Тема 17. Витрати і ціни на продукцію підприємства
Поняття і класифікація витрат на виробництво продукції.
Собівартість продукції. Кошторис виробництва.
Групування витрат за статтями калькуляції.
Методика визначення впливу окремих техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат.
5. Економічний зміст, функції і види цін.
6. Методи ціноутворення в умовах ринку.
1. Поняття і класифікація витрат на виробництво продукції
Витрати виробництва є важливим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. Чим краще працює підприємство, економніше і раціональніше використовує ресурси, успішніше вдосконалює техніку, тим меншими будуть витрати. Витрати – грошова міра ресурсів, використаних для досягнення певної вигоди. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні витрати, зв’язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).
Інвестиційні - здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий час, а вартість їх відшкодовується, як правило, шляхом амортизації або включенням по мірі споживання до витратної частини ціни. Інвестиційні витрати відрізняються від поточних тривалістю часу, протягом якого підприємство отримує від них корисний результат.
Поточні (операційні) – це величина капіталу, яка витрачена на виробництво і реалізацію продукції протягом певного періоду часу.
До складу поточних витрат періоду має бути включено частину спожитих в поточному періоді капітальних витрат, а також інші регулярні витрати на виробництво і реалізацію продукції, які мали місце в поточному періоді і будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції майже зразу після того, як були спожиті. Прикладом поточних витрат можуть бути регулярні витрати на купівлю сировини, тари, палива, виплати заробітної плати, сплати соціальних податків тощо.
В залежності від тактичних чи стратегічних цілей поточні витрати, пов’язані з операційною діяльністю підприємства (операційні витрати), групуються за певними ознаками:
- місцем виникнення;
- економічною ознакою;
- виробничою ознакою;
- способом віднесення вартості на продукцію;
- залежно від обсягів виробництва.
За місцем виникнення витрати групуються по виробництвах, цехах, дільницях, службах та інших адміністративно відокремлених підрозділах. При цьому в залежності від характеру і призначення виробничих процесів виділяють основне і допоміжне виробництва.
До основного виробництва відносять виробництва, цехи, дільниці, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва. До нього відносять ремонтні, експериментальні цехи, енергетичне господарство, тарні, транспортні та інші підрозділи.
За економічними елементами витрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи витрат однакові для всіх галузей, і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.
За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення.
За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та непрямі.
Прямі – витрати, пов’язані з виробництвом конкретного виду продукції, які можуть бути безпосередньо включені до складу собівартості цієї продукції. Наприклад, вартість витраченої на виробництво сировини, матеріалів, тари тощо.
Непрямі (накладні)- витрати, пов’язані одночасно з виробництвом декількох видів продукції, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати тощо.
За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.
Змінні – витрати, загальна сума яких за поточний період залежить від обсягу виробленої продукції (збільшується або зменшується при зростанні або, відповідно, падінні обсягів виробництва). Наприклад, витрати на сировину, матеріали, тару тощо. Змінні витрати поділяються на пропорційні та непропорційні.
Пропорційні змінні витрати, на відміну від непропорційних, змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.
Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.
Прогресуючі змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.
Дегресуючі змінні витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно. Їх називають умовно-постійними.
Класифікація витрат за цією ознакою дозволяє оцінити зміну поточних витрат на виробництво продукції при збільшенні обсягів її виробництва і реалізації та має важливе значення при розрахунках так званої «точки беззбитковості» роботи підприємства.
Точка беззбитковості роботи підприємства (критичний обсяг виробництва) – обсяг продукції, виробництво і реалізація якого дозволяє відшкодувати поточні витрати підприємства, але не забезпечує отримання прибутку. Це є точка нульового прибутку. Реалізація продукції в обсязі, більшому за величину точки беззбитковості, забезпечує підприємству отримання певної суми прибутку.
Значення точки беззбитковості можна обчислити з наступного рівняння:
Виручка від реалізації = Змінні витрати + Постійні витрати
ц
Q*
= а
Q*
+ В
Q*
=
,
де
Q*
–
точка беззбитковості (в натуральних
одиницях);
ц – ціна одиниці продукції (без ПДВ і акцизу);
а – питомі змінні витрати (змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції);
В – сума постійних поточних витрат за період.
(ц – а) – маржинальний прибуток на одиницю продукції – величина, яка забезпечує покриття постійних витрат і отримання прибутку.
На
рис. 3 показана динаміка витрат і виручки
від продажу продукції. 
В
ц ∙ Q
а
∙ Q
2
В
1
Q* обсяг виробництва (Q)
Рис. 3. Динаміка витрат і виручки залежно від обсягу виробництва
Приклад 2
Підприємство виробляє один вид продукції. Змінні витрати на одиницю продукції – 4 грн. За ціни на продукцію 10 грн. попит становить 8000 одиниць, а постійні витрати – 42000 грн. Якщо знизити ціну до 9 грн., то попит підвищується до 12000 одиниць, але постійні витрати зростають до 48000 грн. Визначити точку беззбитковості роботи підприємства для кожної ціни.
1. За умов реалізації продукції за ціною 10 грн.:
4
Q
+ 42000 = 10
Q
Q
=
= 7000 одиниць продукції
2. За умов реалізації продукції за ціною 9 грн.:
4 Q + 48000 = 9 Q
Q
=
= 9600 одиниць продукції
В процесі прийняття рішень слід усвідомити невизначену природу майбутніх цін, витрат та обсягів продаж і оцінювати такий показник як запас міцності.
Запас міцності (зона безпеки) – різниця між плановим обсягом реалізації продукції і значенням точки беззбитковості, це кількість одиниць продукції, які очікується продати понад беззбитковий обсяг. Якщо запас міцності підприємства при очікуваному обсягу продажу на поточний рік великий, то його ризик постраждати від збитків у разі падіння продажу буде меншим, ніж у випадку невеликого запасу міцності.
Величину запасу міцності можна виміряти у відсотках від планового обсягу продукції і назвати коефіцієнтом безпеки виробництва:
Кб
=
· 100%,
де Qочік. – очікуваний випуск продукції.
Наприклад,
якщо беззбитковий обсяг для підприємства
становить 300 одиниць продукції, а
фактичний обсяг продажу 500 одиниць, то
Кб =
·100
= 40%.