
- •26. Сутність та структура інвестиційного портфеля банку. Структура активів банку.
- •28. Сутність та види банківського менеджменту. Галузеві особливості банківського менеджменту.
- •29. Суб’єкти менеджменту банку. Методи управління банком. Фінансовий менеджмент банку.
- •30.Ризик-менеджмент банку. Корпоративне управління.
- •32.Організаційна структура банку.
- •33. Інформаційне забезпечення банківського менеджменту.
- •34.Фінансова звітність банку: вимоги до складання, подання та оприлюднення. Загальні вимоги до складання фінансової звітності
- •Порядок подання банками фінансової звітності до Національного банку та її оприлюднення
- •36. Обов’язкові економічні нормативи банків.
- •37.Сутність обов’язкових резервів банків.
- •38.Сутність та структура регулятивного капіталу банку.
- •39. Сутність та призначення аналізу банківської діяльності.
- •40.Структура інформаційного забезпечення аналізу.
- •41. Фінансова звітність банку.
- •42.Аналіз активів та пасивів банку: його види та значення.
- •43. Сутність ринку банківських послуг та його структура.
- •44.Методичні підходи до оцінки інтенсивності банківської конкуренції.
- •45.Сутність конкурентного середовища ринку.
- •50.Мета, цілі та принципи економічної безпеки банку.
- •51.Система забезпечення економічної безпеки банку.
30.Ризик-менеджмент банку. Корпоративне управління.
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ (risk management) – система управління ризиками, що включає в себе стратегію та тактику управління та спрямована на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний Р.-м. включає: систему управління; систему ідентифікації та вимірювання; систему супроводження (моніторингу та контролю).
Комплекс дій з Р.-м. має на меті забезпечити досягнення таких цілей: 1) ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися банком і його керівництвом; 2) ризики мають бути в межах рівнів толерантності, встановлених спостережною радою; 3) рішення з прийняття ризику мають бути конкретними, чіткими та відповідати стратегічним завданням діяльності банку; 4) очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик; 5) розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк; 6) стимули для досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.
До процесу Р.-м. мають бути залучені: 1) спостережна рада – у межах своїх функцій та відповідальності перед власниками банку, вкладниками/контрагентами та органами банківського нагляду; 2) правління банку – у межах своїх повноважень та відповідальності перед спостережною радою банку, вкладниками/контрагентами та органами банківського нагляду; 3) підрозділ з ризик-менеджменту– в межах своїх функцій щодо виявлення, кількісної та якісної оцінки, контролю та моніторингу ризиків; 4) бек-офіси – у межах своїх функцій контролю за дотриманням встановлених вимог; 5) фронт-офіси – у межах своїх функцій прийняття банком ризиків у рамках доведених повноважень.
Безпосередню відповідальність за організацію та реалізацію Р.-м. в банку несе правління банку.
Для здійснення процесу Р.-м. в банку створюється спеціальний структурний підрозділ, у якому зосереджено функції управління ризиками. Підрозділ з Р.-м. повинен бути підпорядкований голові правління або іншому керівнику вищого виконавчого органу банку.
Корпорати́вне управлі́ння (англ. corporate governance) — внутрішні системи, структури та процедури, що використовуються для управління та контролю корпорації
Корпоративне управління (англ. corporate governance) — система взаємодії між акціонерами і керівництвом компанії (акціонерного товариства, корпорації), включаючи її рада директорів, а також з іншими зацікавленими особами, з допомогою якої реалізуються права акціонерів; комплекс механізмів, що дозволяють акціонерам (інвесторам) контролювати діяльність керівників компанії і вирішувати виникаючі проблеми з іншими групами впливу.
Корпоративне управління не має безпосереднього відношення до оперативного (англ. operational management) і тактичного управління компанією, але останнім часом включається в стратегічне управління. Предметом корпоративного управління є контроль за здійсненням корпоративних дій.
Необхідність корпоративного управління обумовлена тим, що бізнес як власність належить принципалам (власникам, інвесторам), а права керування цим майном делеговані агентам — раді директорів і менеджменту, що породжує асиметрію інформації та пов'язані з нею агентські витрати, що виражаються в діях менеджменту, не спрямованих на задоволення інтересів власників.
Поряд з такими поняттями, як гудвіл, можна виділити вплив якості корпоративного управління на вартість організації, яке можна враховувати у вигляді премії власникам акцій, використовуваної при обчисленні ставки дисконтування в порівнянні з іншими інструментами, наприклад облігаціями. Значення цієї премії зазвичай коливається від 0% до 30%. Ця премія відображає ризики власника акцій, пов'язані, насамперед, з ризиком виведення чистого прибутку та активів з компанії. Чим вище дана премія, тим, за інших рівних умов, гірше якість корпоративного управління, яке даної премією компенсується.
Для оцінки застосовується рейтингування, коли ставку дисконтування вартості бізнесу для компаній з найвищим рейтингом беруть за базу.