Підбір мірника розчину солі

Місткість мірника розчину солі приймаємо по більшій витраті солі на регенерацію фільтрів 2 ступеня:

(2.37)

де – витрата 26%-ного насиченого розчину солі на одну регенерацію, м³;

1,3 – коефіцієнт запасу місткості.

Висота мірника приймається рівній висоті бункера солі, оскільки мірник наповнюється як судина, що повідомляється, за період міжрегенерації.

Приймається до установки мірник місткістю і заввишки h=2 м.

Підбір резервуару вологого зберігання солі

Об'єм резервуарів вологого зберігання солі:

(2.38)

де – добова витрата солі, кг/діб;

– кількість діб, на яке передбачається запас (10 або 30 діб);

– кількість діб, на яке передбачений залишок солі (5-10 діб).

де 97 кг/діб – -добова витрата солі на регенерацію фільтрів І ступеня;

10,3 кг/діб – добова витрата солі на регенерацію фільтрів ІІ ступеня.

Приймаємо до установки, для вологого зберігання солі залізобетонний резервуар місткістю і заввишки h=2 м.

Підбір промивального насоса

Натиск насоса для взрихлюючої промивки катіонітового фільтру можна прийняти 0,1-0,12 МПа.

Продуктивність насоса повинна забезпечити взрихлюючу промивку фільтра:

(2.39)

де – інтенсивність взрихлюючої промивки фільтрів, л/с∙м²;

– площа фільтрування катіонного фільтру м²;

Приймаємо до установки один промивальний насос.

Підбір промивального бака

Для розпушування катіоніта в катіонітних фільтрах встановлюється бак, місткість якого рівна:

(2.40)

де – витрата води на взрихляюючу промивку фільтру, .

1,3 – коефіцієнт запасу місткості.

Приймаємо до установки бак, місткістю =14,2 м³ і заввишки h=2,5 м.

4.Аеродинамічний розрахунок теплогенеруючої установки

11. Призначення і види тягодуттєвих пристроїв

Для роботи теплогенеруючої установки необхідно подавати повітря в топку (для процесу горіння) і відводити продукти згорання.

Тяга і дуття можуть бути природними – за рахунок самотяги, створюваною димовою трубою і штучними – воздух в топку подається дуттєвими вентиляторами, а тяга здійснюється димососами.

Складний профіль теплогенератора привів до підвищення його аеродинамічного опору, а зниження температури газів що відходять – до зменшення сили тяги, створюваної трубою даної висоти.

В результаті впливу обох цих чинників в установках з тепло-генераторами паропродуктивністю 2,5 т/год і вище природна тяга майже повністю поступилася місцем штучній тязі до дуття.

При спалюванні палив (дрова, торф), що не шлакуються і малошлакуються, можна подавати повітря в топку за рахунок тяги, тобто працювати без дуттєвих вентиляторів.

При спалюванні палив (вугілля), що шлакуються, необхідне штучне дуття, тобто установка дуттєвих вентиляторів, для подолання опору шару шлаку і палива. Інакше в топці, а отже, і у всьому газовому тракті виникло б підвищене розрідження, що через додаткові присоси повітря привело б до великих коефіцієнтів надлишку повітря, в слідство чого знижується К.К.Д. теплогенеруючої установки через втрату тепла з газами, що йдуть.

Установка дуттєвих вентиляторів потрібна також при спалюванні газу низького тиску за допомогою пальників змішувачів і спалюванні мазуту при використовуванні механічних форсунок з великою витратою мазуту і форсунок, де розпилювання виробляється повітрям. При спалюванні газу середнього тиску і наявності інжекційних пальників, а також спалюванні мазуту за допомогою парових і механічних форсунок невеликих розмірів, необхідне для згорання кількість повітря ежектрується струменем палива, і в цьому випадку можна обійтися без установки дуттєвих вентиляторів.

При створенні штучного дуття продуктивність вентиляторів повинна забезпечити подачу необхідного для горіння повітря, а натиск – подолати сумарний опір повітряного тракту.

Як дуттєвих звичайно встановлюються відцентрові вентилятори середнього тиску.

Тяга труби або димососу повинні подолати сумарний опір газового тракту.

Рух потоку димових газів і повітря в газоповітряному тракті теплогенеруючої установці є складним, оскільки газоповітряний тракт має повороти, поперечний перетин його неодноразово міняється, а окремі газоходи заповнені трубними пучками з різними характеристиками. Крім того, температура і густина димових газів міняється в процесі руху в результаті віддачі теплоти, що відбувається.

Рух димових газів і повітря в газоповітропроводах супроводжується втратою енергії на подолання сил тертя і місцеві опори.

Визначення гідравлічних опорів газоповітряного тракту, вибір дуттєвих і тягових пристроїв виробляється на основі аеродинамічного і теплового розрахунків теплогенераторів [3], [11].

Початковими для аеродинамічного розрахунку є швидкості (ω), температури (t), витрати повітря і газів (V) по окремих ділянках відповідного тракту.