Практичне заняття № 5
ТЕМА: Відпрацювання навичок емпатійного спілкування у процесі соціально-педагогічної роботи
МЕТА:
- поглибити та розширити знання про спілкування як вид діяльності соціального педагога;
- оволодіти прийомами активного слухання та визначити характер запитань при вирішенні проблем клієнта;
- розвивати навички консультування як невід'ємної складової соціально-педагогічної діяльності.
Обладнання: підручники, курс лекцій.
Зміст заняття:
І. Обговорення теоретичних положень:
1. Що таке психотерапія, яка її роль у діяльності соціального педагога?
2.Яка роль спілкування у соціально – педагогічної діяльності?
3. Назвіть функції соціально-педагогічного спілкування.
4.Які ви знаєте види соціально-педагогічного спілкування.
5. Назвіть етапи вирішення проблеми клієнта у процесі спілкування.
6.Дайте визначення емпатії та емпатійність. Визначіть відмінності.
7.Що таке техніка емпатійного спілкування?
8. Які невербальні засоби впливу повинні доповнювати техніку емпатійного спілкуванні?
9. Назвіть ознаки непродуктивного спілкування?
10. Як уникнути у соціально-педагогічної діяльності непродуктивного спілкування з клієнтом?
2.Практичні завдання:
1. Опишіть початок консультативної бесіди.
2.Змоделюйте фрагмент консультативної бесіди: батькам здається, що їхня дитина щось приховує від них, батьки помічають, що дитина багато часу проводить поза домом,уникає спілкування з ними ( додатки А і Б).
3.Методичні рекомендації:
Група поділяється на дві команди. Кожна команда розробляє дві соціальні ситуації, в яких клієнт звертається до консультанта з певною проблемою.
1.Представник однієї команди виконує роль консультанта, а другої клієнта. Вони створюють діалог під час першої консультативної зустрічі. Так проробляється чотири діалоги.
2.У процесі обговорення визначається рівень емпатійності консультанта у кожному діалозі.
Теоретичний матеріал для аудиторного опрацювання
Психотерапія у перекладі з грецького означає «догляд за душею», тобто турбота про душевну рівновагу людини, її настрій, почуття, переживання. Сутність психотерапевтичної діяльності полягає в наданні вербального і невербального впливу на емоції, судження, самосвідомість людини.
Психотерапевтичний вплив у соціально-педагогічній діяльності-це безпосереднє (у бесіді з клієнтом), особистісно-опосередковане (через товарища) чи предметно-опосередковане (епістолярно) сприяння благополучному стану людини.
В індивідуальному психотерапевтичному впливові важливу роль відіграє емпатійне спілкування, тобто вираження теплоти, співчуття і бажання розуміти клієнта. Емпатійність – це необхідна умова спілкування, яка сприяє створенню довірливих стосунків консультанта з клієнтом, а тим самим – підвищенню ефективності консультативної допомоги. Емпатійне спілкування є продуктивним спілкуванням ( бо воно призводить до успіху) і потребує від консультанта уважного слухання і щирого розуміння клієнта. Спеціаліст повинен володіти методикою емпатійного спілкування, а саме: технікою прояву уваги і підтримки(додаток В).
Техніка прояву уваги та підтримки
Мінімальний вираз уваги полягає в тому, що консультант підтверджує увагу коротенькими висловами типу: «Так», «Я чую», «Так як», «І що далі?». А також невербальними сигналами: поглядом, мімікою, хитанням голови. Можуть застосовуватися повторенням останіх речень з питальною інтонацією, що свідчить про бажання консультанта краще зрозуміти повідомлення.
Перефразування - це повторення думки клієнта іншими словами, запрошення підтвердити інформацію, а також посилення значущості слів клієнта. Перефразування не повинно бути абсолютним повторенням, воно має нести поглиблення у розумінні проблеми. Наприклад, клієнт каже:»Я все частіше сварюся з дружиною…». Консультант повинен перефразувати:» Так, значить, ви вважаєте, що у вас все частіше з'являються приводи для конфліктів».
Стимулювання висловлювань клієнтів, деякі автори даний прийом спілкування називають «відчиненням дверей»:»Чи не хотіли б ви розповісти мені детальніше», «Продовжуйте, те, що ви кажете, дуже важливо», «Мені цікаво послухати».
Уточнення слів клієнта шляхом резюме або власних уточнень наприкінці окремих частин повідомлення виразами:»Таким чином», «Якщо я правильно все зрозумів», «Інакше кажучи»,»Ви маєте на уваці…», «Значить, викажете,що…»
З'ясування недостатньо визначених слів та понять. У спілкуванні люди використовують скорочені висловлення, або жаргони чи жаргонні діалекти, сутність яких не завжди зрозуміла для клієнта. Наприклад, «депресія», «я в шоці», «егоїстичний» тощо. Уточнюючи ці поняття, з'ясовуючи справжній смисл, консультант допоможе реально та більш адекватно здійснювати адекватний самоаналіз.
Виявлення деталей поведінки клієнта. Це не тільки дозволяє клієнтові відчути увагу до нього, але й допомагає відновленню реальних подій, пов'язаних з проблемою. Консультант запитує, як саме розгорталися події, хто що говорив і вчиняв, що відчувв клієнт.
Таке спілкування повинне сприяти зменшенню психологічного дискомфорту, який відчуває клієнт на прийомі у соціального педагога. Для цього консультант повинен знати етапи вирішення проблеми клієнта.
Техніка повинна доповнитися невербальною технікою продуктивного спілкування, ознаками якої є:
Консультант повинен дивитися прямо в очі клієнтові, причому очі повинні знаходитися приблизно на однаковому рівні, відбити тепло і турботу;
Консультант повинен посміхатися, коли дозволяє ситуація, м”язи рота повинні бути розслабленні;
Тіло консультанта повинне бути розслаблене і трохи нахилене вперед, руки і ноги помірно рухливі;
Голос консультанта має бути гучним, з середнім темпом, з теплим забарвленням і різноманітними інтонаціями відповідно змісту ситуації спілкування.