
- •26. Сутність та структура інвестиційного портфеля банку. Структура активів банку.
- •28. Сутність та види банківського менеджменту. Галузеві особливості банківського менеджменту.
- •29. Суб’єкти менеджменту банку. Методи управління банком. Фінансовий менеджмент банку.
- •30.Ризик-менеджмент банку. Корпоративне управління.
- •32.Організаційна структура банку.
- •33. Інформаційне забезпечення банківського менеджменту.
- •34.Фінансова звітність банку: вимоги до складання, подання та оприлюднення. Загальні вимоги до складання фінансової звітності
- •Порядок подання банками фінансової звітності до Національного банку та її оприлюднення
- •36. Обов’язкові економічні нормативи банків.
- •37.Сутність обов’язкових резервів банків.
- •38.Сутність та структура регулятивного капіталу банку.
- •39. Сутність та призначення аналізу банківської діяльності.
- •40.Структура інформаційного забезпечення аналізу.
- •41. Фінансова звітність банку.
- •42.Аналіз активів та пасивів банку: його види та значення.
- •43. Сутність ринку банківських послуг та його структура.
- •44.Методичні підходи до оцінки інтенсивності банківської конкуренції.
- •45.Сутність конкурентного середовища ринку.
- •50.Мета, цілі та принципи економічної безпеки банку.
- •51.Система забезпечення економічної безпеки банку.
44.Методичні підходи до оцінки інтенсивності банківської конкуренції.
Структурний підхід до оцінки стану банківської конкуренції може базуватися на 3-х основних теоретичних підходах: поведінковому, структурному та функціональному.
Поведінковий підхід став історично першим підходом при визначені конкуренції. Продавці та покупці змагаються на ринку за вигідніші умови купівлі та продажу, що зумовлено бажанням встановити контроль над можливостями та перевагами. Конкуренція розглядається як боротьба за обмежені економічні блага.
Відповідно до структурного підходу структура ринку має прагнути до ідеальних умов: наявність значної кількості незалежних покупців та продавців, які мають можливість вільного входу (виходу) на ринок.
Функціональний підхід зміщує розгляд економічної сутності у бік вивчення її ролі в економічному розвитку. Прихильники цього підходу розширюють уявлення щодо характеру суперництва, стверджуючи, що у конкурентній боротьбі змагаються не аналогічні товари, а товари з різними характеристиками, зміщуючи джерело конкурентних переваг до пошуку шляхів задоволення потреб.
З метою визначення структури ринку дослідниками було розроблено специфічні індекси а коефіцієнти. Найпоширеніші серед них – індекси концентрації (CR), максимальної питомо ваги, індекс Херфіндаля-Хіршмана (HHI), ранговий індекс концентрації (індекс Холф-Тайдмана, індекс Розенблюта), індекс Джині, коефіцієнт ентропії. Основна сутність цих індексів – відображення частки ринку, яку займають конкуренти.
Вчені Л.Ханна та Ж.Кей запропонували певні правила для оцінки переваг окремого показника концентрації. Ідеальний показник концентрації повинен відповідати таким вимогам:
нехай показник концентрації розраховується не для
фірм на ринку, а для
фірм при
, причому фірми ранжовані за зниженням ринкової частки. Якщо концентрація на ринку
вища, ніж на ринку
, значення ідеального показника для ринку повинно бути більше за будь-якого значення ;
якщо частка великої фірми зростає за рахунок дрібної фірми, то показник концентрації зростає;
вихід нової фірми на ринок знижує рівень концентрації (за умови, що розмір фірми нижче певного значущого рівня);
злиття та поглинання збільшують ступінь концентрації.
Індекс Херфіндаля-Хіршмана відповідає всім перерахованим умовам. Інші індекси частково узгоджуються з цими умовами.
З метою призначення оцінки ступеня концентрації у банківському секторі України було розраховано питому вагу основних показників діяльності перших 5-ти (CR5) банків у показниках банківського сектору, індекс Херфіндаля-Хіршмана та індекс Джині.
Індекс Херфіндаля-Хіршмана розраховується як сума квадратів питомої ваги показника банку в загальному обсязі показника розвитку банківського сектору:
,
де
- ринкова частка показника банку;
-
кількість усіх банків.
За рахунок використання ринкової частки цим індексом підкреслюється значущість найбільшої інституційної одиниці в загальній сукупності. Максимальне значення індексу – 10 000 – чим вище значення показника, тим вищий рівень концентрації.
Індекс Джині дає змогу визначити наскільки рівномірно та чи інша змінна розподілена серед учасників. Якщо значення змінної припадає на одну інституційну одиницю, то концентрація є повною. У такому разі індекс Джині дорівнює 100. Розрахунок індексу здійснюється за формулою:
,
де
;
;
-
кумулятивна процентна питома вага.
Індекс розраховується за умови упорядкування показника від найменшого до найбільшого значення.
Переваги і недоліки індикаторів стану ринкової структури.
Переваги |
Недоліки |
CR5 |
|
Легкість і швидкість розрахунку. Загальновизнаний індекс. |
Застосовується лише для найбільш 5-ти установ і не дає характеристики структури ринку в цілому |
індекс Херфіндаля-Хіршмана |
|
Відповідає основним вимогам правил оцінки переваг окремих показників концентрації. Найпопулярніший інструмент і є вихідною точкою розрахунку для інших індексів концентрації. |
Індекс стає менш чутливим до зміни кількості банків за умов їх значної кількості. |
індекс Джині |
|
Використання коефіцієнта з метою порівняння показника між різними сукупностями (наприклад, між країнами). При цьому немає залежності від масштабу економік країн, що порівнюються. Дає змогу відстежувати динаміку нерівномірності розподілу показника в сукупності на різних етапах. |
Досить часто коефіцієнт наводиться без опису групування сукупності. Так, чим більша кількість груп в одній і тій же сукупності, тим вище для неї значення коефіцієнта Джині. |