2. Загальноприйнята схема використання прибутку
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності.
Таким чином отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку виділяють два етапи.
Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство, де кожен з учасників одержує свою частку прибутку.
Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, який відповідно до принципових (основних) напрямків використання розподіляють на дві частини:
прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення), на соціальну підтримку;
прибуток, що залишається на підприємстві, є фінансовим джерелом його розвитку. Цей прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фонду (розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток). Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Формування резервного фонду є обов’язковим для господарських товариств.
Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
Фінансово-економічний стан – одна з найважливіших характеристик діяльності підприємства. Він залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємства.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства здійснюється на основі наступних документів фінансової звітності підприємства:
Баланс – документ, який відображає фінансовий стан підприємства на певну дату. В ньому наводяться активи і пасиви підприємства. Активи – те, чим володіє підприємство, і те, що йому винні; пасиви – суми заборгованостей самого підприємства.
В активі балансу підприємства виділені наступні розділи:
1. Необоротні активи.
2. Оборотні активи.
3. Витрати майбутніх періодів.
До пасиву балансу підприємства включені такі розділи:
1. Власний капітал.
2. Забезпечення наступних витрат і платежів.
3. Довгострокові зобов’язання.
4. Поточні зобов'язання.
5. Доходи майбутніх періодів.
Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, поточні витрати і фінансові результати, отримані підприємством за певний період.
Звіт про рух грошових коштів – документ, який відображає надходження і витрачання грошових коштів в результаті діяльності підприємства в звітному періоді.
Звіт про власний капітал – звіт, який характеризує зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:
прибутковості;
ділової активності;
фінансової стійкості;
платоспроможності.
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, а щоб проаналізувати діяльність підприємства, його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства, який характеризує рівень прибутковості й визначається у відсотках (відношення прибутку до витрат). Розглянемо метод обчислення рентабельності підприємства: виробничих фондів (активів виробництва), власного капіталу, продукції і окремого виробу.
Рентабельність
активів виробництва фондів (Р
)
характеризує ефективність використання
всього наявного майна підприємства і
обчислюється за формулою:
Р
=
∙ 100,
де
П
- загальний (чистий) прибуток підприємства
за рік;
-
середня сума активів за річним балансом.
Рентабельність
власного капіталу (Р
)
– це показник
ефективності використання активів,
створених за рахунок власних коштів:
Р
=
∙ 100,
де
П
- чистий прибуток підприємства;
К - власний капітал підприємства.
Рентабельність
продукції (Р
)
(всієї
продукції підприємства або окремих її
видів). Характеризуючи міру прибутковості
продукції по відношенню до витрат,
пов’язаних з її виробництвом та
реалізацією або по відношенню до ціни,
показник рентабельності вказує на
ступінь привабливості виробництва
певної продукції порівняно з іншою.
Р
=
∙ 100,
де
П
- прибуток від реалізації продукції за
певний період;
В
- поточні витрати на виробництво і
реалізацію продукції.
Рентабельність окремого виробу (Р ) розраховують за формулою:
Р
=
∙ 100
Рентабельність
підприємства
(Р
)
характеризує загальну ефективність
діяльності підприємства, є орієнтиром
для майбутніх акціонерів на шляху
прийняття рішення про інвестування
коштів.
Р
=
∙ 100,
де ОФс – середньорічна вартість основних фондів підприємства;
ОКс – середньорічний залишок обігових коштів;
НАс – середньорічна вартість нематеріальних активів.
Коефіцієнти ділової активності характеризують наскільки повно і раціонально підприємство використовує свої наявні засоби. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
Оборотність активів (О ) – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (за рік), тобто:
О
=
,
де В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;
К - середня величина активів за той самий період.
Оборотність
товарно-матеріальних запасів (О
)
визначається
кількістю оборотів за певний період:
О
=
,
де
С
- повна собівартість реалізованої
продукції за певний період;
М - середня величина запасів у грошовому вираженні.
Активність підприємства у сфері розрахунків із партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської заборгованості.
Середній
термін
оплати
дебіторської
заборгованості
покупцями продукції підприємства (t
)
обчислюється за формулою:
t
=
,
де
З
- дебіторська заборгованість (заборгованість
покупців);
Д - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюються показники;
N - обсяг продажу продукції за розрахунковий період.
Скорочення періоду оплати (t ) є економічно вигідним, оскільки зростає оборотність коштів, а тривалість є небажаною і вимагає з'ясування причин несвоєчасної оплати.
Середній
термін оплати кредиторської заборгованості
постачальникам (t
)
визначається
співвідношенням:
t
=
,
де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам;
М – обсяг закупівельної сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вираженні.
Показники фінансової стійкості (стабільності) – це здатність підприємства виконувати свої коротко- та довгострокові зобов’язання за рахунок власних (автономних) активів. Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Серед різних коефіцієнтів фінансової стійкості найбільш поширеними є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів.
Коефіцієнт автономії (Ка) показує, яку частку становлять власні засоби у вартості майна підприємства і визначається діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства (сума всіх джерел фінансування):
Ка
=
Нормативним вважається значення показника 0,5; збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової стійкості підприємства. Якщо Ка < 0,5, то зростає ризик несплати боргів.
Коефіцієнт забезпечення боргів (Кзб) визначається як співвідношення власного та залученого капіталу:
Кзб
=
Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Вони показують наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюються коефіцієнтами ліквідності: загальної, термінової, абсолютної.
Ліквідність – здатність підприємства в строк розрахувуватися по боргових зобов'язаннях.
Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л) (коефіцієнт покриття). Це відношення поточних (оборотних) активів до поточних зобов’язань:
Кз.л.
=
Цей результат співвідноситься з одиницею і показує скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.
При Кзл <2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і є певний фінансовий ризик.
Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктерм.л) – це відношення активів високої ліквідності до поточних зобов'язань:
Ктерм.л
=
Коли Ктерм.л. < 1, то платоспроможність підприємства невисока.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) – це відношення грошових запасів та короткострокових цінних паперів (Г,Ц) до поточних зобов’язань:
Кабс.л.
=
Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25.