17. Поділ мистецтва на види

Види мистецтва — структуровані прояви художньої творчості, мистецтва, об'єктивовані в певний матеріал (камінь, метал, дерево, фарбу, звуки, слово, пластику людського тіла, письмо). Синкретизм первісної практично-духовної діяльності та її результату — мистецтва — поступово під впливом осмислення смаків, уявлень людей, їх естетичних та пізнавальних потреб, удосконалення вмінь диференціювався на види мистецтва: малярство, скульптуру, музику, поезію, танець, театр, кіно тощо. Кожен з види мистецтва еволюціонував від простих народних форм, органічно вплетених у життєдіяльність сім'ї, роду, племені (ужиткові речі, усна народна творчість, ритуально-обрядові дійства), до витончених мистецьки довершених творів, які виникли як результат естетичного освоєння світу і спеціалізованої художньої діяльності талантів. Класифікація і порівняльний аналіз види мистецтва дають змогу глибше зрозуміти спільне і відмінне у" кожному з них, увиразнити специфіку поодиноких види мистецтва і мистецтва в цілому. В основі поділу мистецтва на види лежать фундаментальні особливості його естетичної природи, морфології і- суспільного побутування. Так, залежно від кількості матеріалів, які використовуються як засоби об'єктивації творчого задуму митця, художнього образу, окреслюють прості види мистецтва (малярство, скульптура, музика, архітектура, література) і складні, синтезовані (танець, театр, кіно). Залежно від зв'язку матеріалу мистецтв, художніх засобів з основними параметрами світу виділяють види мистецтва просторові (малярство, скульптура, архітектура), часові (музика, література) і просторово-часові (танець, театр, кіно). З огляду на спосіб сприймання творів мистецтва існують зорові (малярство, скульптура, архітектура, ужиткове мистецтво), слухові (музика, усна народна поезія, художнє читання) і зорово-слухові види мистецтва (танець, театр, кіно, література). Домінування виражально-духовних чи зображально-предметних елементів у структурі художнього образу (твору) є підставою для виділення виражальних (музика, архітектура), зображальних (малярство, скульптура) і зображально-виражальних види мистецтва (література, театр, кіно, танець). Кожен види мистецтва у цих класифікаціях посідає своє місце і тому одержує різнобічну характеристику за змістово формальними вимірами. Художня література як мистецтво слова — зображально-виражальний вид художньої творчості, який існує в часі, сприймається зором у процесі самостійного читання, але через відтворювально-творчу уяву активізує й інші органи чуття. Відгалузившись від первісного мистецького синкретизму у відносно самостійний, специфічний види мистецтва, вона впродовж тисячоліть взаємодіє з іншими мистецтвами і взаємозбагачується з ними. Так, художня література, даючи поштовх для розвитку живопису, скульптури, графіки, музики, будучи основою театру і кіно, збагатила свої художні засоби здобутками кінематографа, музики, театру (кіноповісті О.Довженка, поема-симфонія "Сковорода" П.Тичини, поезія І. Драча, Емми Андієвської, Ліни Костенко та ін.). Водночас виникають нові мистецьки синтезовані видовища, у структуру яких включається спорт (балет на льоду), технічні, радіоелектронні новації.