Висновок

Таким чином, Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина, тобто людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Виходячи з цього держава виступає гарантом належної охорони прав і свобод людини і громадянина.

Розгляд цієї теми спрямований на отримання висновків та підсумування теоретичних досліджень з проблем добровільної відмови від вчинення злочину. Добровільна відмова від вчинення злочину являє собою добровільне та безповоротне припинення особою по своїй волі готування до злочину чи замаху на злочин при усвідомленні про можливість доведення злочину до кінця. Добровільна відмова – це припинення через прийняття особою остаточного рішення і по своїй волі початий злочин при усвідомленні можливості доведення його до кінця.

Ознаками добровільної відмови слід визнати:

• Добровільний характер відмови визначається наявністю волі особи, спрямованої на припинення подальшої злочинної діяльності. Добровільність має витоком свідомість і почуття особи, яка розпочала злочинну діяльність. При цьому не має значення, які рушійні сили визначили прийняття рішення - страх перед можливим покаранням, умовляння, роз'яснення чи навіть погрози. Головним є те, що під їх впливом особа самостійно прийняла рішення про відмову від подальшої злочинної діяльності.

• Усвідомлення можливості доведення злочину до кінця - це означає, що особа усвідомлює відсутність будь-яких об'єктивних та суб'єктивних обставин, які перешкоджають доведенню злочину до кінця і, не зважаючи на це, припиняє злочинну діяльність. Припинення злочинної діяльності внаслідок переконання в неможливості її продовження і досягнення злочинного наслідку не може розглядатись як добровільна відмова. Таке усвідомлення повинно базуватись на суб'єктивній оцінці особою реальної ситуації. При цьому не має значення можливість помилки особи в такій оцінці. Визначальним є саме суб'єктивна оцінка, її власне бачення суб'єктом.

• Остаточність відмови означає кінцеву і безповоротну відмову від доведення злочину до кінця за наявності можливості завершення розпочатої злочинної діяльності. Припинення готування або замаху на злочин не повинно бути призупиненням цієї діяльності з тим, щоб продовжити її через будь-який проміжок часу. Це не може бути припинення під якоюсь умовою, невиконання якої визначить продовження виконання злочину.

Крім, того варто відмітити, що юридичною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності при добровільній відмові є сама добровільна відмова. В діянні особи до добровільної відмови є ознаки складу приготування до злочину або замаху на злочин.

Теорія та практика кримінального права виділяє ознаки суб’єктного складу при яких неможлива добровільна відмова:

- для осіб, що не володіють всіма ознаками суб’єкта злочину;

- в злочинах з необережною формою вини, при непрямому намірі і значно ускладнений в злочинах з раптово виниклим наміром.

Також, можна визначили межі добровільної відмови, якими є наступне:

- можливість добровільної відмови залежить від конструкції складу злочину тільки в тому ступені, в якому ця конструкція дозволяє готуватися до цього злочину або робити замах на нього;

- нижньою об’єктивною межею добровільної відмови від вчинення злочину є грань між приготуванням до цього злочину і виявленням наміру;

- на стадії готування до злочину добровільна відмова можлива тоді, коли особа здатна по своїй волі припинити злочин, і для звільнення від кримінальної відповідальності при цьому не вимагається ніяких умов за винятком відсутності в його діяннях складу злочину;

- на стадії незакінченого замаху добровільна відмова можлива завжди і для цього не потрібне дотримання будь-яких умов;

- добровільна відмова при закінченому замаху можлива до моменту закінчення замаху, за винятком тих злочинів, де особливості складу не дозволяють особі втрутитись в розвиток причинного зв’язку;

- верхня межа добровільної відмови визначається на грані між замахом і закінченим злочином;

- для деяких категорій складів злочинів визначення верхньої межі добровільної відмови має свої особливості: для продовжуваних злочинів верхньою межею є момент завершення останнього запланованого злочинного діяння, а в триваючих момент з якого в діяння особи з’являються всі ознаки складу злочину, який потім безперервно виконується особою.

Також є важливим дослідження добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова при співучасті – це своєчасне усунення особою по своїй волі особистої участі в злочині через прийнятого нею остаточного рішення при усвідомленні можливості доведення цього злочину іншими співучасниками до кінця.

Особливостями добровільної відмови при співучасті є:

1) суворо індивідуальний характер такої добровільної відмови — при відмові одного співучасника інші не звільняються від кримінальної відповідальності;

2) залежність добровільної відмови співучасників від поведінки виконавця.

Співучасник може бути звільнений від кримінальної відповідальності не тільки у разі, коли він запобіг здійсненню злочину, але і тоді, коли злочин вдалося довести до кінця без його участі.

Отже, підводячи підсумок курсової роботи можна дійти до висновку, що головне призначення норм про добровільну відмову – запобігання злочинів шляхом стимулювання злочинця (надаючи йому можливість бути звільненим від кримінальної відповідальності) до припинення злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця є важливим інститутом кримінального права.