповідають вимогам стандарту. У зв’язку з цим необхідно:

• або випробовувати ДТЗ, завантажений до повної маси;

• або приводити результати, одержані для спорядженого стану до результатів, які можуть бути отримані для умов випробувань ДТЗ з повною масою;

• або нормувати значення гальмівних сил коліс кожної осі для ДТЗ конкретних моделей, які повинні бути досягнуті при зусиллі на педалі або тиску в пневмоприводі, не більшому від нормованого для цього стану завантаження (такі нормативи наводились в інструкціях з експлуатації більшості гальмівних стендів вітчизняного виробництва).

В додатку В до стандарту [2] наведено методику приведення результатів, одержаних для спорядженого стану, до результатів, які можуть бути одержані для умов випробувань ДТЗ з пневмоприводом з повною масою. Також зазначено, що можуть застосовуватись інші, більш точні методики приведення. У деяких сучасних гальмівних стендів, обладнаних мікропроцесорними системами вимірювання, процедури приведення результатів здійснюються автоматично. Однак, слід відмітити, що в окремих стендах застосовуються методи приведення, що мають нижчу точність від методу, рекомендованого стандартами [2, 3].

Крім приведення результатів випробувань допускається перераховувати нормативи ефективності гальмування ДТЗ для умов їх випробувань у спорядженому стані та у будь-якому з проміжних станів завантаження, виходячи з нормативу для повної маси. На практиці це положення найчастіше реалізують шляхом встановлення для конкретних моделей ДТЗ індивідуальних нормативних значень гальмівних сил кожного з коліс для випробування у спорядженому стані, які встановлюють для приводного зусилля на органі керування гальмівної системи (або для тиску в пневмоприводі), часткового від нормативного. Такі нормативи наведені для окремих моделей ДТЗ в табл.1 додатку 3.

Тривалість спрацьовування гальмівної системи ДТЗ, що випробовується на стенді, відрізняється від значення тривалості спрацьовування, яке може бути визначене під час випробовувань на дорозі. Для стенда – це тривалість з моменту початку приведення в дію органа керування гальмівною системою до моменту, коли гальмівна сила колеса, що знаходиться в найгірших умовах, досягає усталеного значення [2], тобто – найбільше із усіх виміряних на стенді значень тривалостей спрацьовування для окремих коліс.

Необхідно зазначити, що не всі стенди, що постачаються на ринок України, забезпечують можливість вимірювання тривалості спрацьовування. Стенди вітчизняного (СТ-2, 4035СА, 4035СБ, 4035СГ, Д-22 заводу “Автотехніка” та ін.), а також, деякі моделі зарубіжного виробництва забезпечують можливість вимірювання тривалостей спрацьовування як тривалостей з моменту початку приведення в дію органа керування гальмівною системою до моменту, коли гальмівна сила кожного з коліс досягне значення, заданого за допомогою “задатчика”. Як правило, це нормативні значення, встановлені для кожної осі конкретних моделей ДТЗ, що випробовуються у спорядженому стані, або значення, що складають 75÷85% від меншого із двох максимальних значень гальмівних сил коліс однієї осі ДТЗ, що випробовується з повною масою. Якщо нормативи тривалостей спрацьовування для окремих осей конкретних ДТЗ, що випробовуються у спорядженому стані, відсутні – то одержані на стенді результати також необхідно приводити до умов випробувань ДТЗ з повною масою. Для ДТЗ з пневмоприводом в додатку В до ДСТУ 3649-97 [2] наведено рекомендовану методику приведення.

Вимірювальна система стенда повинна забезпечувати можливість вимірювати приводне зусилля на органі керування робочою та стоянковими гальмівними системами, а також темп приведення їх в дію. Це стосується гальмівної педалі та рукоятки стоянкового гальма. Велика кількість моделей гальмівних стендів не забезпечують цього. Часто під час придбання стенда, виходячи з міркувань економії, пристрої для вимірювання приводного зусилля не купують. Це прийнятно для тільки для тих ДТЗ, у яких джерелом енергії є не мускульна сила водія. У таких випадках у стандарті допускається приводне зусилля не вимірювати [2]. Слід зазначити, що це може бути прийнятним тільки для тих випадків, коли такі ДТЗ випробовується з повною масою.