2.Технологічні та методичні характеристики видів в профорієнтаційної роботи

Профорієнтація проводиться в школах, у центрах зайнятості, центрах соціальних служб для молоді, в центрах профорієнтації. Робота спрямована на формування інтересу до певної професії або групи професій.

Професійна орієнтація містить такі елементи: професійна інформація; професійна консультація; професійний добір; професійний відбір; професійна адаптація.

Професійна інформація є процесом ознайомлення відповідного контингенту учнів конкретними професіями і спеціальностями, з вимогами, які ставляться до людини, що прагне отримати відповідну професію. Одночасно йде ознайомлення з закладами, де можна одержати дану спеціальність, і місцями можливого працевлаштування. Основна мета цієї роботи – створення необхідної інформаційної основи для підготовки кожного учня до свідомого вибору певної професіональної діяльності.

Профінформація – це система психолого-педагогічних і організаційних заходів, спрямованих на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні і психофізіологічні особливості професії.

1.Загальні відомості про професію:

- коротка характеристика групи професій, до складу яких входить визначена професія;

- значення професії, перспектива її розвитку;

- основні спеціалізації, які входять у професію.

2. Виробничий зміст професії :

- предмет і результат праці;

- зміст і характер діяльності;

- знання та уміння спеціаліста.

3. Умови роботи, вимоги, які ставляться до людини з певною спеціальністю.

4. Система підготовки:

- шляхи оволодіння професією;

- перспективи професійного зростання;

- інформація про професію.

Професійна консультація – це сукупність науково організованих і обґрунтованих дій, основною метою яких є виявлення індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей особи, що обирає відповідну професію. Такі дії найбільш ефективні у тих випадках, якщо вони організовані з урахуванням вікових і освітніх рівнів. Мета професійної консультації – дати учням певне коло знань про професії і можливості їх здобуття, допомогти їм виявити і визначити свої інтереси, нахили, індивідуальні особливості.

Розрізняють чотири типи профконсультацій:

• діагностичну – спрямовану на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення її відповідності особливостям професії;

• формуючу – що має на меті керівництво, корекцію, вибору школярами професії і передбачає систематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійного самовизначення;

• методичну – спрямовану на виявлення стану здоров'я учнів, їхніх психологічних властивостей щодо вподобаної професії, і, в разі потреби, - на переорієнтацію на іншу, близьку по суті діяльність.

У профорієнтації розрізняють такі основні види професійної консультації:

1. Досвідково–інформаційні – за їх допомогою з'ясовуються шляхи працевлаштування, подається інформація про наявність вільних робочих місць у розрізі професій та галузей господарства регіону, опис професії, яка цікавить молодих безробітних, вимоги до прийому на роботу, умови роботи та оплати праці.

2. Діагностичні – спрямовані на вивчення за допомогою спеціальних тестів і методик інтересів, нахилів, здібностей особи з метою виявлення рівня її відповідності до тих вимог, які ставить до людини обрана професія чи коло споріднених професій.

3. Медичні консультації - спрямовані на вивчення стану здоров'я особи.

4. формуючо-коригуючі – такі, у ході яких надається індивідуальна допомога людини в кінцевому виборі чи зміні професії, що базується на результатах бесіди, спостереження, анкетування, профдіагностичного обстеження і при потребі медогляду. Можуть видаватися рекомендації щодо розвитку певних якостей, важливих для майбутньої професійної діяльності.

Всі види консультацій взаємопов'язані між собою, їх проведення забезпечує поетапно послідовність і наступність у процесі профконсультування: первинна консультація; повторна консультація; наступні консультації.

Первинна консультація триває приблизно 1-1,5 годин і включає в себе знайомство з клієнтом, який прийшов на консультацію, вивчення його професійних намірів, з'ясування, наскільки клієнт ознайомлений з обраною професією. Залежно від рівня підготовленості особи до розмови, її поінформованості, первинна консультація може вичерпатися інформаційно-довідковою консультацією. Якщо під час цього етапу консультування не було остаточно обрано професію, то призначається проведення повторної консультації.

Повторна консультація триває 30-45 хвилин. Під час її проведення можливе:

• надання нової інформації, яку отримав спеціаліст після первинної консультації громадянина;

• проведення профдіагностичного обстеження з використанням відповідних тестів, методик для уточнення чи корекції професійного вибору професії.

Наступні консультації проводяться в разі потреби і можуть тривати віз 20 хвилин до однієї години.

Не виключено, що навіть при позитивному результаті особа може звернутись до профконсультанта через деякий час. Тому важливо вести облік проведеної консультаційної роботи, записувати всі результати анкетування, бесід, профдіагностики у спеціальному журналі, карті оптанта (консультованого громадянина). Професіональна консультація здійснюється на основі вивчення основних психофізіологічних якостей людини за допомогою різних методик і спеціальних приладів. За допомогою різних профдіагностичних методів профконсультація повинна визначити і вказати молодій людині важливіші для її майбутньої професіональної діяльності особливості її особистості і на цій основі дати науково обґрунтовані рекомендації для вибору професії.

Професійна діагностика займає особливо важливе місце в професійній орієнтації. Серед методів профдіагностики використовуються формалізовані методики, до яких відносяться: тести, опитувальники, методики проективної техніки і психофізіологічні методики. Вони характеризуються певною регламентацією, об'єктивізацією процедури дослідження (точне дотримання інструкції, невтручання), стандартизацією (єдині критерії обробки і представлення результатів діагностичних експериментів), надійність. Ці методики дають можливість зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни в тому вигляді, який дає можливість порівнювати індивідів кількісно і якісно.

До мало формалізованих методик відносять спостереження, бесіди, інтерв'ю, аналіз результатів діяльності. Вони, як відзначає К.М. Гуревич [1 ], дають цінну інформацію про людину, особливо тоді, коли предметом вивчення виступають психічні процеси і явища, які мало піддаються об'єктивізації ( наприклад, слабо усвідомлюванні суб 'єктивні переживання), або ж є дуже динамічними, швидко змінюються (наприклад настрій).

Необхідно підкреслити, що тільки використовуючи методики психодіагностичного дослідження (комплексно), можна отримати найбільш повну і достовірну інформацію про досліджувану особистість і забезпечити на цій основі її адекватну профорієнтацію.

Задачею професійного відбору – наступного етапу профорієнтаційної роботи – є науково обґрунтоване визначення професійної придатності особи для визначеної (конкретної) трудової діяльності з врахуванням його особистісних якостей і потреб конкретного виробництва.

Професійний відбір має проводитись під час прийому на роботу на основі використання професіограм і за допомогою спеціальних психофізіологічних методик, які визначають ступінь розвитку індивіда і відповідності його психофізіологічних якостей вимогам обраної професії.

Після вибрання людиною професії, коли здійснено професійний відбір (добір) професій, спеціальностей, коли клієнту видано направлення на роботу, тоді відбувається такий процес, як професійна адаптація, тобто входження людини в систему внутрішньогрупових відносин, пристосування до них, вироблення еталонів мислення і поведінки, які відображають систему цінностей і групових норм колективу підприємства, установи, організації.

Професійна адаптація являє собою процес активного входження молодої особи в професію, пристосування її до змісту своїх професійних обов'язків, режиму і організації праці, до вимог виробництва. Іншими словами, професійна адаптація – це досягнення в оптимальні терміни певного кваліфікаційного рівня. Адаптація проходить у двох напрямках: особистість адаптується до колективу ( засвоює норми, вимоги, традиції колективу) і колектив адаптується до особистості, людини (приймає новачка в систему міжособистісних віднрсин0. Важливою умовою адаптації є збіг інтересів і ціннісних орієнтацій новачка і колектив, взаєморозуміння цілей і можливостей для їх реалізації. Велике значення в цьому процесі має психологічний клімат у колективі, основою якого є міжособистісні відносини. Вони проявляться у взаємній оцінці особистісних якостей членами колективу. Також багато залежить від особистих якостей керівника, від стилю керівництва.

Професійна орієнтація – один із видів соціально-педагогічної допомоги молодій людині у виборі професії, шляхів її здобуття, визначення виду трудової діяльності. Це не означає, що спеціаліст профорієнтації повинен вибрати для молодої людини професію чи вид діяльності.

Професійна просвіта включає: професійну інформацію; професійну пропаганду; професійне виховання.

Метою професійної просвіти є повідомлення учня певних відомостей про професії, шляхи та умови оволодіння ними та пропаганду суспільної значимості тих професій, які в даний час є актуальними. Вирізняють також професійне виховання – виховання у школярів професійно-важливих рис особистості (відповідальності, професійної етики, порядності).

Формами професійної освіти є: професійно-інформаційний урок, професійна зустріч, професіографічна екскурсія, професіографічне дослідження.

1. Професійно інформаційний урок.

Його завдання – активізація інтересу учнів до вивчення і вибору професії, виховання у підлітків відповідального ставлення до свідомого вибору професії, з'ясування та формування правильної мотивації вибору професійної діяльності, сприяння розвитку пізнавальної активності та самостійності учнів, стимулювання до самовиховання професійно-значимих якостей з метою професійного самовизначення і становлення особистості.

2. Професійна зустріч.

Вона передбачає зустріч і спілкування учнів із представниками конкретних професій. Запрошені мають відповісти на питання про те, чим подобається їм іхня професія, завдяки чому ця професія подобається не кожній людині, в чому її недоліки, де найчастіше виникають труднощі, чому одні люди справляються добре, а інші – погано, тобто мова повинна йти про особливості професії, професійно-важливі риси фахівця даної галузі т а все, що з цим пов'язано.

3. Професіографічна екскурсія.

Спрямована на вивчення особливостей та умов роботи представників тієї чи іншої професії. На основі цього учні не лише знайомляться більш глибше зі світом різноманітних професій, набувають соціальний досвід і знання, а й навчаються самостійно проводити аналіз професії в профорієнтаційних цілях відповідно до своїх власних внутрішніх особливостей.

4. Професіографічне дослідження.

Базується на самостійному здобутті учнями інформації про певну професію з метою створення професійної характеристики даного виду професійної діяльності (стислої(оглядової), детальної ( розгорнутої)). Професія вивчається за п'ятьма аспектами, тож п'ять учнівських груп можуть досліджувати глибино, детально окремий аспект: дослідження загальних відомостей про професію; характеристика процесу праці; санітарно-гігієнічні умови роботи; вимоги професії до фізичної, психічної сфери людини; вимоги до професійної підготовки.

Існують також інші форми профорієнтаційної роботи, окрім вищезазначених, зокрема: диспут, ток-шоу, тематичні вечори, конкурси, присвячені професії, відео лекторій, підготовка рефератів, фотоальбомів, організація клубів майбутніх спеціалістів, гуртків виробничої праці. тощо.