2.1. Обумовленість розвитку підприємницької діяльності соціально економічним середовищем господарювання

Новий період реформування економіки України характеризується підвищенням ефективності господарського механізму, а також появою нових рішень щодо виходу країни з кризи. На цю тему безперервно дискутують як науковці, так і практичні працівники. При цьому більшість з них апелює до досвіду іноземних країн, які в свій час зазнали такої чи приблизно такої кризи. Вивчення світового досвіду – беззаперечно, є необхідною умовою при розробці будь-яких пропозицій відносно принципових змін в економіко_господарському механізмі країни. Але ж цей досвід слід визначати як передумову, а не вирішальний фактор. Бо, як відомо, кожна країна має свої географічні, економічні, демографічні, соціально-політичні та інші особливості розвитку. Для здійснення підприємницької діяльності необхідні певні умови: економічні, соціальні, правові. Економічні – це пропозиція товарів і попит на певні види товарів, обсяги грошових коштів, які покупці можуть витратити на покупки, надлишок або брак робочих місць, робочої сили. На економічну обстановку впливає також обсяг позикових коштів, до яких звертаються підприємці при фінансуванні своїх ділових операцій і які надають їм кредитні установи. Більшість організацій, які складають інфраструктуру ринку, допомагають підприємцям встановлювати ділові взаємовідносини та здійснювати комерційні операції. До таких організацій належать банки (надання фінансових послуг); постачальники (постачання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо); продавці (надання послуг для доведення товарів до споживача, а також професійних юридичних, бухгалтерських та посередницьких послуг).

Соціальні умови формування підприємництва – це насамперед прагнення покупців придбавати товари, які відповідають певним смакам та моді. Істотну роль відіграють моральні та релігійні норми, які залежать від соціально_культурного середовища. Це має прямий вплив на попит. Соціальні умови впливають на ставлення окремої людини до роботи, що, в свою чергу, впливає на результати праці. Важливу роль у формуванні підприємництва відіграє підготовка кадрів: організація навчання сучасним методам підприємницької діяльності, створення мережі консультативних центрів. Велике значення має створення правового поля. Це, насамперед, наявність законів, які регулюють підприємницьку діяльність, створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва, спрощена процедура відкриття та реєстрації підприємства, захист підприємця від державного бюрократизму, вдосконалення податкового законодавства, розвиток співпраці із зарубіжними країнами. Створення законодавчої бази продиктовано необхідністю надати всім господарюючим суб’єктам гарантії щодо захисту їхньої власності, виключивши можливості націоналізації, створити для всіх учасників бізнесу однаково рівні права, повну економічну незалежність. Тому, розглядаючи кожне окреме питання відносно соціально_економічного реформування в Україні, треба перш за все підходити з позицій доцільності впровадження того чи іншого світового досвіду саме в нашій країні з її національними, історичними та соціально-психологічними особливостями. У сучасних економічних дослідженнях виділяють такі елементи підприємницького середовища: економічний стан; політична ситуація; правові, соціально-культурні, технологічні, географічні, інституціональні, організаційно-технічні. Середовище і підприємець активно взаємодіють між собою. Більше того, підприємець намагається змінювати середовище, формувати його так, щоб воно відповідало дослідницькому характеру його діяльності (рис. 2.1).

Підприємницьке середовище включає всі сили й організації, з якими підприємство стикається у повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально все, що існує поза підприємством, може бути включене в це поняття, тому що всі елементи середовища можуть впливати на неї. Середовище ніколи не буває стабільним. І звичайно, кожному підприємству необхідно не тільки знати своє середовище "перебування" і природу змін, а й вміти реагувати на ці зміни: невдачі в пристосуванні до підприємницького середовища негативно виливають на бізнес взагалі.

Надходження ззовні матеріально_технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виготовленої продукції є необхідною умовою безперервного функціонування і розвитку будь-якого підприємства. Підприємницьке середовище в широкому розумінні є сукупністю суб'єктів, що господарюють, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов, що діють у глобальному оточенні. Системний аналіз світового досвіду показує, що ефективність розвитку, економічна, політична і соціальна стабільність у країні прямо залежать від свободи малого підприємництва і тих умов, в яких розвивається малий і середній бізнес. Якщо великі підприємства виражають інтереси країни, то інтереси громадян представлені малим підприємництвом. Стабілізація економічної ситуації звичайно здійснюється за умов, коли результативність підприємницької діяльності характеризується значними коливаннями. Специфічні дії дирекції фірми (підприємства, організації) щодо досягнення стабілізації зводяться до наступного. Якщо коливання показників ефективності бізнесу мають короткостроковий характер, то варто домагатися необхідної збалансованості між обсягами виготовленої продукції і ринку її збуту. За досить тривалого періоду коливань, коли фірма тривалий час не спроможна забезпечити стабільність виробництва і продажу товарів, їй варто розпочати здійснення програми переходу на випуск іншого виду продукції. Останніми роками вчені_економісти, характеризуючи особливості ситуації в Україні, все частіше вдаються до таких визначень, як «нестабільна економіка» або «економічна криза». І для таких тверджень є підстави. Так, наприклад, за даними Держкомстату, реальний валовий внутрішній продукт за станом на 1999 рік знизився на 1,7 %: 55 % промислових і близько 90 % сільськогосподарських підприємств працювали збитково. Хоча економічне падіння продовжується, варто пам'ятати, що Україна має високі потенційні можливості: вона володіє п'ятьма відсотками світових ресурсів при одному відсотку населення. Крім кризового забарвлення, специфіка економічної ситуації в Україні має широкий спектр ознак гіпотетичної моделі національного господарювання. Серед них історико-економічні традиції, національно-культурні навички праці і підприємництва, демографічні особливості господарювання в його ретроспективі та інші фактори, врахування яких обов’язкове як при теоретичному обґрунтуванні національної концепції підприємництва, так і в практиці сталого економічного розвитку України. Україна довгі роки, за влучним висловом І. Сороки, провела на узбіччі економічної цивілізації, що визначило нинішній стан її економіки. У цьому зв'язку, використовуючи контекст історичного розвитку, можна виділити три етапи розвитку підприємництва. Перший етап співпадає з еволюційним розвитком капіталізму в Росії, коли так зване російське підприємництво виступало в якості складової частини загальноросійських ринкових відносин. Другий етап, також позбавлений української ментальності, пов'язаний з непівським псевдоренесансом ринкових відносин, які стали глобальною провокацією і пасткою для ділових людей того часу. Третій етап збігся з початком перебудови і підрозділяється в Україні на два періоди: радянський і пострадянський. Останній можна назвати національним лише умовно, тому що в його основі лежить не стільки алгоритм національної специфіки ініціативної економічної діяльності, яка поступововідроджується, скільки постсоціалістична ментальність екс-радянської тіньової економіки інтернаціонального змісту. Звичайно, не можна заперечити наявність потужного імпульсу, якого додала перебудова альтернативним соціалізму формам економічної активності. Водночас, якщо говорити про глибинне коріння сучасного підприємництва, то воно лежить в економічних прошарках періоду застою. Саме цей генотип вітчизняного бізнесу визначає сучасні недоліки, які багато в чому зумовлюються минулим. У ці роки в міру деградації режиму стали з'являтися господарські і правові ареали альтернативної економічної діяльності. У цих нішах стали зароджуватися і набирати обороти напівлегальна і нелегальна підприємницька діяльність. Саме ці радянські корені визначили хиби постсоціалістичного українського підприємництва. Сучасні чинники зовнішнього економічного середовища виступають в якості каталізаторів появи негативного впливу ретро-причин і перевершують їх у своєму впливі, який має деформуючий характер. Серед таких чинників можна виділити наступні.

Перший чинник – відсутність на початковому етапі відродження національної економіки послідовної про ринкової політики держави, реального ринкового курсу, підтриманого державною владою. Відсутність руху до цивілізованого ринку обумовило відповідну якість та імідж вітчизняного підприємництва. Воно почало ідентифікуватися з напівлегальним і кримінальним секторами тіньової економіки й у цій якості визначає стан нашої постсоціалістичної економіки.

Другий чинник – атмосфера політико-правової нестабільності, відсутність економіко-правового середовища, яке б відповідало ринковим стандартам. Підприємництво припускає в якості найважливішої умови свого існування впевненість у довгостроковій перспективі та її законодавчих гарантіях. Мова йде не про законодавчий захист підприємців від ризику функціонування в умовах конкурентного середовища, а про те, що підприємництво може нормально розвиватися тільки за наявності юридичних гарантій від неправомірних зазіхань з боку держави, юридичних і фізичних осіб на приватну власність, вільну конкуренцію, право успадкування та інші права. Іншими словами, всі ті гарантії, що забезпечують економіко-правовий статус підприємця. Такі гарантії створюють Конституція, господарське законодавство і сукупність чинників, що забезпечують стабільність у країні. На сьогодні ми не маємо ні першого, ні другого, ні третього.

Третій чинник полягає в тому, що становище українського підприємництва визначається існуючою в межах національного інвестиційного поля атмосферою позамежного ризику-економічного і позаекономічного. У такій обстановці підприємцями намагаються стати не тільки схильні до цієї діяльності люди, а й їхні антиподи, для яких полем діяльності є кримінально-економічне середовище. Важливим чинником аномального економічного ризику є дефіцит відповідних правових традицій, поваги до законів. Останнє поряд з іншим означає, що багатьох бажаючих стати підприємцями зупиняє минулий досвід, коли можна було відразу позбавитися всього. Жодних гарантій того, що це не повториться сьогодні, у них немає. А це, у свою чергу, пов'язано з четвертим чинником, зміст якого зводиться до того, що, незважаючи на офіційно проголошене право на власність, громадяни не мають законодавчого захисту. Але для того, щоб щось віднімати, потрібно щось мати. У цьому зв'язку навряд чи не найважливішим чинником, який зумовлює аномалії вітчизняного підприємництва, є відсутність реальної приватизації, коли більшість громадян країни не є суб'єктами відношень приватної власності на засоби виробництва. Тому українське підприємництво позбавлене можливості поповнювати свої ряди за рахунок чесних і енергійних людей. Знівечена ідея приватизації, проведення її без врахування інтересів як колективу працівників, так і адміністрації, відсутність великих національних капіталів, справедливої законодавчої бази для залучення в процес приватизації іноземних інвесторів не дали очікуваних позитивних результатів. Ще одним специфічним чинником деформації і гальмування розвитку цивілізованого підприємництва є наростання монополістичних тенденцій у сфері дії підприємницьких (особливо комерційних) структур, в основі яких лежить протиправне суміщення, зрощування політичної влади і господарського підприємництва в умовах перехідної економіки. Аналогічність цих процесів із погляду закономірностей розвитку монополістичних тенденцій у ринковій економіці послідовно еволюційного типу полягає в тому, що монополізм у такій економіці є природною реакцією на загострення конкурентної боротьби і породжується економічно обумовленим бажанням суб'єктівпідприємництва піти найлегшим і найдешевшим шляхом. Значну роль у цьому процесі відіграють рудименти реального соціалізму. Мова йде про протиправний симбіоз політико-адміністративної влади й економічного потенціалу підприєм_ницьких утворень. Діяльність цього політико-економічного союзу, що поділяє виробництво і реалізацію продукції, експорт й імпорт в Україні за силою її регіонально-галузевих складових, є навряд чи не одним із найголовніших демотиваторів цивілізованого підприємництва в країні. Становлення цивілізованого підприємництва в нашій державі можливо тільки за умови ліквідації впливу всіх вищезгаданих чинників і причин, що їх породжують. Як було зазначено вище, мале підприємництво на початку ринкових перебудов в Україні було визначене як самостійна й необхідна для проведення реформ організаційна система. І як наслідок такого підходу стала складатися тенденція до збільшення кількості малих підприємств. Та зіштовхнувшись з труднощами різного характеру (недостатня правова база, відсутність підтримки з боку держави тощо), бажаючих займатись саме цим видом трудової діяльності значно поменшало. Основні причини такого становища знаходяться в колі зовнішнього підприємницького середовища. Основними з них є такі: недостатня теоретична розробка реформи підприємництва; слабка соціальна база підприємництва; відсутність дієвих механізмів реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва; неймовірно високий податковий тиск; обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів; недосконалість системи підготовки і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності; стихійні, неупорядковані дії підприємців внаслідок інформаційної ізоляції. Підприємницька діяльність за своєю природою є дуже вразливою в умовах нестабільності і різних коливань ринковоїкон'юнктури. Саме тому підприємництво вимагає формування специфічного середовища, яке б сприяло його динамічному

розвитку. Підприємницьке середовище інтегрує в собі суспільно-економічну ситуацію, що охоплює ступінь економічної свободи, наявність підприємницького інституту, домінування економічних зв'язків ринкового типу, діапазон можливостей для формування і використання капіталу (фінансових ресурсів). Вихід підприємця за межі внутрішнього середовища фірми і утворюючих його ендогенних елементів означає принципово нову якість свободи вибору. Це пов'язано з тим, що в ринковому середовищі є екзогенні, практично не контрольовані елементи, що мають стрибкоподібний характер щодо внутрішнього середовища фірми. Таке становище сприяє появі, з одного боку, більшої свободи підприємницького вибору, але при цьому прямо пропорційно зростає кількість моментів невизначеності, певного ризику. До числа екзогенних елементів відносять: оточення, конкуренцію, інституційні чинники, правову систему. Природним середовищем для успішного розвитку підприємництва є ринкова економіка з відповідними активними правовими і соціально_економічними регуляторами та інфраструктурою. Основні елементи підприємницького середовища подані на рис. 2.2. Таким чином, зростання підприємницької активності обумовлено створенням в Україні специфічного бізнесового середовища як обов'язкової умови досягнення комерційного успіху в підприємницькій діяльності. Пояснюється це тим, що підприємництво в цілому значно краще пристосовується до вимог об'єктивних економічних законів, ніж окремий підприємець або фірма. Економічний аналіз підприємництва в Україні свідчить про наявність стратегічних і тактичних прорахунків у діях законодавчої і вищої виконавчої влади, що стосуються початкового періоду його формування як системи господарювання. Важливою передумовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення системи державної підтримки.