
- •2. Основні положення «Поетики» Аристотеля
- •3. Основні положення «Послання до Пізонів» Горація
- •4. Н. Буало – теоретик мистецтва
- •5. Л. Толстой про мистецтво як спілкування
- •6. Основні положення трактату і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •7. І. Франко – теоретик літератури
- •9. Українські поетики доби бароко (м. Довгалевський «Сад поетичний»)
- •10. Літературно-теоретична концепція г.Е.Лессінга
- •11. Д. Чижевський як теоретик літератури
- •12. Д. Чижевський про стиль епохи
- •13. Сновидіння та їх трактування у літературознавстві (з. Фрейд, к. Юнг).
- •14. Розвиток естетико-літературознавчої теорії в Україні
- •15. Мистецтво як пізнавальна діяльність
- •16. Мистецтво як явище естетичне
- •17. Поділ мистецтва на види
- •18. Специфіка художньої літератури
- •19. Література як мистецтво слова
- •20. Мова як предмет зображення у літературі
- •21. Художній образ
- •22. Зміст поняття «образ», «характер», «персонаж», «літературний герой»
- •27. Художній час і простір у літературному творі
- •28. Художній твір як єдність змісту і форми
- •29. Художня ідея
- •30. Тематика і проблематика літературного твору
- •35. Сюжет і конфлікт. Конфлікт і колізія
- •36. Сюжет і конфлікт. Значення сюжету в художньому творі
- •37. Сюжет і фабула
- •38. Позасюжетні елементи твору
- •39. Трагічний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •40. Драматичний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •41. Героїка як вид пафосу
- •42. Сентиментальний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •43. Романтичний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •44. Гумор та сатира як вид пафосу
- •45. Композиція літературного твору
- •46. Елементи композиції. Зумовленість композиції жанром твору.
- •47. Естетичні функції художньої мови
- •48. Багатоманіття розповідних манер у художньому творі
- •49. Мова автора і мова персонажа
- •50. Лексика художнього твору
- •51. Тропи. Види тропів
- •52. Поетичний синтаксис. Інтонація та фігури
- •53. Основні системи віршування
- •54. Силабо-тонічна система віршування
- •55. Рима. Основні види рим. Способи римування
- •56. Строфа. Основні види строф
- •58. Поділ літератури на роди
- •59. Поняття «жанр» у літературознавстві
- •60. Ліричні жанри
- •61. Драматичні жанри
- •62. Особливості драматичних творів
- •63. Роман, різновиди роману
- •64. Роман-епопея: сучасні дискусії навколо цього питання
- •65. Різновиди роману
- •66. Ліро-епос. Ліро-епічні жанри. Поема, балада
- •67. Роман і повість: спільні та відмінні риси
- •68. Оповідання й новела: спільні та відмінні риси
- •69. Оповідання, новела, нарис
- •71. Трагедія та її розвиток. Арістотель про трагедію
- •72. Комедія. Історичний характер її розвитку
- •73.Драма як жанр
- •74. Байка. Історичний характер її розвитку
- •75. Поняття про стиль
- •77. Літературний напрям, течія. Різні підходи до трактування цих понять
- •78. Класицизм та його особливості
- •79. Сентименталізм та його особливості
- •80. Романтизм
- •81. Реалізм. Сучасна дискусія навколо цього питання
- •82. Багатоманіття художніх напрямків у літературі хх ст.
- •83. Модернізм
- •84. Постмодернізм
64. Роман-епопея: сучасні дискусії навколо цього питання
Епопея (грец., від epos — слово, розповідь та poiea — творити) — один із епічних жанрів, котрий домінував аж до появи роману. Епопея бере свій початок у міфології та усній народній творчості. Епопеєю в Стародавній Греції називали героїчний епос у вигляді циклів народних сказань, пісень і легенд, котрі оповідали про найбільш визначні історичні події, легендарних та історичних осіб, оцінюючи їх з погляду народного значення, виражаючи народні уявлення про зіткнення сил природи, племен і народів. На основі колективних народних епопей виникли епопеї авторські — «Іліада» та «Одісея» Гомера, «Енеїда» Вергілія, «Витязь у тигровій шкурі» Ш. Руставелі та інші. Для епопеї гомерівської характерний паралелізм сюжетних площин: світ богів і світ героїв (котрі нерідко мали олімпійське походження), гомерівське порівняння (в якому другий його член розширюється до самостійного образу чи епізоду). Особливу роль у стародавній епопеї відігравав розповідач — всезнаючий та об'єктивний. У середні віки появилися різновиди епопеї як лицарської, так і народної («Беовульф», «Старша Едда», «Пісня про Нібелунгів»). Відродження дало «Шаленого Роланда» Л. Аріосто та «Визволений Єрусалим» Т. Тассо, Просвітництво — «Генріаду» Вольтера. З 18 ст. епопею витіснив роман. Поступово епопеєю стали називати великі і складні епічні твори (романи, цикли романів). Вони з'явилися у другій половині 19 ст. Український роман-епопею представляють М. Стельмах («На нашій землі», «Великі перелоги», «Кров людська — не водиця», «Велика рідня»), У. Самчук («Волинь», «Ост», «Темнота», «Втеча від себе») та інші. Епопеєю називають обсягову поему («Україна» П. Куліша, «Попіл імперій» Юрія Клена та інші).
65. Різновиди роману
За змістом: роман автобіографічний; роман біографічний; роман історичний; роман пригодницький; роман соціально-побутовий; соціально-психологічний роман; роман фантастичний; роман філософський; роман детективний; роман крутійський; роман науково-фантастичний; роман тенденційний; роман географічний; роман сатиричний.
За напрямком: роман готичний; роман просвітницький; роман середньовічний; роман бароковий; роман сентиментальний; роман романтичний; роман постмодерний.
За формою: роман у віршах.
66. Ліро-епос. Ліро-епічні жанри. Поема, балада
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі досить часто зустрічаються твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів і суміжних галузей суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Людина тут зображується ніби у двох планах; з одного боку, передаються певні події її життя, а з іншого — переживання, емоції, настрої. До такого роду творів найчастіше відносять баладу, думу, билину, байку, сатиру, буколіку, співомовку, а також поему, іноді — віршований роман. Специфічними міжродовими утвореннями стали художні біографії (документально-біографічна художня проза) й мемуари, які мають ознаки як жанрів художньої літератури, так і публіцистики та документалістики, спираються на дані історії. Якщо художні мемуари узагальнюють і естетично освоюють реальні факти з життя автора, то художня біографія будується на естетичній обробці фактів життя реального героя. Розглянемо детальніше ліро-епічні, мемуарні й біографічні жанри. Ліро-епічні жанри: поема, балада, ода. Поема (грец. poiema — твір) — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери. Назва «поема» загальна, у літературознавстві частіше мовиться про конкретний жанровий різновид поеми: ліро-епічну, ліричну, епічну, сатиричну, героїчну, дидактичну, бурлескну, драматичну і т.п. Виникла поема на основі давніх і середньовічних пісень, сказань, епопей, що уславлювали визначні історичні події. Первісна поема мала епічний характер і нерідко була тісно пов'язана з міфологічною творчістю. Такими є «Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія, «Пісня про Роланда», «Слово про Ігорів похід». В античну добу й середні віки поемою називали анонімну чи авторську епопею. Власне з епопеї виникла сьогоднішня поема — і в першу чергу поема епічна. Іноді поемою називають великий прозовий роман, який, крім глибокого змісту й широкого охоплення життєвих подій, відзначається пафосом і ліризмом («Мертві душі» М. Гоголя, «Поема про море» О. Довженка). Близькими до них є поеми, писані прозою, які виникли в добу романтизму (А. Бертран) і досягли свого розквіту в добу символізму (Ш. Бодлер, А. Рембо). Як жанр, що розвивається на межі епосу, лірики й драми, синтезуючи в собі їх характерні засоби та прийоми, поема залишається найпродуктивнішою і сьогодні. Балада (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.