6.3. Основні принципи контролю та аналізу дохідної і видаткової частини бюджету

Контроль над дохідною частиною бюджету має здійснюватися на основі аналізу складеного плану маркетингу підприємства. Аналіз плану маркетингу являє собою порівняння реального розвитку подій у збутовій діяльності підприємства із запланованими чи очікуваними показниками протягом певного періоду часу. Якщо результати цієї діяльності незадовільні, відповідно коригують план. Плани можуть переглядатися в результаті впливу неконтрольованих факторів (настання форс-мажорних обставин і т. п.).

Пропонуються такі методи аналізу планів маркетингу: аналіз маркетингових (комерційних) витрат, аналіз реалізації продукції, маркетингова ревізія. Аналіз маркетингових витрат дозволяє оцінити вартісну ефективність різних факторів (різні асортиментні групи продукції, що випускається підприємством, методи реалізації продукції, збутові території, учасники каналів збуту, рекламні засоби і т.д.). Аналіз реалізації продукції підприємства являє собою детальне вивчення даних про збут із метою оцінки придатності маркетингової стратегії. Маркетингова ревізія визначається як систематизована критична та об'єктивна оцінка й огляд основних постачальницько-збутових цілей і політики підприємства. Ціль маркетингової ревізії — сформувати базу для майбутнього планування постачальницько-збутової діяльності підприємства.

Контроль над дотриманням видаткової частини комплексного бюджету є важливим завданням, від вирішення якого багато в чому залежить ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. Для забезпечення якісного виконання цього завдання необхідно встановити чіткий порядок управлінських процедур, що дасть змогу забезпечити:

— оперативне проведення аналізу фактичних відхилень від планових значень (сум) зведеного бюджету (у тому числі аналіз відхилень функціональних бюджетів);

— розробку заходів щодо ліквідації невиробничих витрат і факторів подорожчання, виявлених у ході аналізу;

— оформлення і надання керівництву підприємства аналітичних матеріалів щодо виконання зведеного і функціонального бюджетів, для оперативного коригування цих бюджетів і, відповідно, бюджетів структурних підрозділів.

Однією з важливих частин системи контролю витрат є оцінка діяльності окремих підрозділів, окремих керуючих і організації в цілому. Менеджери виробничих ділянок, так само, як і керівники, відповідальні за надання послуг і продаж товарів, постійно порівнюють — що відбулося (фактичні витрати) з тим, що мало відбутися (плановані або нормативні витрати). Різниця між фактичними витратами і нормативними або бюджетними (плановими) називається відхиленням. Процес визначення величини відхилень і виявлення причин їх утворення називається аналізом відхилень. [6]

І тут є один нюанс.

Оскільки бюджетні дані містять у собі витрати для прогнозованого обсягу виробництва, а фактично зроблені витрати належать до фактичного обсягу, то їх порівняння є не зовсім коректним. Це стосується в першу чергу змінних витрат.

Зрозуміло, що для коректного порівняння планові і фактичні показники повинні належати до одного обсягу, тому, перш ніж приймати рішення про розподіл відповідальності між центрами за відхилення, потрібно скоригувати бюджетні дані та перерахувати їх для фактичного обсягу реалізації.

Для цього служить так званий гнучкий бюджет.