26. У чому сутність політики вільної торгівлі і політики протекціонізму?

політика вільної торгівлі означає усунення держави від прямого втручання у зовнішню торгівлю. Вважається, що не держава, а ринок має бути основним регулятором міжнародної торгівлі. Зрозуміло, що держава не може повністю усуватися від зовнішньої торгівлі. Навіть найрішучіші прихильники концепції вільної торгівлі допускають укладення державами міжнародних торговельних договорів, що надають максимально можливу свободу дій суб'єктам господарювання.

У разі здійснення політики вільної торгівлі країни стають взаємопов'язаними, зменшується небезпека їх ворожого ставлення одна до одної. Така політика є бажаною і позитивною, але ще ніхто і ніколи у цьому світі не бачив її в чистому вигляді. Така політика є своєрідним маяком для тих, хто пливе бурхливим морем протекціонізму.

Протекціонізм як економічна політика включає цілий арсенал заходів з метою обмежень у міжнародній торгівлі, до яких належать запровадження митних тарифів і нетарифні заходи регулювання міжнародної торгівлі.

Тарифи — це своєрідні податки на імпортовані товари. Існують два основні види тарифів:

• фіскальні — застосовуються державами для збільшення надходжень грошових ресурсів до казни;

• протекціоністські — використовуються державами для захисту продукції національної економіки від іноземної конкуренції.

Мита є трьох видів:

• адвалорні — розраховуються у відсотках від декларованої митним органам вартості товару;

• специфічні — стягуються у вигляді певної суми з обсягу, кількості тощо імпортованого товару;

• змішані — є поєднанням зазначених двох видів мит. За розміром ставок вирізняють такі тарифи:

• преференційні, інакше кажучи, пільгові;

• конвенційні, які за своєю природою також є пільговими і поширюються на товари з країн, що мають режим нації найбільшого сприяння

• звичайні — застосовуються тоді, коли не діють преференційні й конвенційні тарифи.

27. Наведіть класифікацію митних зборів.

Оскільки митні збори стягують з різною метою, їх можна класифікувати за різними ознаками. За цілями стягнення розрізняють такі митні збори:

• фіскальні, основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;

• протекціоністські, що мають здебільшого торгово-політичну мету.

• ввізними, або імпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску товарів з митних складів, розташованих всередині країни. • вивізними, або експортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон. їх торгово-політична роль полягає у зменшенні обсягу експорту певних товарів або у штучному підвищенні їх ціни. • транзитними, що стягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни.

За способом стягнення митні збори поділяють на такі:

• специфічні, які є певною сумою, що стягується із встановленої одиниці ваги, обсягу або кількості товару. 

• адвалерні, що встановлюються у вигляді певного відсотка з ціни товару. Розмір цього мита прямо пропорційний ціні товару.

Залежно від країни походження товару мито поділяють на такі основні групи:

• максимальне (генеральне або загальне), що встановлюється для всіх країн;

• мінімальне, що застосовується до товарів, які походять з країн, що мають у торгівлі з певною країною режим найбільшого сприяння;

• преференційне, тобто особливо пільгові ставки мита, що надаються окремим країнам або групам країн, як правило, тим, що розвиваються.

За характером походження мито буває:

• автономне, тобто таке, що встановлюється постановою державної влади певної країни незалежно від багато- або двосторонніх актів (договорів). Розмір цього мита може змінюватися з урахуванням інтересів держави без узгодження з країнами-парт-нерами.

• конвенційне (договірне) — це ставки мита, що встановлюються у процесі переговорів. Вони не можуть бути підвищені державною владою в односторонньому порядку.

Існує також група так званого спеціального мита, до якої належать антидемпінгові, каральні та компенсаційні.

Антидемпінгове мито — це особливо високе мито, що стягується понад звичайне в разі виявлення факту демпінгу, для боротьби з яким його використовують.

Каральне мито — це особливо високе мито (у 3-5 разів перевищує генеральне), що застосовується проти товарів, які походять з країн, що здійснюють щодо певної держави дискримінації, недружні акти тощо.

Компенсаційне мито — це мито, що стягується з метою нейтралізації субсидій, які надаються експортеру з метою підвищення його конкурентоспроможності на ринку. За правилами ГАТТ розмір компенсаційного мита не повинен перевищувати суми отриманої субсидії.