1.Основні методи розчленування і порівняння розрізів ос. Порід.

Взагалі методів розчленування і порівняння осадових товщ є дуже багато і виділити з них основні досить важко, адже для різних порід з різними властивостями різні методи будуть різними по ефективності. Та все ж одними з головних є : Палеонтологічний(вивчення органічних решток), Літологічний(вивчення літологічних особливостей порід), Палеомагнітний(вивчення намагніченості порід), Палеотектонічний (вивчення тектонічних особливостей заляганя та дислокованості), Геохімічний (вивчення хімічного складу порід .)

2.Основні типи рухів зем. Кори , їх характеристика, особливості та результати.

В основному рухи земної кори поділяються на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні рухи земної кори, тангенціальні рухи земної кори, рухи, що відбуваються в напрямі, паралельному (дотичному) земній поверхні. Протиставляються вертикальним (радіальним) рухам кори. можуть бути пов'язані з осьовим обертанням Землі і з перебудовою фігури Землі при змінах швидкості її обертання або з конвекційними течіями в мантії Землі і переміщенням глиб літосфери під їх дією.

Під вертикальними рухами земної кори розуміють постійні, повсюдні, тектонічні рухи різних масштабів, майданного поширення, різних швидкостей, амплітуд і знака, що не створюють складчастих структур (ряд дослідників називають такі рухи епейрогеніческімі, осцілляціоннимі). Рельєфоутворюючих роль рухів цього типу величезна. Вони беруть участь в утворенні форм рельєфу самого різного масштабу. Так вертикальні тектонічні рухи самого вищого порядку охоплюють величезні площі. Вони лежать в основі формування найбільш великих, планетарних форм рельєфу земної поверхні. Вертикальні руху нижчого порядку утворюють антеклізи і синеклізи в межах платформ, підняття і прогини - в геосинклінальних областях. Ці великі структури знаходять відображення в рельєфі у вигляді мега і макроформ рельєфу. 

3. Тектонічна(кутова незгідність) визначення, характеристика.

Незгідне (неузгоджене) залягання гірських порід– порушеність геологічної послідовності відкладів, яка характеризується заляганням молодих відкладів на древніших і фіксується наявністю ерозійної поверхні, паузою в осадонакопиченні або наявністю тектонічних розривів. При заляганні молодших відкладів на розмитій поверхні підстилаючих порід має місце зіткнення різновікових шарів гірських порід по поверхні розмиву, що виникає внаслідок перерви в накопиченні осадів.

4. Визначення знаку (напрямку) епейрогенічних рухів на підставі аналізу літологічного і палеонтологічного складу та співвідношення нашарування у розрізах товщ.

В історії землі неодноразово відбувалася трансгресія та регресія моря. У морських басейнах спостерігала лося переміщення берегової лінії у той чи інший бік. Слідом за береговою лінією відбувалася і зміна фацій, що зафіксовано у геологічному розрізі. У результаті опускання прибережної суші відбувається трансгресія моря, у результаті утворюються відклади, з так званим, трансгресивним заляганням. Для нього характерне послідовне збільшення площ морських фацій, які у вертикальному розрізі характеризуються зміною більш грубозернистого матеріалу на тонкозернистий, які покривають усі нижче залягаючи відклади. Відповідно мілководна фауна, а також іноді прибережноморська, змінюється більш глибоководною. У разі піднімання території накопичується так звана регресивна серія. Для неї характерна зміна глибоководних відкладів та фауни на більш мілководні. Поєднання трансгресивних і регресивних серій у єдиному розрізі характеризує повний цикл седиментації. Повний детальний аналіз фацій у поєднанні із вивченням генетичних ознак одновікових пластів із їх мінливою та площі є основою усіх геологічних досліджень, що дозволяє у кінцевому результаті встановити тектонічну направленість рухів у минулому.