104. Метод прямого розподілу – це:

а) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;

б) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

в) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів;

г) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.

105. Калькулювання - це:

а) процес визначення фінансового результату від реалізації одиниці продукції;

б) визначення собівартості одиниці продукції;

в) вибір системи виробничого обліку;

г) визначення функції витрат.

106. Об’єкт обліку витрат при застосуванні позамовного методу обліку витрат і калькулювання:

а) окреме замовлення;

б) окремий вид продукції;

в) окремий переділ (стадія) виробництва;

г) група однорідних видів продукції.

107. Маржинальний дохід — це:

а) виручка (дохід від продажу товарів, робіт, послуг);

б) різниця між виручкою і сумою змінних витрат;

в) різниця між виручкою і сумою постійних витрат;

г) різниця між виручкою і загальною сумою всіх витрат (змінних і постійних).

108. Підприємство досягає критичної точки, коли:

а) результат від реалізації дорівнює нулю;

б) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних витрат;

в) маржа зі змінних витрат дорівнює сумі постійних витрат;

г) маржинальний дохід перевищує постійні витрати.

109. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:

а) рішення спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;

б) рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;

в) рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а які скорочувати залежно від їх прибутковості;

г) рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

110. Генеральний (зведений) бюджет – це:

а) сукупність бюджетів, що відображає заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства;

б) сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства;

в) сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток;

г) сукупність бюджетів, що відображає заплановані дії щодо капітальних вкладень на наступний звітний період.

111. Підхід «знизу-вгору» означає, що:

а) вище керівництво надає загальні директиви щодо цілей компанії, а керівники нижчої та середньої ланки готують бюджети, спрямовані на досягнення цілей компанії. У процесі складання й узагальнення бюджетів здійснюють їх обговорення та узгодження керівниками різних рівнів;

б) вище керівництво компанії цілком здійснює процес бюджетування з мінімальним залученням менеджерів підрозділів і відділів нижчого рівня;

в) спочатку керівники різних підрозділів (відділів, ділянок, служб тощо) складають бюджети щодо діяльності, за яку вони відповідають, а потім бюджети послідовно узагальнюють і координують на вищому щаблі управління;

г) бюджетні проекти декілька разів переглядаються різними рівнями управління перед їх узгодженням, але при цьому основну участь приймають нижчі щаблі управління.