3. Стратегії, орієнтовані на конкурентів:

3.1. Стратегія низьких цін;

3.2. Стратегія цінового лідера;

3.3. Стратегія конкурентних цін (на олігополістичному ринку);

3.4. Стратегія нестабільних цін – встановлення різних цін для різних ринків в залежності від конкретної ситуації.

5. Тактика ціноутворення.

Тактика ціноутворення передбачає використання наступних інструментів:

1. системи франкування товарів, тобто зміни ціни в залежності від місця розташування клієнта – правила Інкотермс;

2. Системи знижок:

2.1. торгівельна знижка (надається посередникам при використанні певних торгівельних операцій або при розрахунках векселями);

2.2. бонусна знижка (за кількість придбаного товару);

2.3. знижка сконто (за терміновість платежу); 2/10 (2%, 10 днів), нетто 30 (30 днів)

2.4. сезонна знижка;

2.5. експортна знижка;

2.6. функціональна знижка;

2.7. товарообмінний залік (використовується для ліквідації заборгованості між підприємствами).

3. система страхування цін передбачає використання вторинних похідних фінансових інструментів, укладання ф’ючерсних контрактів при хеджуванні (страхуванні) цін, укладання угод „опціон”.

4. ініціативна зміна ціни як реакція на навколишнє середовище або на конкурентів.

6. Державна політика регулювання цін.

Державна політика регулювання цін здійснюється у напрямках:

1. Цінової дискримінації.

2. Регуляції доброчесної конкуренції на ринку (антимонопольне та антидемпінгове законодавство).

3. Обмеження в ціновій рекламі:

   • забороняється створювати враження, що ціну знижено, якщо товар не пропонувався тривалий час;

   • забороняється порівнювати ціни з товарами, якщо їх продаж не здійснювався тривалий час;

   • забороняється рекламувати продаж „безкоштовно”, продаж „двох за вартістю одного”, якщо це написано на початку рекламної компанії;

   • не можна постійно рекламувати продаж одного й того ж товару (25-й кадр);

   • забороняється практика заманювання та переключання.