2. Утворення агресивних військових блоків.

Антикомінтернівський пакт 1936 — договір, укладений 25 листопада 1936 в Берліні між фашистською Німеччиною і мілітаристською Японією. «А. П.» складався з трьох статей і «протоколу підписання».

Ст. 1 передбачала взаємну інформацію сторін про «активність Комуністичного Інтернаціоналу»і боротьбу з ним.

Ст. 2 запрошувала держави, «внутрішньому спокою яких загрожує діяльність Комуністичного Інтернаціоналу», приєднатися до цієї угоди.

Ст. 3 встановлювала строк дії пакту на 5 років. В «протоколі підписання» сторони зобов'язались вживати «суворих заходів проти тих, хто всередині країни чи поза нею прямо чи посередньо діє на користь Комуністичного Інтернаціоналу», а також створити постійну комісію для співробітництва в цій боротьбі.

«Антикомінтернівський пакт» мав доповнення, яке стало відомим лише після другої світової війни і передбачало спільні воєнні заходи проти Радянського Союзу, взаємну допомогу в агресії проти СРСР, заборону будь-яких заходів, які полегшили б становище СРСР.«Антикомінтернівський пакт» маскував під прикриттям антикомунізму об'єднання агресорів для боротьби за світове панування.

«Антикомінтернівський пакт» при потуранні США, Англії і Франції допоміг фашистським д-вам підготувати і розв'язати другу світову війну.

До «Антикомінтернівського пакту» 1937 приєдналася Італія, 1939 — Угорщина, 1939—40 —Маньчжоу-Го та Іспанія.

«Антикомінтернівський пакт» перетворився у воєнний союз Німеччини, Італії і Японії.

25 листопада1941 чинність «Антикомінтернівського пакту» була продовжена на 5 років і до нього приєдналися Болгарія, Фінляндія, Румунія, Данія, Словаччина, Хорватія і «уряд» окупованої японцями частини Китаю. З розгромом фашистської Німеччини та її союзників «Антикомінтернівського пакту» припинив своє існування, але правлячі кола США, Англії та Франції, відроджуючи реваншистські сили Зх. Німеччини та Японії і створюючи агресивні блоки, як і колись учасники «Антикомінтернівського пакту», намагаються маскувати свою політику прапором боротьби проти «світового комунізму».

Вісь Берлін-Рим-Токіо.

6 листопада 1937 р. до АП приєдналась Італія. Утворилася вісь Берлін-Рим-Токіо. Хоча ця угода і не містила військових статей, але зафіксувала збіг позицій цих трьох держав. Сторони зобов'язувались інформувати одна одну про діяльність Комінтерну і вести проти нього спільну боротьбу. На додаток до договору дали обіцянку на випадок війни однієї зі сторін проти СРСР не робити нічого, що могло б полегшити становище СРСР.

Після цього Німеччина та Італія активно координували свою політику і спільно провели ряд міжнародних акцій. У 1936 р. вони підтримали фашистський заколот в Іспанії, домовилися про розподіл сфер впливу на Балканах і в Дунайському басейні, а 1939 р. підписали договір про військовий союз -"Сталевий пакт".

Складніше розвивалися відносини Німеччини та Японії. Вони знаходились далеко одна від одної та прагнули зберегти свободу дій у власній сфері інтересів. Японія захопила німецькі колонії в Тихому океані та Китаї, причому не збиралася їх повертати. Під час японської агресії 1937 р. проти Китаю Німеччина та Італія продавали зброю китайському урядові.