7. Цілісність онтогенезу.

Незважаючи на розмаїтість процесів диференціровки, які протікають в організмі зародка, на всіх етапах ембріогенезу організм виступає як єдине ціле.

Цілісність організму забезпечується на всіх рівнях його організації - молекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному.

В основі цілісності лежить інтеграція - об'єднання окремих структур в організовані системи та координація їхніх дій. Ці системи характеризуються жорсткими внутрішніми зв'язками.

Особлива роль в інтеграції належить нервовій, судинній та ендокринній системам органів. Рівень розвитку цих інтегративних систем багато в чому відображає рівень морфофізіологічного прогресу виду та розглядається як один із критеріїв останнього.

Цілісність як взаємозв'язок і взаємообумовленість різних ознак забезпечується кореляціями.

Принцип кореляції (сформульований Ж. Кюв'є, 1800-1805) - у будь-якому організмі всі структурні та функціональні особливості зв'язані постійними співвідношеннями.

Роль кореляцій у забезпеченні цілісності організму проаналізував І.І. Шмальгаузен (1938).

Генетичні (геномні) кореляції засновані на процесах, які відбуваються на рівні генома. Прикладом може служити явище плейотропії генів (плейотропія — це дія одного гена на декілька фенотипічних ознак. Наприклад - ген, який обумовлює руде волосся, обумовлює і більш світлий колір шкіри та появу ластовиння, білі коти з блакитними очами мають схильність до глухоти.).

Морфогенетичні кореляції обумовлені взаємодією різних зачатків в ході ембріонального розвитку. Однієї з різновидів їх є ембріональна індукція.

Функціональні (ергонтичні) кореляції являють собою результат взаємодії різних ознак дорослого організму (наприклад, залежність розвитку та стану ряду органів від функціонування ендокринних залоз).

У процесі еволюції кореляційні системи живих організмів перебудовувалися та ускладнювалися.

13