3. Методи вивчення поведінки витрат

Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на розмір витрат називається фактором витрат. Вивчення динаміки витрат дозволяє здійснити оцінку витрат та побудувати їх функцію. Оцінка витрат – це процес розрахунку динаміки витрат, тобто визначення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками на основі дослідження діяльності. Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх факторів.

В спрощеному вигляді функція витрат може бути представлена наступним чином:

В_заг = В_{зм 1-цю діял} x+ В_пост,

де В_заг – сукупні витрати;

В_пост – загальні постійні витрати;

В_{зм 1-цю діял} – змінні витрати на одиницю діяльності;

х - значення фактору витрат.

Функція витрат полегшує прогнозування витрат. В практиці контролінгу існує багато в методів побудови функції витрат:

1. Метод аналізу облікових даних;

2. Метод максимальної та мінімальної точки;

3. Метод візуального контролю;

4. Статистичний метод;

5. Технологічний аналіз.

Метод аналізу рахунків – метод визначення функції витрат шляхом розділення їх на змінні та постійні виходячи з відповідного фактору на основі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку. Метод аналізу рахунків достатньо широко використовується на практиці. Але необхідно ураховувати то, що в значній мірі він засновується на досвіді та інтуїції менеджера та на аналізі минулих подій. Тому його недоліком є визначена суб’єктивність та ймовірність істотних відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Уникнути вказані недоліки в якійсь мірі можна за допомогою серії спостережень та використання математичних методів.

Метод прямого розрахунку – це метод визначення функції витрат на основі визначеної умови, що змінні витрати уявляють собою різницю між сукупними витратами на найвищому та найнижчому рівнях діяльності підприємства. Функція витрат, що побудована методом прямого розрахунку, може не відбивати реальну залежність між витратами і їх фактором, якщо всі інші точки не мають тісного взаємозв’язку з вищою та нижчою точками.

Метод візуального пристосування – це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, що ураховує всі точки витрат. Цей метод дозволяє уникнути недоліків методу прямого розрахунку, але він не позбавлений суб’єктивності, оскільки результати розрахунків істотно залежать від окоміру та твердості руки аналітика

Метод аналізу лінійної регресії полягає в находженні рівняння, що описує поведінку прямої витрат, при якої сума квадратів вертикальних відхилень буде мінімальною. Цей метод полягає у знаходженні рішення системи двох рівнянь, що дозволяють знайти постійні витрати та змінні витрати на одиницю діяльності. Рішення даним методом є більш точним, але і більш складним із-за великого обсягу розрахунків, тому потребує використання комп’ютерів.

Метод технологічного аналізу – це системний аналіз функцій діяльності для визначення технологічного взаємозв’язку між ресурсами і результатами діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Він полягає в тому, що на кожну статтю витрат технологи, інженери, виходячи з технологічної необхідності установлюють нормативи на витрачання ресурсів в натуральному виразі, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни. Перевагою даного методу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Недоліком є те, що він потребує значних витрат часу і коштів.

Після знаходження функції витрат необхідно здійснити оцінку ступеню відповідності фактичних даних з даними теоретичними. Така оцінка здійснюється за допомогою коефіцієнта детермінації, що характеризує який відсоток значень загальних витрат знаходиться під впливом факторів, що включені у модель.