39. Сутність та призначення аналізу банківської діяльності.

Аналіз банківської діяльності – це система спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій всебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, виміром та обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на діяльність банку.

Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є:

·   заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

·   якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

·   показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;

·   показники     ліквідності     і     платоспроможності     банку,     що характеризують його фінансову стійкість;

·   темпи росту банку;

·   різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Методом   аналізу   банківської  діяльності   є   комплексне   органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є використання системи показників, що найбільш повно характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними.

Для проведення аналізу банківської діяльності використовуються такі методи.

1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень.

2.  Метод приведення показників у порівняльний вигляд. Наприклад, щоб згрупувати всі  видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівняльний вигляд (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній    валюті).    Для    цього    суми   кредитів    в    іноземній   валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс і тільки після цього підсумовуються всі видані банком  кредити.  Цей  метод використовується також  при порівнянні фактичних показників із показниками попередніх періодів.

3.  Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на іншій. Відносні показники виражаються в формі коефіцієнтів (при базі 1) або відсотків (при базі 100).

4.  Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються групування рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго - і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків.

5. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень,   пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними.

6. Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку.