Тема 11. Засоби масової інформації

Засоби інформації нарівні з іншими засобами ринкової інфраструктури становлять основу нормального функціонування організму ринкової економіки. Вони справляють величезний вплив на успішне здійснення підприємницької діяльності і сприяють економічному зростанню держави та добробуту нації в цілому.

Усі засоби інформації можна поділити на три групи:

♦ засоби масової інформації або мас-медіа (англ. mass-media);

♦ засоби зв'язку або телекомунікації (англ. communications);

♦ засоби комп'ютерної техніки (англ. computers).

Певною мірою цей поділ умовний, тому що останнім часом спостерігається процес об'єднання різноманітних видів і засобів інформації на базі нових інформаційних технологій.

Так, нині наше життя вже не можна уявити без так званих цифрових технологій (англ. digital technologies), які не тільки принесли нові сутності, а й значно змінили старі, відпрацьовані та перевірені часом технології. Цифрові технології значно розширюють можливості людини, даючи їй змогу не замислюватися, з яким видом інформації вона має справу - зображенням, звуком, текстом чи іншими даними. Подібна уніфікація значно полегшує організацію передачі інформації, в яку добре інтегруються різні способи комунікації, включаючи мобільні телефонні та комп'ютерні мережі. Усе це наділяє цифрові технології величезним потенціалом універсальності та можливостей розвитку.

Проте, крім передачі інформації, необхідно вирішити також проблему її надійного зберігання. При цьому важливо врахувати все різноманіття вже Існуючих, а також і майбутніх засобів інформації - від стаціонарних до портативних, від домашніх до таких, що працюють в екстремальних умовах. Вирішенню цього завдання мають слугувати носії інформації. Основними вимогами, що висуваються до носіїв інформації в епоху цифрових технологій, є їх зручність, надійність та сумісність.

Засоби масової інформації призначені для поширення інформації. До них відносять друковані засоби масової інформації, які використовують паперові носії, а також телебачення та радіомовлення, які використовують радіотехнічні засоби.

У загальному випадку під засобами масової інформації (ЗВИ) розуміють друковані та аудіовізуальні повідомлення, призначені для привселюдного поширення через газети, журнали, книжкову продукцію, теле- і радіопрограми, кінодокументалістику та в інших формах.

Засоби масової інформації представлені редакціями періодичної преси, телебачення та радіомовлення, а також інформаційними агенціями та іншими установами, що здійснюють виробництво масової інформації.

Засіб масової інформації є юридичною особою, користується правами і несе обов'язки, які випливають з його діяльності зі збору, переробки та поширення інформації.

В Україні право на заснування засобу масової інформації належить державним і громадським організаціям, творчим спілкам, релігійним, кооперативним та іншим об'єднанням громадян, а також трудовим колективам і окремим громадянам України. Засновник затверджує програму діяльності засобу масової інформації, яка реалізується редакцією на основі повної професійної самостійності.

Видавцем може бути засновник, а також видавництво або інша юридична особа, що представила гарантії матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності засобу масової інформації. Якщо засновник засобу масової інформації не є видавцем (видавництвом), то їх відносини регулюються договором.

Виробничі та фінансові відносини між редакцією та видавцем (видавництвом) також будуються на основі договорів.

Засіб масової інформації здійснює свою діяльність після реєстрації.

Поширення продукції засобів масової інформації, зареєстрованих у встановленому порядку, здійснюється видавцем безпосередньо або на договірних чи інших законних підставах підприємствами зв'язку, іншими організаціями, а також громадянами та об'єднаннями громадян.

Нині вплив засобів масової Інформації на життя суспільства такий значний, що їх стали називати "четвертою владою". За ступенем незалежності преси, радіо та телебачення можна зробити висновок про демократичність того або іншого суспільства, оскільки без свободи слова немає демократії.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. Разом із тим, в Україні діє чинний Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 01.08.1990 року (див. документ ВР України № v15552400-90, v15552400-90), в якому зазначено, що під ЗМІ розуміються — газети, журнали, теле — і радіопрограми… Про інтернет-видання взагалі мова не йдеться.

Громадські медіа, часто пов'язані з «громадськими комунікаціями» та можуть приймати різні форми, можуть стосуватись різних груп людей та бути пов'язані з великим числом різних напрямків. В той же час, громадські медіа являють собою засіб для створення дискусії та залучення звичайних громадян, що об'єднані певними цілями. Головна риса громадських медіа в тому, що вони не залежать від комерційних тенденцій та популярних тем для обговорення. Це дозволяє створювати різні моделі громадських медіа, які можуть або пропонувати відкриту редакційну політику, або більш сфокусовану на залученні громадян.