Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність: загальні положення

1.1 Фізична особа є суб’єктом ЗЕД України, якщо вона є:

а) особою без громадянства, що постійно проживає в Україні;

б) іноземним громадянином;

в) громадянином України, що постійно проживає на території України;

г) іноземним громадянином, що постійно проживає на території України і має цивільну правоздатність та дієздатність відповідно законам України.

1.2 Продаж українським суб’єктом ЗЕД патенту на винахід іноземному суб’єкту господарювання відноситься до наступної форми виходу підприємства на зовнішній ринок:

а) експорт товарів;

б) надання технологічних послуг;

в) створення спільного підприємства;

г) організація власного виробництва за кордоном.

1.3 Відкриття в Україні мережі ресторанів швидкого харчування «MACDONALDS» відноситься до наступної форми виходу фірми «MACDONALDS» на український ринок:

а) експорт товарів;

б) надання технологічних послуг;

в) створення спільного підприємства;

г) організація власного виробництва за кордоном.

1.4 Українське підприємство придбало 99,5 % акцій іноземного підприємства, з метою використання його виробничих потужностей в своїх цілях. Така форма виходу на зовнішній ринок є:

а) експорт товарів;

б) надання технологічних послуг;

в) створення спільного підприємства;

г) організація власного виробництва за кордоном.

1.5 Віднесення виду економічної діяльності до зовнішньоекономічної зумовлено:

а) міжнародною класифікацією видів ЗЕД;

б) класифікацією видів ЗЕД відповідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

в) участю в ньому українського та іноземного суб’єктів господарювання;

г) участю в ньому материнської компанії ТНК та її дочірньої компанії за кордоном.

1.6 Спільне підприємство створене українським та іноземним суб’єктами господарювання за межами України є:

а) суб’єктом ЗЕД України;

б) суб’єктом ЗЕД України та суб’єктом ЗЕД тієї держави де воно створене та зареєстроване;

в) суб’єктом ЗЕД тієї держави де воно створене та зареєстроване.

1.7 Принципи зовнішньоекономічної діяльності, що наведені в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» обов’язкові для виконання:

а) для всіх українських суб’єктів господарювання;

б) для іноземних суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території України;

в) для українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

г) для всіх українських та іноземних суб’єктів господарювання.

1.8 Приватний підприємець для здійснення платежу по імпортному контракту придбав в обмінному пункті 5 тисяч доларів. Чи відноситься ця операція по придбанню іноземної валюти до зовнішньоекономічних:

а) так;

б) ні.

Тема 2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2.1 До іноземних суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, пов’язану з їх інвестиціями на території України, застосовується:

а) національний режим;

б) режим найбільшого сприяння;

в) спеціальний;

г) усі перелічені в пп. а);б);в) правові режими.

2.2 На територіях вільних економічних зон, що знаходяться на території України, до іноземних суб’єктів господарювання застосовується наступний правовий режим:

а) національній;

б) преференційний;

в) спеціальний;

г) найбільшого сприяння.

2.3 Мито, яке нараховується у відсотках від митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом, називають:

а) адвалерним;

б) специфічним;

д) компенсаційним;

г) комбінованим.

2.4 Ввізне мито, що нараховується на товари які походять з країн членів ВТО, по розміру ставок є:

а) преференційним;

б) спеціальним;

в) пільговим;

г) повним.

2.5 Сезонне мито, це мито яке встановлюється на окремі товари на строк:

а) не більше 4-х місяців з моменту затвердження Кабінетом Міністрів;

б) не більше 3-х місяців з моменту оприлюднення Мінекономіки;

в) не більше 4-х місяців з моменту затвердження та оприлюднення Верховною Радою;

г) не більше 2-х місяців з моменту затвердження Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.

2.6 Тарифна ескалація це:

а) зниження ставок мита для підвищення обсягів ввозу товарів в країну;

б) підвищення ставок мита для зменшення обсягів вивозу товарів з країни;

в) підвищення рівня митного оподаткування імпортних товарів по мірі зростання ступені їх переробки;

г) зниження рівня митного оподаткування експортних товарів по мірі зростання ступені їх переробки.

2.7 «Добровільні» обмеження експорту відносяться до наступної групи нетарифних обмежень:

а) кількісні;

б) фінансові;

в) скриті;

г) адміністративні.

2.8 Відповідним чином оформлений дозвіл на здійснення експортної операції на товар, відносно якого встановлені квоти, називається:

а) ліцензією;

б) квотою;

в) індивідуальною ліцензією;

г) спеціальною квотою.

2.9 Рішення про встановлення режиму ліцензування та введення спеціальних ліцензій та квот приймає:

а) Кабінет Міністрів;

б) Міністерство економіки;

в) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;

г) Державна митна служба.

2.10 Дозвіл виданий конкретному суб’єкту ЗЕД на експорт товару протягом визначеного періоду часу з визначенням його загального обсягу називається:

а) відкритою індивідуальною ліцензією;

б) індивідуальною квотою;

в) індивідуальною ліцензією;

г) спеціальною ліцензією.

2.11 Внутрішні податки та збори якими обкладаються товари, що імпортуються в країну, відносяться до:

а) тарифних методів регулювання;

б) скритих видів обмежень;

в) до групи фінансових обмежень;

г) технічних бар’єрів.

2.12 До нетарифних методів направлених на збільшення обсягів експорту продукції національних товаровиробників відносять:

а) ліцензування;

б) субсидії;

в) державні закупівлі;

г) внутрішні податки та збори.

2.13 Питання пов’язане з розглядом, затвердженням та зміною структури органів державного регулювання ЗЕД відноситься до компетенції:

а) міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

б) Верховної Ради України;

в) Кабінету Міністрів України;

г) Антимонопольного комітету України.

2.14 Питання координації роботи торгових представництв України в іноземних державах відносяться до компетенції:

а) міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

б) Верховної Ради України;

в) Кабінету Міністрів України;

г) Міжвідомчої комісії по міжнародній торгівлі України.

2.15 Антидемпінгові, антисубсидійні і спеціальні розслідування проводяться:

а) Антимонопольним комітетом України;

б) міністерством економічного розвитку і торгівлі України;

в) міжвідомчою комісією по міжнародній торгівлі;

г) Кабінетом Міністрів України.

2.16 Митний тариф України це систематизований відповідно до УКТ ЗЕД перелік ставок:

а) експортного та імпортного мита;

б) імпортного мита;

в) особливих видів мита;

г) експортного мита.

2.17 Граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом спеціального розслідування, який дозволено імпортувати в Україну протягом

установленого строку є:

а) індивідуальною квотою;

б) відкритою ліцензією;

в) спеціальною квотою;

г) глобальною квотою.

2.18 Комплекс адміністративних дій по наданню суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту товару, відносно якого встановлені квоти носить назву:

а) квотування експорту;

б) ліцензування експорту;

в) автоматичне ліцензування;

г) не автоматичне ліцензування.

2.19 Рішення про впровадження режиму ліцензування імпорту товарів приймається:

а) Кабінетом Міністрів України;

б) Міністерством економічного розвитку та торгівлі;

в) Міжвідомчою комісією по міжнародній торгівлі;

г) Державною митною службою України.

2.20 Внутрішні податки та збори відносяться до наступної групи нетарифних обмежень:

а) фінансові обмеження;

б) скриті обмеження;

б) кількісні обмеження;

г) адміністративні обмеження.

2.21 Політика державних закупівель проявляється в тому, що:

а) державні установи щорічно закупають визначені товари для поповнення держрезерву тільки у національного товаровиробника;

б) держані установи, організації та підприємства повинні закупати визначені товари тільки у національного виробника;

в) державні установи на початку року доводять до державних підприємств обсяги державного замовлення на виробництво визначених товарів, а потім закуповують ці товари у визначених обсягах;

г) державні установи щорічно закупають визначені товари як вітчизняного так і іноземного виробництва для поповнення держрезерву.

2.22 Вимоги про зміст місцевих компонентів це метод торгової політики, який:

а) обмежує використання імпортної сировини для виробництва товарів призначених для реалізації на внутрішньому ринку;

б) вимагає використання у виробництві імпортних товарів визначеної долі місцевої сировини;

в) допускає законодавче встановлення долі кінцевого продукту, який повинен виготовлятися місцевими виробниками, якщо продукт буде реалізовуватися на місцевому ринку;

г) встановлює вимоги до змісту місцевих компонентів при виробництві продукції для реалізації її на експорт.