14. Особливості будови верхнього структурного поверху платформ і складчастих областей.

В своїй будові молоді платформи мають 2 структурні поверши: складчасту платформу і горизонтально залягаючий чохол, якщо він встиг сформуватись.

Другий структурний поверх складений палеопротерозойськими утвореннями, де виділяють два різні типи осадово-вулканогенних комплексів:

1.Комплекси порід складчастих поясів і систем геосинклінального типу

2.Протоплатформний чохол

Протоплатформний чохол складений, головним чином, із продуктів розмивання кристалічного фундаменту (товщі пісковиків з пачками конгломератів і галечників, глинисті породи, товщі карбонатних утворень та вулканічних лав з туфами).

По відношенню до складчастого фундаменту платформ та до їх осадового чохла відклади протоплатформного чохла утворюють самостійний, чітко відокремлений і чітко виражений та розташований між ними самостійний структурний поверх.

15. Час формування древніх платформ. Вік порід, які складають їх структурні поверхи. (хуйня)

Докембр платф –великі, відносно стійкі та тектонічно малорухливі брили континентальної земної кори з найбільш потужним гнейсово-гранітним шаром. Вони відокремленні між собою широкими складчастими поясами або просторами дна океанів із типовою земною корою океанічного типу. У будові давніх платформ виділяють 3 головні структурні поверхи, які утворилися послідовно протягои тривалої історії їх формування ві раннього архею до сучасної епохи.1) Нижній –складчастий фундамент, який складений дислокованим архейськими метаморфічними породами, які розбиті тектонічними розломами та прорвані інтрузивними магматичними тілами різного складу. Архейський кристалічний фундамент становить більшу частину основи всіх давніх платформ(1.нижня частина-кристалічні сланці і гнейси або це грануліт-базитовий шар земної кори, що був підданий глибокому метаморфізму; 2. Граніт-метаморфічний; 3.троговий комплекс)2)другий стр поверх складений палеопротерозойськими утв, де виділяють два різних типи осадово-вулканогенних комплексів:а) комплекс порід складчастих поясів і систем геосинклінального типу;б) протоплатформний чохол. 3)третій стр поверх у будові платформ утв осадовий чохол, що покриває більшу частину пов платформ і у своєму складі має цілі товщі або окремі пачки ефузивних утворень

16.Характеристика структурних та кліматичних умов формування відкладів «old red sandstone» («давнього червоного пісковику») англійських каледонід.

На території британських каледоніт, які в девоні були гірською сушею, формувалися навколо гірських масивів континентальні червоноколірні уламкові теригенні відклади – верхня моласа ,- які в історію увійшли як «червоний мертвий пісковик». Вони формуються компенсуючи повільні опускання і Шотландії їх потужність близько 8 км.

17. Перелік, характеристика та особливості структурних елементів земної кори на початку тріасового періоду.

У тріасі проявляється нова тенденція розвитку літосфери Землі – починається розколювання Пангеї та розсування континентів. Це зумовлено перебудовою мантійної конвекції, зокрема переходом від пізньопалеозойського єдиного конвекційного потоку (із низхідною його частиною під Пангеєю, що і привело до збирання окремих материків у єдиний континент, та висхідною частиною цього конвекційного потоку під Прототихим океаном,що сприяло значному збільшенню площі океанічної кори його дна) до сучасних двох конвекційних потоків.

Обидві рифтові зони виникли в місцях висхідних потоків поблизу або навіть у межах палеозойських каледонських і герцинських складчасто-глибових планетарних поясів стискання літосфери: перша – у межах чи біля Уральського поясу, друга – біля Аппалацького.

Мабуть, першою розколу була піддана Лавразія в районі Північного Льодовикового океану та півночі Атлантичного, про що свідчать численні тріасові рифти-грабени у фундаменті Західносибірської низовини, на дні Північного моря і на східному узбережжі Північної Америки. Якщо перший потік так і не зміг розірвати недавно зіштовхнені Європейський і Азіатсткий материки, а лише проявився потужним траповим магматизмом на Сибірській платформі та згодом сформував Західносибірську западину, то висхідний другий потік, який у тріасі почав діяти в районі Аппалачів, сприяв утворенню океанічного басейну на місці Мексиканської затоки і Карибського моря, а також розколу Пангеї на Гондвану й Лавразію, а пізніше – формуванню западини Північної Атлантики з відокремленням Канадської платформи від решти Лавразії.

У тріасі континенти зберігають те саме широтне розташування ,що і в кінці палеозою (у пермі Пангея простягалася від Південного поюсу майже до Північного і з усіх боків омивалася Палеотихим океаном і т. д.), але розкриття океану Тетіс приводить до деякого зміщення Лавразії в північні широти північно-східним краєм Сибірської платформи, яка впритул наблизилась до Північного полюса, а рифтові осі Тетісу – на південь у бік Гондвани. Гондванські материки у тріасі покинули район Південного полюсу.