Зміст

Вступ………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Суть, значення та система засад кримінального провадження:

1.1. Поняття, ознаки та значення засад кримінінального провадження……………………………………………………………………….5

1.2. Система засад кримінального провадження………………………..12

Розділ 2. Доступ до правосуддя як засада кримінального провадження:

2.1. Поняття та суть доступу до правосуддя у кримінальному провадженні……………………………………………………………………...17

2.2. Розуміння засади доступу до правосуддя у рішеннях Європейського суду з прав людини……………………………………………24

Розділ 3. Обов’язковість судових рішень як засада кримінально- процесуального судочинства:

3.1. Суть та зміст засади обов’язковості судових рішень………………30

3.2. Забезпечення обов’язковості судових рішень у кримінальному провадженні……………………………………………………………………...36

Висновки…………………………………………………………………..39

Використана література…………………………………………………..41

Вступ

Засади кримінального провадження є не лише певною правовою категорією, а й важливими положеннями, що регулюють всю кримінально-процесуальну діяльність. Вони є основою у побудові всього кримінального судочинства, а тому питання про систему тих положень, які слід відносити до правових засад, що діють у сфері кримінального процесу, має особливе значення як для науки, так і для практичної діяльності правоохоронних органів.

У звязку з прийняттям 13 квітня 2012 року нового КПК України значної актуальності набули питання необхідності дослідження правової природи основних засад сучасного кримінального процесу. Для глибшого усвідомлення кримінальної процесуальної політики України необхідно звернутися до її засад, які виражають основні тенденції у сфері регулювання кримінальних процесуальних відносин, відображають основний зміст і спрямованість кримінального процесу, впливають на реалізацію кримінального провадження.

З огляду на викладене, слід відзначи­ти, що традиційно в юридичній науці до­статня увага завжди приділялась вивченню саме цієї проблематики. Вона, зокрема, діс­тала належне висвітлення в працях таких учених, як Л. М. Лобойко, М. М. Михеєнко, М. С. Строгович, М. Л. Якуб, В. М. Тертишник, І. В. Ти­ричев, В. Т. Нор, В. П. Шибіко, Т. Н. Добровольська, С. А. Альперт, О. З.Хотинська, Є. Г. Коваленко, С. Г. Бандурін, Т. Н. Мірошниченко, В. І. Маринів, Ф. Н. Багаутдінов, В. Н. Баландін, Є. А. Вінер, А. В. Лужанський, Л. С. Мірза, В. А. Лазарєва, Е. Л. Трегубов, К. І. Комісаров, Р. В. Ігонін, М. С. Вюник, І. О. Бережний та ін.

Разом з тим, існує необхідність конкретизувати зміст таких засад як доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень в світлі нового КПК, що сприятиме ефективнішому науковому дослідженню їх сутності.

Метою курсової роботи є характеристика доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень як засади кримінального провадження.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

- розглянути зміст поняття, ознаки та вказати на значення засад кримінінального провадження;

- проаналізувати систему засад кримінального провадження та зазначити місце і роль доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень у цій системі;

- висвітлити поняття та суть доступу до правосуддя у кримінальному провадженні;

- узагальнити розуміння засади доступу до правосуддя у рішеннях Європейського суду з прав людини;

- охарактеризувати суть та зміст засади обов’язковості судових рішень;

- узагальнити особливості забезпечення обов’язковості судових рішень у кримінальному провадженні;

- зробити висновки.

Предметом дослідження у курсовій роботі є норми кримінально-процесуального права України.

Об’єктом дослідження виступає інститут доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень як засада кримінального провадження.

Розділ 1. Суть, значення та система засад кримінального провадження:

1.1. Поняття, ознаки та значення засад кримінінального провадження

Проблема засад судочинства є однією з центральних у науці кримінального процесу. Як справедливо зазначала Т.Н. Добровольська, «якщо ми хочемо взнати, яким є кримінальний процес держави, ми маємо встановити, якими є принципи, які визначають зміст цього процесу»¹. Вихідним моментом при цьому є поняття засади (принципу) кримінального процесу. Його не містить ні Конституція України, ні чинний КПК.

В науці також досі немає єдиного загальноприйнятого визначення цього поняття. Під «засадами» розуміють вихідне, головне положення, принцип, основу світогляду, правило поведінки². «Засади» кримінального процесу слушно ототожнюють з такими поняттями як «принципи», оскільки їх лексичне значення дуже близьке. «Принцип» - термін латинського походження і дослівно означає – «основне, вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки»³.

Досліджуючи питання співвідношення термінів «засади» та «принципи», О.З.Хотинська наголошує, що в науковій літературі немає однозначного підходу до цих визначень⁴. Говорячи про поняття зазначених термінів, автор статті цілком розділяє думку В.В.Навроцької про те, що терміни «засади» та «принципи» за лексичним значенням є дуже близькими⁵.

Конституція України в ст. 129 вживає термін «основні засади» судочинства, визначаючи, що основними засадами є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов’язковість рішень суду.

В.Т. Маляренко, даючи визначення засадам кримінального процесу, під ними розуміє фундаментальні ідеї і положення, які визначають спрямованість і побудову процесу, форму і зміст його стадій та інститутів⁶. В той час, такі науковці як М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко визначають принципами кримінального процесу закріплені в законі панівні в державі політичні і правові ідеї щодо завдань, способу формування й здійснення правосуддя в кримінальних справах, які визначають спрямованість і побудову кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів⁷.

І.Б. Шицький, даючи визначення конституційним принципам правосуддя, під ними розуміє закріплені в Конституції України й інших законах основні, вихідні, нормативні положення (правила, вимоги, ідеї) найбільш загального характеру, що виражають демократичну сутність правосуддя, і утворюють єдину систему, що визначає організацію і діяльність судової влади, спрямовану на виконання завдань, що стоять перед нею⁸.

Видається, що суть засад кримінального процесу можна визначити, виявивши притаманні їм найбільш значущі ознаки, тобто, визначити притаманні їм критерії. Перш за все слід відзначити, що найбільш значущим критерієм засад є їхній чітко виражений нормативний характер. С.А. Альперт підкреслював, що як норми права принципи виступають основними, вихідними положеннями, що визначають характер всіх інших процесуальних правил⁹. В.М. Савицький визнавав можливість за допомогою засад тлумачення всіх кримінально-процесуальних норм¹⁰.

З’ясування поняття засади (принципу) пов’язане зі встановленням його ознак. У вітчизняній кримінально-процесуальній літературі чи не найбільш повно такі ознаки розкривають М.М. Михеєнко, В.Т. Нор та В.П. Шибіко. На їхню думку, засадами є найбільш загальні, вихідні положення, ідеї: 1) які мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст стадій та інститутів; 2) які виражають панівні у цій державі ідеї, що стосуються завдань, способу формування і здійснення правосуддя в кримінальних справах; 3) які закріплені в нормах права; 4) які діють в усіх чи декількох стадіях кримінального процесу і обов’язково в його центральній стадії – стадії судового розгляду; 5) порушення яких означає незаконність рішення по справі і обов’язкову його відміну¹¹.

Можна навести і іншу класифікацію ознак засад кримінально-процесуального права: 1) вони втілені у формі правових норм. Не можна вважати принципами ті наукові та політичні ідеї, що не дістали відображення у нормах права; 2) норми-принципи є не вивідними, а навпаки – із них виводяться всі інші норми кримінально-процесуального права (які перебувають «під нормами-принципами»); 3) вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими положеннями; 4) на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна система (ця ознака принципів характеризує процес із середини); 5)вони характеризують кримінальний процес у цілому – ззовні; 6) норми-принципи діють на всіх або на більшості стадій кримінального процесу і обов'язково в його центральній стадії – судовому розгляді кримінальної справи; 7) порушення одного принципу, як правило, призводить до порушення інших принципів і тим самим до порушення законності при провадженні у кримінальній справі; 8) недотримання хоча б одного принципу спричиняє скасування прийнятих у справі рішень та інші негативні наслідки¹².

Кожна ознака і всі вони в цілому підкреслюють загальність положень, що є засадами кримінально-процесуального права. Однак у літературі триває полеміка вчених щодо наявності або відсутності специфічних загальних правових положень (засад), притаманних для окремих стадій.

Керівні ідеї стають засадами лише настільки, наскільки законодавець знайде за необхідне закріпити їх у законі і лише в тих межах, в яких він втілить їх в правових нормах. Поки ідеї не закріплені у нормах права, вони залишаються основами правосвідомості, науковими висновками. Лише зафіксовані в законодавчих актах у вигляді юридичних норм, засади можуть мати обов’язковий характер і підкріплятися можливістю державно-правового примусу. Прихильники зазначеної позиції обґрунтовано зазначають, що закріплення керівних ідей, правових поглядів як засад права здійснюється в різних формах: самостійної правової норми загального характеру; основної ідеї, яка пронизує групу норм, інститут, галузь чи навіть всю систему права загалом, у формі правових приписів ненормативного характеру, наприклад, шляхом формулювання правової засади в преамбулі закону тощо¹³.

Головною особливістю кримінально-процесуальних засад є їхня нормативність. Лише за умови вираження у вигляді норм найвищої нормативної сили вони мають можливість впливати на правовідносини, що виникають під час провадження у кримінальнїй справі. До системи таких актів, які є носіями змісту засад кримінального процесу, є: Загальна декларація правлюдини (1948 р.), Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах (1972 р.), Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») (1985 р.) тощо. Наступним нормативним джерелом, в якому містяться принципи кримінального судочинства, є Конституція України. Ряд статей Конституції забезпечують гарантії належної процедури досудового розслідування та судового розгляду, а також містять норми, які забезпечують права і свободи людини та громадянина у сфері кримінального провадження (ст.ст. 24, 27, 28, 29,30, 31,32,55, 59, 60, 61, 62, 63 тощо). Кримінально-процесуальний кодекс України є найбільш об’ємним нормативно-правовим актом, який вміщає в собі систему засад кримінального провадження (гл. 2 «Засади кримінального провадження»). До законів, в яких містяться засади кримінального судочинства, можна, наприклад, віднести Закон України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» тощо.

Юридичні наслідки порушення засад (принципів) процесу залежать від того, якими саме були ці порушення: істотними чи ні. Однак визнання процесуального порушення несуттєвим не означає, що воно має залишитися без наслідків. Але форми реагування на несуттєві порушення повинні бути іншими, ніж на суттєві. Це визнання недопустимими зібраних доказів, скасування прийнятих процесуальних рішень і вчинених актів; винесення попереджень, окремих ухвал; накладення штрафів, дисциплінарних стягнень; видалення порушника порядку із залу судового засідання тощо. Якщо вирок є виправдувальним, то навіть і суттєві порушення засад процесу не завжди тягнуть його скасування. Таке роз’яснення міститься у п. 29 Постанови Пленуму ВСУ «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму ВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», де зазначено, що скасування виправдувального вироку у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального законодавства може мати місце лише в тому випадку, коли ці порушення перешкоджали (могли перешкодити) суду об’єктивно, повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок¹⁴. Зважаючи на те, що скасування виправдувального вироку погіршує становище виправданого, суди не повинні допускати випадків скасування таких вироків з формальних підстав. Отже, наслідки порушення засад процесу можуть бути різними (і це необов’язково скасування рішення у справі).

Викликає заперечення твердження про те, що ознакою засади є поширення її на весь процес¹⁵. Не всі засади реалізуються на всіх стадіях провадження у кримінальній справі. Наприклад, презумпція невинуватості не проявляється при перегляді в касаційному порядку вироку суду, засада змагальності не діє на стадії порушення кримінальної справи. Межі здійснення певної засади визначаються загальними завданнями кримінального судочинства і безпосереднім завданням конкретної стадії. Тому видається слушною думка, згідно з якою засади можуть виявлятися як в усіх, так і в декількох стадіях процесу, але обов’язково і безумовно – в стадії судового розгляду¹⁶.

В юридичній літературі справедливо зазначають, що ознакою принципів є системність¹⁷. Засади не існують відокремлено одна від одної, а тісно пов’язані між собою, з огляду на що виникає особливе правове утворення – система засад. Всі засади тісно пов’язані між собою. Варто підтримати тезу про те, що в разі об’єднання засад кримінального процесу в систему виникає якісно нове утворення, в якому його складові елементи, перебуваючи в постійній взаємодії, створюють взаємозумовлену цілісну основу для нормального регулювання всіх процесуальних правовідносин¹⁸. Водночас, кожна із засад володіє власним змістом, що відрізняє її від інших. З огляду на це видається обґрунтованою позиція науковців, які пишуть про те, що визнання взаємозв’язку засад не означає зведення змісту однієї засади до змісту іншої¹⁹.

Будь-яка прийнятна назва та кількість засад можуть змінюватися за умови їхньої здатності забезпечити мету та завдання, що стоять перед кримінальним судочинством.

Деякі науковці вважають, що засади адресовані лише відповідним державним органам²⁰. Однак вони виконують не лише регулятивну, а й пізнавальну, інформаційно-ціннісну функцію²¹. Це дає підставу погодитися з тими вченими, які розглядають окремі засади як положення, що дають змогу приватним особам в процесі діяти певним чином (чи утримуватися від таких дій)²².

Значення засад кримінально-процесуального провадження полягає в тому, що вони є:

1) гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному провадженні;

2) гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальній справі;

3) вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально- процесуальних норм;

4) засобом, завдяки якому досягається впорядкованість у розв’язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінально-процесуального права за аналогією;

5) підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час провадження у кримінальній справі.

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що засади (принципи) кримінального процесу – це безпосередньо закріплені в законі основоположні ідеї, найзагальніші положення, що відзначаються стабільністю і системністю та визначають суть, зміст та спрямованість діяльності суб’єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їхньої діяльності, порушення яких обов’язково має тягти за собою настання відповідних юридичних наслідків.