Міністерство молоді та спорту України

Львівський національний університет ім.І.Франка

Територіальний розвиток Львова у ХХ-ХІст

Львів 2013

Структура курсової роботи

Вступ……………………………………………………………………….3

1. Дослідження територіального розвитку Львова………………….5

2. Територіальні зміни у другій половині ХХ ст……………………11

3. Територіальна урбанізація…………………………………………14

4. Розвиток забудови міста…………………………………………...21

А) земельні зони……………………………………………………24

Б) вулиці…………………………………………………………….25

В) летовища…………………………………………………………26

5. Сучасний адміністративно-територіальний поділ Львова:………28

1. Галицький ……………………………………………………28

2. Залізничний район……………………………………………30

3. Личаківський………………………………………………….34

4. Шевченківський………………………………………………36

5. Франківський………………………………………………….40

6. Сихівський…………………………………………………….44

Висновки…………………………………………………………………..50

Список використаної літератури………………………………………54

Вступ

Актуальність дослідження. Розвиток Львова у XX-XXI ст., зокрема вивчення історико-географічних аспектів її демографічного і територіального розвитку, має важливе значення для визначення тенденцій загального суспільного розвитку Західного регіону України, особливо в період демографічної кризи в державі. Адже Львів є найбільшим за кількістю населення та приєднання прилеглих територій на заході України, його розвиток вагомо впливає на розвиток не лише Львівської області, але й всього макрорегіону. Крім цього, зважаючи на особливу роль Галичини, й зокрема Львова, в процесі розвитку української нації, територіальне дослідження розвитку Львова є важливим для дослідження процесу модернізації українського етносу.

Львів займає особливе місце в дослідженнях з історії українських міст, їх просторового розміщення, складної просторової структури та соціотопографії. Незважаючи на монументальні обсяги монографій і численних дрібних робіт, багато питань все ще залишаються невивченими.

Основний територіальний розвиток Львова припадає на 1870 –1890рр., коли площа міста збільшилася на третину і становила на 1890р.-31,2 кв.км. З 1890р. місто територіально не зростало, проте його стрімкий розвиток відбувався за рахунок інтенсифікації використання наявної території. Враховуючи, що у цей час були перебудовані майже всі будівлі періоду класицизму, будівельним рухом у різному ступені (нове будівництво, перебудова, надбудова, зміна фасаду) було охоплено все місто, окрім середмістя, а це – 98 % загальної площі.

Мета і роботи. Метою нашого дослідження є аналіз територіального розвитку, процесів урбанізації, збільшення території та сама розбудова міста у XX-XXI ст..

Об'єкт дослідження – територіальний розвиток міста Львова XX-XXI ст.

Предметом дослідження є процес розбудови, урбаністичні процеси у місті в контексті територіального розвитку.

Методологічна основа роботи. Методологічну основою роботи становлять статті та праці відомих вчених, істориків та дослідників, як Доктор географії Олена Степанів, Андрій Козицький, Ігор Підкова, Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій, Лінда С. М., Лозинський Р. М., Мельник Б. В., Петришин Г., Іваночко У. Черкес Б. С., Drexler.

Структура роботи: складається зі вступу, п’яти розділів, з яких четвертий має три підпункти і п’яти, що ділиться на шість підпунктів, а також висновки, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту у виконаній роботі становить 57 сторінок. Список використаних джерел вміщено згідно алфавітного порядку.

1. Дослідження територіального розвитку Львова

Незважаючи на те що в місті вже розроблена досить детальна карта містобудівного зонування міської території, яка спирається на пропозиції проекту генплану, нижче дається більш узагальнена класифікація відокремлених частин міста, що складають його основні планувальні частини і формують характер територіальної організації міста. Ідентифікація даних районів заснована на розпізнанні на плані міста територій, межі яких визначаються змінами природних ландшафтів, елементами транспортної інфраструктури або межами забудованих і вільних територій, в межах яких, незважаючи на локальні відмінності, в цілому зберігається достатня однорідність забудови, її щільності, функціонального використання, а також загальний природний ландшафт в порівнянні з територіями поза виявлених кордонів.

У міжвоєнне двадцятиліття Львів вступив у кордони 1871 p., які залишалися незмінними аж до 1930 р. Площа Львова становила 32,4 кв. км². Перша згадка про Львів датована 1256 р. Його було закладено галицько-волинським князем Данилом Романовичем. Спочатку Львів, які і абсолютна більшість міських поселень Галицько-Волинської держави, був невеликим містом, кількість жителів якого становила близько декількох сотень осіб. Однак розташування на перехресті важливих торгових шляхів привело до швидкого економічного розвитку міста.¹

Дослідження територіального розвитку, а також вивчення демографічного і історико-географічних аспектів має важливе значення для визначення тенденцій загального суспільного розвитку Західного регіону України, особливо в період демографічної кризи в державі. Адже Львів є найбільшим за кількістю приєднаний територій та включно населення на заході України, розвиток агломерації вагомо впливає на розвиток не лише Львівської області, але й всього макрорегіону.² Крім цього, зважаючи на особливу роль Галичини, й зокрема Львова, в процесі розвитку української нації. Вивчення територіального розвитку є важливим напрямком дослідження в питаннях населення та розселення. В українській географічній науці цей напрямок досліджень геоурбанізація розвивається вже впродовж багатьох десятиріч. Зокрема, систему міських поселень України, а також її регіонів, в тому числі міські агломерації, вивчали Ю. Пітюренко, А. Степаненко³

Львів - це давнє місто, одне з найбільших в Україні. Тому є багато публікації про населення Львова і прилеглих міських поселень, які з’явилися ще до початку Другої світової війни. Розвиток Львова досліджували відомі українські та польські науковці австрійського та міжвоєнного періоду. Серед публікацій довоєнного періоду про Львів особливої уваги заслуговують наукові праці відомого українського географа О. Степанів⁴

У повоєнний період демографічний розвиток Львова було досліджено в деяких узагальнюючих наукових виданнях, присвячених історії Львова. Проте у них передусім було представлено історичні нариси про місто. Окремо населення Львова досліджував Р. Кісь⁵

У 1910 р. у Львові разом з найближчими приміськими селами, які вже давно становили разом з ним суцільну забудову, проживало близько 230 тис. осіб, з них 206 тис. осіб – безпосередньо у Львові. У роки Першої світової війни демографічний розвиток Львова припинився. Кількість його населення дещо зменшилася. Повільно розвивалося місто також в міжвоєнний період. Проте, в 30-х роках ХХ ст. змінилася територіальна структура Львова, зокрема суттєво розширилися його адміністративні межі. У травні 1930 р. до Львова приєднано Голоско Мале, Замарстинів, Знесіння, Клепарів, Кульпарків, Сигнівку та частини деяких інших приміських громад, про що детальніше розглянемо далі. Завдяки цьому населення міста збільшилося майже на 35 тис. осіб.

В останні десятиріччя демографічний аспект територіального розвитку Львова вивчав М. Капраль⁶. Важливі питання демографічного розвитку Львова та прилеглих поселень висвітлено в монографії Р. Лозинського, присвяченій етнічному складу населення міста⁷.

Плани розширення міської території розгля­далися, починаючи з 1901 p., але з різних причин їх щоразу відкладали до кращих часів. У 1919 р., після закінчення українсько-польської війни, на засіданні міської Ради було створено спеціальну комісію, яка займалася справами включення під­міських ґмін до складу міста. Перші проекти перед­бачали приєднання до Львова найбільш пов'язаних з ним територій - Знесіння, Замарстинова і Клепарова, які лежали на північ від міста. Згодом стали розглядати можливість включення до міської те­риторії всіх сусідніх ґмін. Урешті-решт були сфор­мульовані три концепції: мінімальна (приєднання трьох згаданих північних ґмін), максимальна (включення майже всіх сусідніх ґмін) і середня. Останні дві концепції обґрунтував професор Львівської політехніки Іґнаци Тадеуш Дрекслер (1878-1930) у праці "Великий Львів", опубліко­ваній у 1920 р. Саме ця праця найчастіше бралася за основу при обговоренні питання розширення Львова на засіданнях міської Ради⁸.

Плани збільшення міста наразилися на опір місцевих влад Львівського повіту, підміських ґмін (крім Клепарова) і львівського воєводи. Однак тери­торіальна суперечка закінчилася перемогою міської влади: 10 квітня 1930 р. з'явилося розпорядження Ради міністрів Польщі про збільшення території міста за рахунок підміських теренів. В основу цього рішення було покладено середню концепцію І. Дрекслера: зі складу Львівського повіту місту були пе­редані ґміни Замарстинів, Клепарів, Голоско Мале, Знесіння, Сигнівка і Кульпарків, а також частини ґмін Білогорща, Козельники і Кривчиці. У підсумку територія міста зросла більш ніж удвічі і становила відтак 66,9 кв. км. Львів посів п'яте місце за площею в польській державі, поступаючись Варшаві, Віль­нюсу (Вільно), Познаню й Бидґощу⁹.

Міжвоєнний Львів спершу адміністративно ділився на п'ять дільниць: колишні Галицьке, Краківське, Жовківське і Личаківське передмістя (відповідно дільниці I-IV) і Середмістя (дільниця V). У 1928 р. з частини Краківського і Галицького перед­мість виокремили шосту дільницю - Новий Світ. У 1930 p., після збільшення території міста, впровадили адміністративний поділ Львова на дев'ять дільниць, при цьому змінилися межі дільниць I-IV і додатково утворилися ще три дільниці: VII (Левандівка, Сиг­нівка, Білогорща і частина Клепарова), VIII (Замар­стинів, Голоско Мале, і решта Клепарова) і IX (утво­рена з частини колишньої дільниці III і Знесіння). У 1934 повернулися до шести дільниць, але в 1937 знову утворили дев'ять. У трьох дільницях (II, III і-V), в тому числі в Середмісті, переважало єврейське населення, в решті - польське¹⁰.

Особливістю розвитку Львова у радянський період був доволі швидкий територіальний розвиток міста. Межі Львова постійно збільшувалися за рахунок території навколишніх сільських поселень. В 50-70-х роках ХХ ст. до Львова було приєднано такі сільські поселення: Лисеничі, Котельники, Боднарівка, Богданівна, Гори, Кам’янка, Нові Збоїща, Колонія, Голосівка, Скнилівок, Підсигнівку, Сихів, Старі Збоїща, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Білогорща. В радянський період економічний розвиток Львова спричинив формування навколо нього урбанізованої зони, яка охоплювала багато прилеглих сіл та декілька міських поселень. Зокрема, розпочався розвиток міських поселень, які в науковій літературі, зазвичай, називають «супутниками» великих міст. Деякі з них існували ще до Другої світової війни, проте здебільшого це були невеликі сільські поселення. Зокрема, найбільшим містом-супутником Львова нині є Винники. Це поселення отримало статус міста ще в 30-х роках ХХ ст.¹¹

Винники розвивалися передусім як промислове містечко, зокрема, в ньому працювала тютюнова фабрика. Демографічний розвиток іншого міста-супутника - Дублян - передусім пов'язаний з тим, що в ньому було розташовано доволі великий науковий заклад - Львівський сільськогосподарський інститут. Розташоване на північному заході від Львова селище міського типу Брюховичі ще в ХІХ ст. було відоме як рекреаційний центр, місце відпочинку львів’ян. Після Другої світової війни у ньому було збудовано декілька доволі великих санаторіїв, кількість жителів селища суттєво збільшилася. На захід від обласного центру виникло селище Рудно. Крім Дублян, всі перелічені вище поселення було підпорядковано Львівській міській раді.

Крім зазначених вище поселень, розвивалися також інші, розміщені поблизу Львова міста, зокрема Городок, Жовква, Пустомити. Проте розвиток цих міст відбувався як центрів адміністративних районів.

Територіальний розвиток вплинув на розташовані навколо адміністративні райони. Зокрема, за 1959-1989 рр. в усіх них кількість населення дещо збільшилася, незважаючи на те, що в багатьох інших адміністративних районах Львівської області кількість жителів зменшилася внаслідок міграції жителів сіл у міста. В розміщених навколо Львова районах першочергово розвивалися сільські поселення, безпосередньо прилеглі до міста¹².

В останні роки кількість жителів Львова почала поступово збільшуватися. Проте, подальший демографічний розвиток міста затримується через відсутність вільної території. За щільністю забудови, кількістю жителів в розрахунку на 1 км. кв., Львів посідає перше місце в Україні серед великих міст. Тому доцільним є розширення його територіальних меж, підпорядкування Львівській міській раді нових територій і населених пунктів.

Зокрема, доцільно адміністративно підпорядкувати Львівській міськраді м. Дубляни. Зважаючи на невелику віддаленість від міста Львова (7 км), а також тісний зв’язок його жителів з обласним центром, доцільність включення Дублян до складу території, підпорядкованої Львівській міській раді, уже давно зазначалася науковцями, а також спеціалістами з управління. Крім м. Дублян, доцільним, на наш погляд, є також підпорядкування Львівській міській раді, або безпосередньо включення в межі Львова, таких сільських поселень Пустомитівського району, як: Сокільники, Зубра, Лисиничі, Зимна Вода, Лапаївка, а також с. Малахів Жовківського району. Житлові квартали цих населених пунктів вже давно становлять суцільну забудову з територією, яка підпорядкована Львівській міськраді. Майже всі ці села розташовані вздовж головних автомобільних трас, які ведуть до Львова, й уже тривалий період є зонами активного господарського освоєння. Більшість з них розташовано всередині Львівської кільцевої дороги, яка обмежує Львів на сході, півдні та заході. Населення цих сільських поселень перебуває у тісному зв’язку з обласним центром. Зокрема, місцем роботи жителів цих поселень є, здебільшого, Львів. Економічно, організаційно, культурно вони також тяжіють до Львова.

Такі адміністративно-територіальні зміни сприятимуть оптимізації схеми управління містом, сприятимуть пришвидшенню розвитку як Львова, так й населених пунктів, які запропоновано підпорядкувати Львівській міській раді, або безпосередньо включити у межі міста.