Білет 1

1)титульні елементи книги. Правила їх заверстування.

Основний титул — це основний титульний елемент видання, на якому даються головні відомості про видання (прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво). За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Основний титул повторює і доповнює відомості, поміщенні на обкладинці, дає повніше уявлення про видання. Правила верстання: при верстці вказують перше ініціали або ім.’я автора, а потім прізвище. Найчастіше елементи титульного аркуша виключають по центру. Видавництво, місце та рік видання заверстують в низу сторінки і виключають по центру. Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку, один з композиційно-декоративних елементів книги. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку. Верстають елементи на оптичній середині сторінка, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині. Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12-14 п. Зворот основного титула — це сторінка на якій розміщують вихідні дані. Верстається завжди на парній сторінці. На звороті основного титула розміщують:Бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); відомості про передрук; імена авторів передмови, вступної статті, післямови; реферат чи анотацію (на оптичній середині з двосторонньою втяжкою); комплексний книготорговельний індекс (в лівому нижньому кутку сторінки складання);ISBN (в лівому нижньому куку сторінки складання під індексом); копірайт — знак охорони авторського права (в правому нижньому кутку) Шмуцтитул — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входть у збірник. Текст шмуцтитула розміщується на оптичній середині в виключається по центру. Зворот як правило не задруковують. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять.

2)Правила і прийоми заверстування великих газетних матеріалів.

Верстка повинна бути єдиною на все видання, сторінки однакового ф-ту, колонки однакової довжини.

Сторінки газети повинні бути прямокутними, без перекосів.

Кожна замітка, стаття відбиваються проміжковим матеріалом, кінцівками, заставками, лінійками.

Якщо заголовки внизу колонки, то після них заверстується мінімум три рядки тексту, якщо зверху колонок, то перед ними мінімум 3 рядки тексту або заголовок верстають з самого верху колонки.

На початку колонок не повинно бути не повних кінцевих рядків.

Шапки і заголовки відбивають від колонтитулів на 10-12п.

Проміжок над заголовками більший в 1,5 – 2 разаніж під заголовком.

Передова стаття – в лівій верхній частині першої сторінки, може набиратись іншим шрифтом і відділятись лінійками.

Добірка – (підбірка) це комплекс матеріалів згрупованих в одному місці рубрикою, заголовком або шапкою.

Вікно – матеріал, розміщений в 2-3ох колонках однакової всоти в верхньому правому, або лівому кутках сторінки, відбивається світлими лінійками, або рамочкою.

Підвал – матеріал заверстаний внизу сторінки, висота ¼ сторінки,може бути на всі колонки, або на їх частину(не менше 4 колонки).

Горище- матеріал заверстаний в верху газетної сторінки. Максимальна висота ¼ сторінки, мінімальна 10 рядків.

Стояк - матеріал заверстаний на 3-4 колонки, на всю висоту сторінки, або до підвалу.

Тематична сторінка – добірка яка охоплює всю газетну сторінку.

3)Використання лінійки табуляції в InDesign.

В InDesign табуляція задається для форматування абзаців. Це означає що вона встановлюється до всіх виділених абзаців, а не до символів виділених в абзаці. Щоб застосувати табуляцію до абзацу (ів), потрібно перед початком кожного абзацу потрібно поставити TAB (на клавіатурі). Потім потрібно виділити ці абзаци і за допомогою палітри Табуляція (Ctrl+T) і встановити тип табуляції. Типи табуляцій:

-по лівому краю

-по центру

-по правому краю

-по символу

Заповнювач – це символ або группа символів, які заповнюються проміжок між символами.

Білет 2

1) Порядок розташування елементів видань при верстанні.

Авантитул —. на першій сторінці. 2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці. 3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці). 4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, I8ВN — на четвертій сторінці (зворот титула). 5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці. 6. На наступній, непарній, сторінці може бути розміще­ний зміст. 7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття. 8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова. 9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст. 10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки. 11. Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом. 12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску. 13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском. 14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском. 15. Зміст — з нової сторінки зі спуском. 16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат. 17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, но­татки, книжкові оголошення. Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.

2) Виводи

3)Види коректури

Коректурою у видавничій практиці прийнято називати виправлення помилок і технічних недоліків у матеріалі, підготовленому для тиражування. Робота редактора над коректурою - один з видів контролю за процесом підготовки видання. Ефективність такого контролю зумовлена ​​тим, що він здійснюється на всіх стадіях формування видання в повному його обсязі. Коректура як процес - це читання коректурних відбитків і внесення в них виправлень. Коректурний відбиток - це відбиток із набору, виготовлений на різних стадіях виробничого процесу. В залежності від стадії процесу розрізняють наступні види коректурних відбитків: гранки (просто текст, незверстаний, набраний простим шрифтом, як цей текст з відповідями на запитання), зверстані листи (коректура по верстці, тобто текст вже зверстано, і коректор читає його так, як буде надалі виглядати видання), звіряльні листи (по яких проводиться звірка). Читання коректурних листів редактором - процес творчий. Він включає багато видів робіт: 1) повторний аналіз літературного матеріалу, оцінка результатів робота на цьому етапі; 2) усунення помилок, не помічених в авторському оригіналі; З) перевірка моментів тексту, які потребують підвищеної уваги і де, найімовірніше, можуть бути помилки; 4) виявлення випадків невиконання редакційно-технічних вказівок редакції; 5) усунення технічних дефектів набору і верстки; 6) контроль роботи коректора, зняття поставлених коректором питань. Виправлення в коректурних аркушах бувають двох видів: 1) кон'юнктурного характеру, коли вносять поправки у зміст твору в зв'язку зі змінами в науці, практиці, виробництві, суспільному житті, що відбулися за час підготовки літературного матеріалу до друку (наприклад, були отримані нові результати в наукових експериментах, в теоретичних дослідженнях, з'явилися нові технічні засоби у галузі, змінилися деякі назви, найменування та ін); 2) виробничого характеру, коли виправляють помилки, що з'явилися на різних стадіях виробничого процесу (наприклад, при наборі можуть бути пропущені слова, словосполучення і будь-які інші фрагменти тексту, можуть бути неправильно написані слова, пропущені або замінені окремі букви або частини слова та ін) .

Білет 3

3.1. Колонтитул. Правила заверстування. Створення колонтитулів в InDesign

Колонтитул — це текстовий рядок (назва розділу або прізвище автора, в якій заверстується над основним текстом кожної сторінки). Колонтитули підкреслюють колон лінійкою, можуть бути «мертві колонтитули», які мають чисто декоративне значення. Колонтитули набирають шрифтами відмінними від основного тексту (курсив, прописними, капітеллю). З верхнім та нижнім колонтитулом. Короткі колонтитули можна заверстувати в оборці перших двох рядків або на одній сторінці розвороту. Колонтитули поділяються на:

1. Ковзкі, які змінюються на кожній новій сторінці;

2. Переривчасті, які змінюються тільки з початком нового розділу.

Колонтитули розміщуються на шаблон-сторінках.

Щоб створити колонтитул потрібно увійти в шаблон-сторінку і намалювати там текстовий фрейм і набрати потрібний текст. Після цього переходимо в режим верстки і присвоюємо даний шаблон до потрібних сторінок. Це робиться так: значок шаблону перетягується на сторінки. Або за допомогою меню палітри обираємо «Застосувати ш-ст до..» і вказуємо сторінки до яких треба застосувати.

3.2. Елементи газетних сторінок. Правила заверстування ілюстрацій

До постійних елементів газети належить заготовочна частина, газетні сторінки, службові елементи газети, заголовки, ілюстрації.

Заголовочна частина вкл. назву газети, постійний заклик, календарні відомості, іноді вказують нагороди. Заголовки викл. на всі колонки або в лівий край, а місце з правої сторони наз. ШПІГЕЛЬ, і викор. цей шпігель для публікації найважливіших матеріалів номера. Календарні відомості оформляється одним рядком під назвою або під виглядом календ арика. Розділові засоби: пробіли, лінійки, фігурні елементи, орнаменти.

До службових елементів відносяться вихідні відомості, колонтитул, авторські підписи, ініціали.

Вихідні дані заверствуються внизу останньої сторінки (адрес, тел.. редакції, друкарні, « замовлення, ціна, наклад). Заверствується на весь формат, накреслення світло пряме або курсивне, зверху відбивається лінійкою, кг 9 п.

Колонтитули заверствуються на всіх сторінках крім першої. Включають назву газети, номер сторінки, дату випуску. Авторські підписи, розміщуються в кінці приміток чи статей. Його розбивають на 2 рядки. В 1-му ініціали та прізвище, в 2-му посада, і заверствується праворуч статті чи матеріалу, жирного накреслення.

Ініціали (ліхтарики) — це великі літери, кг 16-24 п, які влізають на початок 1-го пункту матеріалу.

Заверстування ілюстрацій:

1. Глуха верстка — заверствується в багатоколонковому наборі, обирається з чотирьох сторін.

2. Колонкова ілюстрація – заверстується на 1 колонку або на її частину

Коли є ілюстрація в газеті то текст іде через ілюстрацію далі по колонках.

3.3. Визначіть к-сть знаків на сторінці, якщо ф-т сторінки 61/2х93/4, кг=11п, інтерліньяж-105%, к-сть знаків в рядку-58.

ф-т стор 6 ½х 9 ¾ кв.

к-сть знаків в рядку – 58

кг – 11 п

інтерініяж – 105 %

Визнач. К-сть знаків у ф.д.а

1. 11п – 100

х – 105

(11х105)/100=11.55

2. 9 ¾=468пт.

3. 468х11.55=40 рядків

4. 40х58=2320 знак стор.

Білет 4

1Внутрішні та зовнішні елементи книги. Розміщення частин видання при верстці.

Внутрішні:

1. Авантитул – це передній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.

2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка відображає зміст книги або портрет автора, яка займає всю сторінку складання.

3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотонних виданнях.

4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.

5. На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується.

Зовнішні:

1. Форзац – це два однозгинних 4-ох сторінкових аркушів, перша сторона яка приклеюється до палітурки і 1-ї сторінки кн. блоку, 2-га до палітурки і останньої сторінки кн. блоку.

2. Каптал – це стрічка з потовщеним кольоровим краєм, одна сторона якої приклеюється до верхньої частини корінця, друга до нижньої.

3. Корінець – це одна із торцевих сторінок кн. блоку, який може бути прямокутної, заокругленої, грибоподібної форми. На корінець приклеюється корінцевий матеріал. Це марля або її замінник.

4. Ляссе – закладка в книжці.

5. Палітурка.це касртона оправа . яка призначена для захіиститу блоку від пошкоджень.Є 5 типів палітурок

6. Обкладинка – це паперова оправа видання, що оберігає його сторінки від пошкодження і забруднення. Це найпростіше зовнішнє покриття друкованого видання.

Є 4 типи обкладинок:

7. Футляр — виготовляють із звичайного офсетного картону, картону типу хром-ерзац, а також з пластмаси. Призначення футляра із звичайного картону — захист видання у процесі його транспортування. В окремих випадках футляри обтягуються тканиною и іншими палітурними матеріалами. Вони бувають напіввідкритими (видання не більш як на 50%) і закритими (видно лише корінці видання.)

8. Суперобкладинка, яка надівається на палітурку і загинається з двох сторін.

2Правила верстання тексту з примітками та виносками

Внутритекстовыми примітками називають додатковий текст, який би чи уточнюючий основний, але поміщений безпосередньо за разъясняемым оповіддю та обладнаний словом «Примітка».Примітки найчастіше набирають шрифтом зниженого кегля. Тоді при завёрстке їх слід дати відповідні відбиття. Але часом примітки набирають шрифтом основного кегля зі втяжкой, перевищує розмір абзацного відступу щонайменше, ніж одну кегельную. І тут відбиттів непотрібен. Слово «Примітка» набирають, зазвичай, із — курсивом чи розрядкою, з абзацного відступу, причому другі рядки би мало бути набрані на повний формат без додаткових втяжек (коли всі примітки набрані зі втяжкой, то абзацний відступ дають понад втяжки, а другі рядки набирають на формат зі втяжкой). Якщо є кілька нумерованих приміток, наступних одне одним, слово «Примітка» не повторюють, які нумерацію вирівнюють по розрядам цифр, тобто перші рядки кожного примітки дають з великою втяжкой (абзацний відступ плюс ширина слова «Примітка»). Виноска – доповнення, пояснення до основного тексту. бувають в кінці сторінки та в кінці видання. Позначаються зірочкою якщо до 3 на сторінці, якщо більше та цифрами, якщо багато то в кінці видання. Виноски набираються зниженим кеглем (на 2 пункти). Правила: Гарнітура виноски обов'язково повинна збігатися із гарнитурою основного тексту. Крапка в кінці виноски ставиться. Абзацний відступ дорівнює абзацному відступу основного тексту. Символ посилання і в тексті, і в самій виносці набираєтся 6 кеглем (надрядковим). Виключається виноска по формату і обов'язково розставляються переноси. Нумерація виноски має бути посторінкова, якщо тільки виноски не набираються в кінці видання, тоді нумерація — наскрізна, по всьому виданню

3 незнайшов

Білет 5

1)Титульні елементи книги. Правила заверстування фронтисписа та контртитула.

Авантитул _- це попередній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять.Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу

. 2)види газетних заголовків. Особливості їх складання та верстання.

Види: основні, підзаголовки, внутр підзаголовки, надзаголовки, рубрики, шапки. Основний є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко та лаконічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення. Він може бути привітальними (з великоднем); закличним (більше світла!); узагальнюючі (досвід – наше багатство); інформаційні (плакат юної художниці) може мати такі форми – запитання (хто поспорить з чемпіоном); оклику (прийшла весна!);звертання (чекаємо на вас..); ствердження (акція доброї волі); заперечення (ні не господарі ви). Підзаголовок – має відношення до псюго матеріалу. Він частіше є тематичним тобто пояснює або уточнює, іноді розвиває заголовок. Також він може бути службовим, але в цьому випадку він указує на спрямованість газетного виступу. Внутр підзаголовок – використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту на окремі частини, він допомагає читачу краще орієнтуватись у великому матеріалі. Надзаголовок завжди конкретний деталізує основний заголовок, наголошує на основну думку публікації. Інколи може стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу. Рубрика – особливий різновид заголовка, що визначає тематичний або характер матеріалу або характер матеріалу, його жанрові особливості. Вона не розкриває зміст публікації, показує в загальному проблеми які порушуються. Види: службові (вказують на жанр публікації (інтерв’ю, репортаж); визначає джерело інформації (пишуть читачі, від власного кореспондента); уточнюють характер аудиторії (садоводам, рибалкам); вказують на час події («сьогодні», «вчора в місті»); інформують про форми редакційної роботи («клуб ділових зустрічей», «виїздне засідання редколегії газети»). Тематичні визначають напрям, тему газетного виступу. Вони супроводжують важливі розділи газети «мистецтво планети», «редакційна пошта». Види: рубрика-девіз – це заклик під яким проводить газетна компанія («рідному місту - красу») її різновидом є суперрубрика – позначає тематична спрямування публікацій на всю полосу, її розміщують над верхнім колонтитулом або під кулонлінійкою повним рядком на формат всієї полоси. Рубрики бувають: постійні (вони у газеті є постійно або тривалий час); тимчасові (тільки на певний час мають сезонний характер («до дня перемоги») епізодичні (уточнюють характер окремих публікацій. Така рубрика як правило не повторюється. Шапкою – один з типів заголовка, що об’єднує декілька газетних заголовків. Вони призначені для привертання уваги читача. Бувають: шрифтові (набрані друкарським способом) штрихові (намальовані художником) тонові (фотографовані). За характером може бути: привітальна – має привітальну форму. Викор у дні великих свят, видатних подій; закличною – мають політичний господарський культурний заклик; узагальнюючий – висловлює головну ідею обєднуваних нею матеріалів; інформаційною – повідомляє про подію явище факт.

3) виготовити графічний макет газетної сторінки.

Білет 6

1)способи групування рядків заголовків. Ділення тексту заголовків на рядки.

Рядки групують за змістои. Шмуцтитул – заголовок розділів що складається на окремій непарній сторінці. Його зворот не забруковується. Шапкою – на початкових спускових сторінках входять у рахунок спуску 1/3 ¼ висоти сторінки. Заголовки окремими рядками: в черв рядок, в лівий та правий краї. В підбір – проміжок до тексту 1 кагельна. Віконцем; німі; на полях. Правила: Заголовки на рядки розбиваються згідно змісту, не можна залишати в кінці рядка прийменники чи прислівники.; В кінці заголовка крапка не ставиться (якщо тільки він не в підбір із текстом).; Переноси не допускаються (окрім заголовків «кватирка» і «ліхтарик»).; Абзацний відступ відсутній. Рівні заголовків у всьому виданні повинні оформлятися однаково.; Відбивка зверху заголовка має бути в 1,5 разу більша, ніж знизу.; Якщо заголовок заверстується внизу сторінки, то після нього повинні залишатися не менше трьох рядків тексту. Якщо там ще і заверстана виноска, то допускається два рядки за умови, що перший рядок виноски по ширині набраний на повний формат.; Довжина рядка заголовка, виключеного по центру, має бути не більша за ширину формату складання, зменшеного на два абзацні відступи.; У нумераційних заголовках розрядкою виділяється тільки текстова частина, номер (арабський або римський) залишається незмінним, тобто оформляється без розрядки.; «Закрита кватирка» має бути прикрита зверху і знизу як мінімум двома рядками тексту, причому зверху у всьому виданні має бути однакова кількість рядків. «Відкрита кватирка» оформляється на рівні першого рядка абзацу.; Розмір «кватирки» повинен мати по всьому тексту однакове значення по ширині і висоті, навіть якщо заголовок в ній короткий. І цей розмір по ширині не повинен перевищувати 1/4  довжини рядка (повного).; У абзаці, де оформлена «відкрита кватирка», абзацний відступ має бути відсутнім, при «закритій» — на розсуд редактора або дизайнера.; Над абзацом, в якому оформлена «кватирка», ставиться невелика відбивка. Кегль даного заголовка частіше знижується на 2 пункти (від кегля основного тексту).; Виключка заголовка — «кватирки» частіше задається вліво або по центру, але може бути будь-яка.; Заголовки-«ліхтарики» ставляться на непарній сторінці справа, на парній — зліва, на боковику. Ширина боковика не повинна перевищувати 1/4 ширина формату складання. Вирівнюватися цей заголовок повинен по лінії першого рядка абзацу. Абзацний відступ в цьому абзаці відсутній. Кегль «ліхтарика» або дорівнює кеглю основного тексту, або задається зниженим на 2 пункти. Виключка заголовка може бути будь-яка. Шрифтове оформлення аналогічне оформленню «кватирки». Над абзацом, де оформлений «ліхтарик», ставлять невелику відбивку.; У заголовках «кватирка» і «ліхтарик» дозволяється використання переносу (якщо цього не можна уникнути).

2)заверстування ініціальних літер, кінцівок та заставок.

Буквиця — Збільшена заголовна літера розділу тексту (глави, параграфу, абзацу). Часто — мальована або декорована. По відношенню щодо абзацу розрізняють: винесена вгору, втоплена і обтравлена текстом здебільшого буквиця займає від 2 до 4 рядків тексту

Білет 7

1Колонцифри. Правила і прийоми заверстування в Page Maker та в Аdobe InDesign CS5.

Кулонцифра – це порядковий номер сторінок видання. Розміщення кулонцифр можу бути різноманітним Найчастіше вони заверстуються на зовнішньому краї сторінки, а також посередині. Для кулонцифр застосовують переважно та ж гарнітуру що і осн текст але меншим на 2п, при складанні тексту не менше ніж 10п. якщо художній задум передбачає збільшення кулонцифр ніж осн текст то тоді збільшують. Вони можуть розміщуватись в спеціально заготовлених для них декоративних елементах. Відбивка кулонцифр від тексту повинна бети не меншою ніж розмір осн шрифту, зменшеного на 2п. їх не ставлять на: титульних сторінках (титул контртитул, авантитул, фронти спис,шмуцтитул); на порожніх сторінках (зворот титула, шмуцтитула, на сторінках для записів); на сторінках з вихідними даними; на сторінках повністю зайнятих ілюстраціями; на вклейках які не входять в загальну нумерацію сторінок; в кінці розділів не зайнятих повністю текстом; на всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, назва якого не включена в зміст видання; на всіх спускових сторінках. Верхні кулонцифри розміщують в одному рядку що і кулонтитул. При наявності кулон лінійки кулонцифру верстають по центру сторінки складання.

2Макет.Види макетівдля верстання журналів та газет.

Макет – це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі оформлення їх. Макет повинен забезпечити швидку й чітку верстку в друкарні всіх полос номера відповідно до графіка цього випуски. Випуск номера без макети призводить до грубих помилок при оформленні газети до затримки та порушення виробництва. Найважливіша вимога – це точність. Він має точно відповідати майбутньому номеру. Загальний макет усього номера дає наочне про його композицію, розподіл та розташування найважливіших матеріалів на полосах. Макети за способом виконання поділяються на розклейні та графічні. Розклеєний макет складається з паперових відбитків гранок текстових матеріалів і відбитків кліше ілюстрацій, що потім приклеюється на макетний аркуш або сторінку старого номера. Це дозволяє досягти точного макетування, але займає багато часу оскльки треба дочекатись закінчення набору оригіналів то отримання відбитків кліше. Графічний – він складається на газетному чи журнальному аркуші, який відтворює газетну полосу в її натуральному розмірі або у масштабі. На аркуші вказані стандартні текстові колонки і шкалу кількості рядків у колонці. На аркуші вказуть розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та наносять всі заголовки.

3 Особливості виготовлення фотоформ на лазерних принтерах та насвітлювачах.

Фотоформа – носій ілюстраційної або текстової інформації у вигляді негатива або діапозитива, використовуваний під час виготовлення друкарськоїформи. Виготовлення фотоформ здійснюється у додрукарських процесах де за допомогою променевої енергії здійснюється відтворення або запис зображення на світлочутливому матеріалі у фоторепродукційному апараті, у контактно-копіювальній рамі або у фотовивідному пристрої.

Виготовлення фотоформ за довомогю лазерног принтера: ми спочатку виготовляєм з оригіналу негатива або діапозитива, які потім передаються у копіювальне відділення для отри­мання з них копій на формному матеріалі. Такий негатив або діапозитив на­зивають фотоформою. Негативне зображення – це зобр., на якому розподіл світлих та темних тонів обернений їх розподілу на оригіналі, тобто темним ділянкам оригінала відповідають прозорі ділянки негатива, і навпаки світлим ділянкам оригіналу – непрозорі ділянки негативу. В позитивному зобр. прозорі та непрозорі ділянки відповідають світлим та темним ділянкам оригіналу. Зображення на негативі та позитиві може бути дзеркальним/оберненим або прямим. Позитивне зобр. на непрозорій основі назив. позитивом, а на прозорій діапозитивом

Насвітлювач здійснює запис оцифрованого зображення за допомогою лазерного променя на чутливий матеріал (фотоматеріал), після обробки якого отримується фотоформа

Основними критеріями при виборі насвітлювача є:• спосіб запису;• роздільна здатність запису;• повторюваність при записі;• характеристика джерела світла;• формат отримуваних фотоформ;• продуктивність роботи.

Розрізняють три способи запису, що застосовуються у насвітлювачах:

1.   Запис на рулонний фотоматеріал, що нерухомо закріплюється на внутрішньому боці циліндричної поверхні. Запис здійснюється за допомогою відхиляючого дзеркала системи насвітлення, яке виконує складний спіральний рух Цей спосіб поширений під назвою внутрішній барабан

2.   Запис зображення на аркушевому фотоматеріалі, що закріплюється на зовнішній поверхні барабанного тримача насвітлювача. Запис відбувається при обертанні барабана шляхом переміщення каретки з оптичною системою насвітлення вздовж твірної циліндра Такий спосіб отримав назву зовнішній барабан

3. Спосіб під назвою «capstan» (волокти, протягувати), в якому запис відбувається на рулонний фотоматеріал, який протягується навпроти плоского чи багатогранного дзеркала відхиляючої системи

Білет 8

1. Призначення і правила заверстування норми і сигнатури

Сигнатура — порядковий номер друкованого аркуша видання, необхідний для полегшення виконання друкарських операцій, а саме: друку, фальцювання, комплектування блоків, перевірки готової продукції. Переважно сигнатуру складають шрифтами тієї ж гарнітури, що і основний шрифт, цифрами кг 8 п і ставлять у лівому куті першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури, без відбивки від неї, набирають зірочку. У формат сторінки складання сигнатура не входить. Її заверствують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче її з відбивкою 4 п. Сигнатуру не ставлять на титульному аркуші та вклейках.

Норма — коротка примітка про замовлення, в яку входить номер замовлення або прізвище автора. Заверствується після сигнатури (крім першої сторінки), набирається на 2 п менше від сигнатури, відбивка від сигнатури 8-12 п. Норму ставлять на вклейках. На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверствувати так, щоб при обрізці блока вона відрізалася.

2. Система стилів в Page Maker I InDesign. Робота зі стилями

Для створення нових стилів, треба відкрити палітру Стили. Це можна зробити увійшовши Вікно-> Показати стилі.

Стилі дозволяють легко форматувати будь-які об’єкти тексту, для цього треба тільки клацнути мишкою в потрібному місці тексту. Це дає великий виграш в швидкості і якості верстки.

Щоб створити новий стиль треба зайти у відповідну палітру, і натиснути на піктограму створення нового стилю або за допомогою меню палітри. Створивши стиль, треба його відредагувати, для цього треба на ньому клацнути 2 рази. У діалоговому вікні треба назвати стиль, і задати шрифт, абзац, табуляцію і перенос, якщо потрібно включати елементи даного стилю в зміст, то треба поставити галочку на «Включить в оглавление». Після того треба натиснути на ОК. Стиль готовий, щоб його застосувати треба стати курсором в тексті, до якого треба застосувати стиль і клацнути на відповідному рядку в палітрі. Стиль можна видалити, перетягнувши його на значок смітника на палітрі.

Стиль з плюсиком означає, що до даного абзацу було застосоване локальне форматування. Його можна відмінити, натиснувши на +.

Стиль з дискеткою – імпортований стиль з Word наприклад. Щоб він став звичайним, треба його відредагувати і зберегти.

Створюючи документ автоматично з’являються стилі (заголовок, підзаголовок, осн. текст.).

3. Визначіть ємність фіз..др.арк в 16 долю, якщо формат сторінки=53/4х91/2, кг=10п, інтерліньяж=100%, к-сть знаків в рядку=62.

Доля – 1/16

ф-т стор - 5 ¾х 9 ½

кг – 10 п

інтерлініяж - -100%

к-сть знаків в рядку – 62

Визнач. Ємність ф.д.а

1. 10п.-100

х – 100

2. =40 рядків

3. 

Білет 9

1.Правила заверстування спускових(початкових) і кінцевих сторінок

Спуском у верстці називають відступ у верхній частині посаткових полос – полос, що починають розділи, частини чи глави видання. У початкових полосах величина спуску окремих частин повинна доровнювати одній чверті висоти полоси. Величина спуску вимірюється від верхнього краю полоси до першого рядка основного тексту. Початкові полоси можуть бути оформлені по-різному: зі спуском; без спуску, але з ініціальною літерою; зі шмуцтитулом у вигляді “шапки”, із заставкою. Початкові полос часто називають спусковими полосами. Спуски мають бути однаковими у всьому виданні. Кінцевою полосою називають останню полосу видання чи його розділу, після якої наступний текст починається з початкової полоси. Кінцева полоса найчастіше буває неповною. Не дозволяється на кінцевій полосі залишати декілька рядків. Кінцеві полоси повинні мати стільки тексту, щоб він займав не менше ¼ довжини полоси, тобто не менше розміру спуску.

2.Діалогове вікно «Обтікання» і робота в ньому

Обтікання простих об’єктів текстом

1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».

2.Інструментом «Виділення» або «Часткове виділення» виділіть об'єкт, до якого треба застосувати обтікання.

3.У панелі "Обтікання текстом" натисніть на потрібній фігурі обтікання:

Обтікання навколо рамки розміру,створює прямокутне обтікання, ширина та висота якого визначається рамкою розміру вибраного об'єкта, включно із будь-якими вказаними вами відстанями зсуву.

Обтікання контуру, створює межу обтікання тексту, що має ту саму форму, що й виділений кадр (плюс-мінус будь-які встановлені відстані зсуву).

Щоб застосувати обтікання текстом до імпортованого зображення, запишіть відсічний контур у тій програмі, де ви створили зображення, якщо це можливо. Коли ви розташовуєте зображення в InDesign, виберіть параметр "Застосовувати відсічний контур Photoshop" у діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення".

1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».

2.Виділіть імпортоване зображення і на панелі «Обтікання текстом» натисніть «Застосувати обтікання навколо фігури об’єкта»  .

3.Задайте значення зсуву. Додатні значення пересувають обтікання від кадру, від’ємні пересувають обтікання в межах кадру.

4.Виберіть "Показати параметри" в меню панелі "Обтікання текстом", щоб вивести додаткові параметри.

5.У меню "Текст" виберіть параметр контуру:

3)методи проходження видань в до друкарському виробництві.

Метод видання - це спосіб організації виробничого процесу у видавництві та на поліграфічному підприємстві з випуску друкованої продукції. Коректурним методом називається такий, при якому присутній обмін коректурним відбитком між видавництвом та поліграфічним підприємством. Безкоректурним методом називається такий, при якому відсутній обмін коректурними відбитками між видавництвом та поліграфічним підприємством. Потім треба детально ознайомитися з коректурними методами видання, поділивши їх на гранковий та безгранковий. Гранковий метод проходження видань у виробництві тривалий та трудомісткий, тому використовується тільки у виключних випадках, а саме: для складної літератури, для видань з великою кількістю ілюстрацій, для багатьох періодичних видань і т. п. Треба знати, що виробничий цикл при безгранковому методі проходження видання у виробництві коротший гранкового на 20-25 %. При вивчені даної теми необхідно також ознайомитися з процесом автоматизованої підготовки видавничих оригіналів (АПВО), в результаті якої отримуємо РОМ (репродукований оригінал - макет). РОМ готується у видавництві, у друкарні процеси складання і верстки відсутні. У друкарню поступають зверстані сторінки на папері або плівці. Метод РОМ вимагає використання у видавництві комп’ютерної техніки, яка дозволяє складати оригінал шрифтами, всіма накресленнями, з виключкою рядків. Слід пам’ятати, що метод РОМ сьогодні є основним методом видання друкованої продукції. Типова схема виготовлення РОМ: Складання тексту оригінала (мережа або дискета).; Вивід оригіналу на лазерному принтері-коректура і вичитування.; Комп’ютерна правка тексту.;Верстка сторінок.;Вивід сторінок на лазерному принтері — коректура і правка верстки технічним редактором.; Комп’ютерна правка сторінок.;Вивід сторінок на папір (плівку).;Підпис до друку. У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас. При безгранковому методі оригінали здають до набору разом з макетами полос, складеними точно розрахованими оригіналами тексту та ілюстрацій. Друкарня набирає за цим оригіналом полоси у точній відповідності до макета і надсилає до редакції на коректуру вже не гранки, а відбитки зверстаних полос. Отже при безгранковому методі ліквідується одна операція, що дає відповідну економію часу і витрат робочої сили. Безгранковий спосіб випуску становить особливі вимоги до редакції та друкарні. Від редакції вимагають чітке планування номера, ретельна редактора матеріалу, щоб наступне доопрацювання тексту не вело до зламу полос при коректурі. Точно розрахований заздалегідь обсяг матеріалу – тексту та ілюстрацій – має дати можливість так змакетувати кожну полосу, щоб зверстана полоса не потребувала будь-яких змін чи переверстки.

Білет 10

1.Титульні елементи книги. Правила заверстування авантитула та контртитула

Авантитул – це передній титул, де поміщають: прізвище автора, назву видання або марку видання, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовочні дані однієї чи кількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію. Верстається оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині з виключкою вправо чи посередині. Тексти тієї ж гарнітури, що і титул, але кг=не більше 12-14п. 2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка розташована на лівій стороні розвороту титульного аркуша. І яка відображає зміст книги або портрет автора. 3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотомних виданнях. 4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання. Осн. титул буває: -одинарний (перша сторінка кн.. блоку разом із зворотом) -розгорнутий (коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блоку, а частина – на третій, зі сторінки на сторінку) -двійчастий (коли текст чи зображення починається на лівій сторінці розвороту, а закінчується на правій) 5. На звороті основного титулу вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права). 6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстово-ілюстраційний, зворот цього титулу не задруковується.

2.Застосування шаблонів сторінок для верстання сторінок з постійними елементами.

В будь-якому документі є елементи, що повторюються від сторінки до сторінки. До них відносяться: -колонцифра –колонтитул -границі полів і колонок -сітка направляючих Застосування шаблон-сторінок крім значної економії часу сприяє точному розміщенню елементів на сторінках. За допомогою шаблонів створюється загальний стиль документа. Основна шаблон-сторінка створюється автоматично при створенні нового документу. Для роботи з багатосторінковими документами, а також для створення, редагування та видалення шаблон-сторінок використовується палітра Pages, яка містить значки всіх сторінок документу (нижня частина палітри) і всіх шаблон-сторінок (зверху). Кожен документ по замовчуванню містить шаблон-сторінку з назвою None, в якій позначаються тільки направляючі полів, і шаблон-сторінку A-master, яка містить направляючі полів і колонок, які настроєні в діалоговому вікні New document при створенні нового документа. Якщо на значку робочої сторінки міститься буква, то це вказує, яка шаблон-сторінка є застосована. Для застосування шаблон-сторінки до одного книжкового розвороту необхідно вибрати шаблон-сторінку і перетягнути її на значок необхідної сторінки розвороту. Для застосування шаблон-сторінки роздільно до однієї сторінки книжкового розвороту треба перетягнути значок ш-ст на номер сторінки до якої необхідно застосувати шаблон. Якщо треба застосувати ш-ст до певного діапазону сторінок, треба виділити сторінки втримуючи клавішу Shift. Або виділяти сторінки, втримуючи клавішу Ctrl. Пр втриманні Alt можна вибирати окрему сторінку в розвороті. Після вибору сторінок треба натиснути в меню палютри команду Apply Master to pages, і вказати ім’я шаблону-сторінки.

3.Складіть схему технологічного процесу виготовлення фотоформ навчальних видань.

Фотоформа - це ілюстраційний або текстовоий діапозитив або негатив (на прозорій основі).

Вивідний пристрій— це пристрій для виведення зображення на матеріальні носії(фотоплівку, прозору плівку, папір, формну пластину тощо). Вивідними пристроями є принтер, насвітлювач..

Виведення зображення— передача цифрових даних зображення і тексту видання на вивідний пристрій та здобуття зображення (тексту) на матеріальному носієві (фотоплівці, лавсановій плівці, папері, формній пластині тощо).

Насвітлювач – це вивідний пристрій, на якому виводять кольорові зображення на фотоформу.

Білет 11

1. Загальні правила верстання текстової сторінки.

1. Повні сторінки видання повинні бути одинакової висоти, одинакова кількість рядків основного тексту. При заверствуванні ілюстрацій або додаткового тексту треба розрахувати скільки повних рядків треба забрати, щоб заверстати вказані частини сторінок. Допустимі відхилення по висоті може бути 0,5 мм.

2. Привідність верстання — це коли рядки на лицевій і зворотній стороні співпадають.

3. Однотипність — всі додаткові частини повинні бути одинаково заверстані і мати одинакову відбивку по всьому виданні. Відхилення в розмірах відбивок 4—6 п.

4. Прямокутність верстки

«Висячий рядок» — сторінка не повинна закінчуватися абзацним відступом і розпочинати сторінку «висячим рядком».

5. Не можна робити переносів з непарної до парної.

6. При заверствуванні книжок потрібно дотримуватися одногарнітурності.

Щоб добитися привідності верстки потрібно додаткові частини по висоті разом з пробілами зверху і знизу дорівнює цілому числу рядків осн. тексту або кратні кг шрифта.

1. Перед верстанням потрібно враховувати формат видання, а особливу долю оскільки від цього залежить кількість сторінок у виданні та всі основні параметри тексту.

2. Перед верстанням потрібно розрахувати обсяг стор. для того, щоб під час спуску сторінок вийшла к-сть ст. кратна долі.

3. В книзі дві перші і дві останні стор. зайняті.

4. Кегель осн. тексту набирається залежно від формату видання та цільового значення книги.

5. У всьому виданні задається абзацний відступ в середньому 3-7 мм, причому в абзаці з буквицею і в заголовку його не повинно бути. Абзацні відступи повинні бути одинаковому у всьому виданні, тобто додаткові текст (Абз. відступ = абз. дод. тексту).

6. Виключка осн. тексту (згідно формату за шириною складання).

7. Інтерліньяж — розраховують шляхом збільшення кг осн. тексту на 0,5—2 п.

2. Види журналів і їх нормативи форматів.

Журнал — (фр. journal) — друковане періодичне видання. Поряд з газетою, журнал є одним з основних ЗМІ і пропаганди, впливає на громадську думку, формуючи її відповідно до інтересів певних ідеологічних груп, суспільних класів, політичних партій і організацій.

Журнали, як і газети, поділяються на декілька типів^{[Джерело?]}:

• за періодичністю виходу — переважно не буває щоденних журналів, а щотижневі і щомісячні, деякі виходять навіть раз на кілька місяців;

• за форматом;

• за тематикою — літературні, мистецькі, наукові, науково-методичні (Комп'ютер у школі та сім'ї), сатиричні, релігійні, політичні тощо;

• за характером, по характеру подачі інформації;

• пов'язані з фахом (Бібліотекар, Робітниця, Бджілництво тощо)

• орієнтовані на певний вік (Юний натураліст, Юний художник, Юний технік, Студентський меридіан, Техніка - молоді )

• Часописи, що висвітлюють діяльність якихось організацій — культурних, релігійних (Кур'єр ЮНЕСКО, Культурно-просвітницька робота, Уральський слідопит, Новий світ мистецтва, Столиця і садиба).

Види журналу,обсяг

Формат (см) і частка аркуша

Літературно-художній журнал: - великого та середнього обсягу - малого обсягу (16-56 стор.) Громадсько-політичний журнал Науково-популярний журнал: - для широкого кола читачів - для школярів середнього та старшого шкільного віку Популярний журнал Виробничо-практичний журнал: - ілюстрований - з незначною кількістю ілюстрацій Науковий журнал: - ілюстрований - з незначною кількістю ілюстрацій Реферативний журнал

84*108/16, 70*108/16, 70*100/16, 70*90/16, 60*84/16, 60*90/16, 84*108/32 84*108/16, 70*100/16, 70*108/8, 60*90/8 Те саме 70*100/16, 70*108/16, 84*108/16, 84*108/32, допускається 60*90/8 60*90/8, 70*100/16, 84*108/32 70*100/16, 70*108/16, 84*108/16, 84*108/32, допускається 60*90/8 84*108/16 60*84/8, 60*90/8, 60*84/16, 60*90/16, 70*100/16, 70*108/16 60*84/8, 60*90/8, 84*108/16 60*84/16, 60*90/16, 70*100/16, 70*108/16 60*84/8, 60*90/8, 60*88/8

3. Складіть схему технологічного процесу виготовлення фотоформ газетних видань.

Текст ілюстрації

Складання тексту сканування

Вичитування коректурних відбитків обробка

Комп’ютерна правка цифрова кольоропроба

Виготовлення графічного макету

Верстання коректурних відбитків

Створення посторінкових постскріпт файлів

Електронне монтажевання

Створення кольороподілених пдф файлів(якшо газета кольорова)

Створення фотоформи на фотонасвітлювачі шляхом експонування проявлення промивання та сушіння

Білет 12

1. Титульні елементи книги. Правила заверстування звороту титульного аркуша.

Основний титул — це основний титульний елемент видання, на якому даються головні відомості про видання (прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво). За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Основний титул повторює і доповнює відомості, поміщенні на обкладинці, дає повніше уявлення про видання. Правила верстання: при верстці вказують перше ініціали або ім.’я автора, а потім прізвище. Найчастіше елементи титульного аркуша виключають по центру. Видавництво, місце та рік видання заверстують в низу сторінки і виключають по центру. Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку, один з композиційно-декоративних елементів книги. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку. Верстають елементи на оптичній середині сторінка, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині. Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12-14 п. Зворот основного титула — це сторінка на якій розміщують вихідні дані. Верстається завжди на парній сторінці. На звороті основного титула розміщують:Бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); відомості про передрук; імена авторів передмови, вступної статті, післямови; реферат чи анотацію (на оптичній середині з двосторонньою втяжкою); комплексний книготорговельний індекс (в лівому нижньому кутку сторінки складання);ISBN (в лівому нижньому куку сторінки складання під індексом); копірайт — знак охорони авторського права (в правому нижньому кутку) Шмуцтитул — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входть у збірник. Текст шмуцтитула розміщується на оптичній середині в виключається по центру. Зворот як правило не задруковують. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять.

Зворот титульного аркуша — це місце розташування цілого ряду вихідних даних. Вер­стається він завжди на парній сторінці. На звороті титуль­ного аркуша розміщують:

а) бібліотечний шифр (у лівому верхньому куті);

б) відомості про передрук, якщо такі є;

в) імена та прізвища авторів передмови, вступної статті, післямови, приміток і коментарів та інших елементів апарату видання.

Не слід вважати за обов'язкове публікацію на звороті титульної сторінки прізвищ рецензента, редактора, назву редакції. Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному відмінку;

г) макет анотованої каталожної картки (рис. 27, 28), який за необхідності можна перенести на останню сто­рінку видання;

д) реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом заниженого кегля на зменшений формат і верстають на оптичній середині з двосторонньою втяжкою. Анотації публікують мовою основного тексту твору, а також (у неукраїномовних виданнях) державною українською мо­вою;

е) донедавна подавався комплексний книготорговель­ний індекс — шифр у лівому нижньому кутку сторінки складання;

є) І8ВН (Міжнародний стандартний номер (укр.), «Іпіег- паїіопаї Зіапсіагсі Воок НіітЬег» (англ.) — і десять цифр, які позначають ідентифікатори країни, видавництва та кни­ги—у лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром);

ж) копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.

2. Стильове оформлення ілюстрованого журналу.

3. Види макетів газетних сторінок. Вимоги до макетів.

Макет – це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі оформлення їх. Макет повинен забезпечити швидку й чітку верстку в друкарні всіх полос номера відповідно до графіка цього випуски. Випуск номера без макети призводить до грубих помилок при оформленні газети до затримки та порушення виробництва. Найважливіша вимога – це точність. Він має точно відповідати майбутньому номеру. Загальний макет усього номера дає наочне про його композицію, розподіл та розташування найважливіших матеріалів на полосах. Макети за способом виконання поділяються на виклейний та графічні. Виклейний макет складається з паперових відбитків гранок текстових матеріалів і відбитків кліше ілюстрацій, що потім приклеюється на макетний аркуш або сторінку старого номера. Це дозволяє досягти точного макетування, але займає багато часу оскльки треба дочекатись закінчення набору оригіналів то отримання відбитків кліше. Графічний – він складається на газетному аркуші, який відтворює газетну полосу в її натуральному розмірі або у масштабі. На аркуші вказані стандартні текстові колонки і шкалу кількості рядків у колонці. На аркуші вказуть розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та наносять всі заголовки.

Білет 13

1)способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці.

способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці. Якщо на сторінці розміщено дві і більше ілюстрацій тоді: Першу ілюстрацію розміщують в зовнішній край, наступну ілюстрацію можна заверстати до корінцевого поля. Між ілюстраціями має бути мінімум 3-4 рядки тексту

2)способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці.

способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці. Якщо на сторінці розміщено дві і більше ілюстрацій тоді: Першу ілюстрацію розміщують в зовнішній край, наступну ілюстрацію можна заверстати до корінцевого поля. Між ілюстраціями має бути мінімум 3-4 рядки тексту

3)характеристика, переваги, недоліки гранкового методу.

У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас.

БІЛЕТ № 14