13

Моделі оцінки конкурентоспроможності підприємств

1. Економічна сутність конкурентоспроможності підприємств

2. Аналіз методів дослідження конкурентоспроможності підприємств

3. Функціональні аспекти конкурентоспроможності підприємств

4. Оцінка якості в структурі конкурентоспроможності підприємства

5. Кластерний аналіз конкурентоспроможності підприємств

1. Економічна сутність конкурентоспроможності підприємств

Для розуміння суті поняття конкурентоспроможності підприємства, насамперед, з’ясуємо визначення таких категорій як «конкуренція» та «конкурентоспроможність».

Під конкуренцією у загальному випадку розуміють суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети. З економічної точки зору конкуренція — це економічний процес взаємодії, взаємозв’язку споживачів та постачальників товарів (послуг), суперництво між окремими виробниками або продавцями товарів (послуг) в процесі боротьби за найбільш прибуткові умови виробництва/реалізації.

Тобто конкуренція визначається як динамічний процес, що розвивається, безперервно мінливий ландшафт, на якому з’являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові сегменти. Конкуренція в галузі не зводиться лише до гри між фірмами, які освоїлись на ринку. Покупці, постачальники та претенденти на вступ до галузі — усі вони є «конкурентами» фірм на певному ринку і відіграють певну роль в залежності від обставин. Тому конкуренцію в цьому широкому значенні можна визначити як розширене суперництво.

Крім цього, ринкова конкуренція — боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних їм сегментах ринку за допомогою конкурентоспроможного комплексу маркетингу і стратегічного маркетингового інструментарію. При цьому трактування поняття конкуренції носить як позиційний, так і структурний або функціональний характер. Позиційне трактування конкуренції — це боротьба за кошти покупця через задоволення його потреб; структурне передбачає аналіз структури ринку для визначення міри свободи продавця й покупця на ринку і способи виходу з нього; функціональне полягає в суперництві старого з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним. Конкуренція визначається також як процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами для задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства або у природних умовах.

Натомість конкурентоспроможність можна визначити як характеристику об’єкта, яка визначає ступінь реального або потенційного задоволення конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку. Таким чином, конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами, які задіяні на ринку.

Інакше кажучи, конкурентоспроможність — це реальна і потенційна можливості підприємств в наявних для них умовах проектувати, виготовляти і збувати продукцію, які як за ціновими, так і неціновими характеристиками більш привабливі для споживача, ніж товари їх конкурентів.

Під конкурентоспроможністю підприємства розуміють ефективне використання власних та залучених коштів з метою збільшення його прибутковості і зміцнення ринкових позицій. У фінансовому аспекті це означає виконання наступних умов:

• росту динаміки продажу і збільшення прибутків;

• досягнення вищої рентабельності операційної діяльності по відношенню до середньої вартості капіталу.

Тому, як наслідок, з фінансової точки зору конкурентоспроможне підприємство — це таке, яке збільшує доходи операційного нетто, а рентабельність залученого капіталу перевищує його середню вартість.

Таким чином, моделювання капіталу підприємства дозволяє зробити висновок про те, що в лібералізованій відкритій ринковій економіці, яка безпосередньо задіяна в глобальній конкуренції, конкурентоспроможність в значній мірі залежить як від ефективності управління, так і від розвитку реального процентного рівня трансакційних коштів, факторів ризику держави і підприємства.

Тобто ефективне управління капіталом насамперед вимагає розробки різного роду процедур, які гарантують детальний аналіз і пізнання всіх етапів формування ланцюга вартості з метою визначення джерел конкурентної переваги підприємства.