6. На підставі узаконених типових умов (міськвиконком оголошує – тендерне ціноутворення; мінімальний критерій).

6.1. Біржове ціноутворення;

6.2. Ціноутворення з урахуванням державної політики цін.

Маркетингове непряме ціноутворення – це політика підприємства стосовно знижок, торгівельного кредитування, а також кондицій. Маркетингове непряме ціноутворення має на меті створення відповідних умов для матеріального заохочення споживачів продукції підприємства.

Політика кредитування. (междунар)

Політика знижок: системи знижок:

1. торгівельна знижка (надається посередникам);

2. бонусна знижка (за кількість товару);

3. сконто (за терміновість платежу); 2/10 (2%, 10 днів), нетто 30 (30 днів)

4. сезонна знижка;

5. експортна знижка;

6. функціональна знижка;

7. товарообмінний залік.

Політика кондицій – визначення умов платежу і поставок: видів платежу, розмврів платежу, платіжних надбавок, часу платежу, місця, відповідального за платіж, предмета, обсягу, часу, місця й умов надання послуг.

Види платежу: перерахування на відкритий рахунок, чек, вексель.

Умови: готівковий, авансовий, кредитний.

Місце: власний банк, банк споживача.

Відповідальні за платіж: покупець (імпортер) або його банк.

3. Класифікація цін.

Класифікація цін:

1. В залежності від обслуговуємих галузей та сфер економіки:

1.1. Промисловість:

• Оптова ціна підприємства;

• Галузеві оптові ціни;

• Трансфертні ціни.

1.2. Будівництво:

• Кошторисна вартість об’єкту (граничний розмір витрат на будівництво окремого об’єкту);

• Прейскурантна ціна (усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об’єкту);

• Ціна за домовленістю.

1.3. Сільське господарство – закупівельні ціни.

1.4. Транспорт – тарифи на перевезення пасажирів та вантажів.

1.5. Споживчий ринок – роздрібні ціни.

2. В залежності від території дії:

2.1. Єдині для всієї території;

2.2. Місцеві або регіональні.

3. В залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат з доставки продукції – у зовнішньоекономічній діяльності виділяють 4 групи: E, F, C, D (система франкування).

4. Ступінь впливу держави на рівень цін:

• ринок чистої конкуренції: вільні, ринкові;

• ринок олігополістичної конкуренції: регульовані;

• ринок чистої монополії: фіксовані.

4. Стратегії ціноутворення.

Стратегії ціноутворення:

1. Стратегії, орієнтовані на виробництво (витрати):

Стратегія "зняття вершків" або високих цін (використовується на новий товар, якісний, захищений патентом на ринку, де невисокий рівень конкуренції, нееластичний попит).

2. Стратегії, орієнтовані на попит (споживачів):

2.1. Диференціація цін в рамках товарного асортименту (номенклатури) передбачає встановлення цін на основні та допоміжні вироби таким чином, щоб збалансувати ринковий попит та досягти максимального прибутку (гармонійність);

2.2. Стратегія пільгових цін застосовується для пільгових категорій населення у рамках використання програм соціально-економічного розвитку, для перспективних клієнтів, які роблять оптові чисельні закупки, для розпродажу несезонної продукції, під час проведення акцій, постійні клієнти;

2.3. Стратегія дискримінаційних цін використовується, коли ринок просегментований, сегменти не перетинаються, нечутливі до рівня цін, різниця між встановленою і „нормальною” ціною не є надто високою;

2.4. Стратегія єдиних цін (електронна комерція, торгівля за каталогами);

2.5. Стратегія незмінних стабільних цін використовується підприємствами, які мають певну монополію протягом певного періоду часу і пропонують ринку товари за незмінною ціною протягом значного періоду часу;

2.6. Стратегія гнучких еластичних цін (еластичний попит);

2.7. Стратегія цін масових закупок;

2.8. Стратегія неокруглених цін (1.99);

2.9. Стратегія співвідношення ціна-якість (сорт, клас товару).