1. Первіснообщинний лад на території України. Трипільська культура. Перші державні утворення.

Палеоліт

Мезоліт

Неоліт. неолітична революція.

Енеоліт. Трипільська культура.

Бронзовий вік.

1. Біля села Королево на Закарпатті були виявленні найдавніші сліди перебування людини на території України, які датуються від 600 тис. до 1 млн. років тому. Палеоліт (давній кам'яний вік) тривав від появи людини до IX тис. до н.е. У палеоліті знаряддя праці виготовлялися з каменю, дерева, кістки, рогу. Основними видами діяльності давніх людей були полювання та збиральництво.

Доба палеоліту характеризується льодовиковими періодами (зледеніннями) в історії Землi. В умовах різкого похолодання виникла потреба у використанні вогню, одягу, житла. Усе це вже вміли робити неандертальці. У пізньому палеоліті сформувалася родова громада - материнський рід, нова більш досконала форма соціальної організації людського суспільства. До цього існували різні форми дородових громад, починаючи від первісного людського стада. Також у цей період простежуються початки мистецтва та релігійних вірувань.

2. Мезоліт (середній кам'яний вік ) датується IX - VI тис. до н. е. Провідною галуззю господарювання було полювання, але за більш сприятливих умов життя поступово зростає чисельність населення, що разом зі зміною об'єктів полювання призводить до кризи мисливського господарства. В мезоліті  винайшли лук та стріли і приручили собаку. Необхідність повніше використовувати природні ресурси своєї території призводить до того, що зростає роль збиральництва, розвивається рибальство, а це спричинює наприкінці мезоліту появу зародків землеробства та тваринництва.

3. Неоліт (новий кам'яний вік) тривав у VI - IV тис. до н. е. У неоліті відбувся перехід від привласнюючих форм господарювання (полювання і збиральництва) до відтворюючих форм господарювання (землеробства і тваринництва), який дістав назву „неолітична революція". Північні племена Укр були ще мисливсько - рибальськими, тобто мезолітичними. А південно - західні племена вже землеробсько-скотарськими. У неоліті різко прискорюється прогрес в розвитку людства - з'являється керамічний посуд, винайдені були прядіння та ткацтво, досконалішою стала обробка каменю з використанням нових прийомів (розпилювання, шліфування, свердлення). Виникла потреба в новому матеріалі, з'являються металеві вироби. В історії людства починається доба металів.

4. Енеоліт (мідно - кам'яний вік) тривав у IV - III тис. до н. е. В енеоліті в Україні поширюється землеробство і скотарство.

Самою знаменитою в Україні в енеоліті є трипільська культура, яка існувала у IV - першій половині III тис. до н. е. У добу розквіту вона займала майже всю Правобережну Україну. Основним заняттям її населення було землеробство, для свого часу досить розвинене. У трипільців була чудова кераміка („культура мальованої кераміки"). Виявлені гігантські поселення трипільців Ці поселення науковці умовно називають „протомістами". Землеробство занепадає, підноситься роль скотарства. До загибелі ж трипільської культури спричинила агресія сусідніх племен.

5. У бронзовому віці, який тривав у III - на початку I тис. до н. е., в степу затвердилося кочове скотарство. Тим самим визначилися дві основні природно - економічні зони в Україні - землеробський Ліс і скотарський Степ. Так визначилося протистояння між землеробами і кочовими скотарями, яке тривало в Україні до XVIII ст. В добу бронзи, як в скотарських (ямна, катакомбна, зрубна) культурах, так і в землеробських племенах, чіткіше починають визначати себе цивілізаційні процеси.

У період пізнього палеоліту (40000-15000 рр. до н.е.) фактично вся територія сучасної України була заселена людьми. У часи мезоліту (10000 – 7000 рр. до н.е.) почалось формування первіснообщинного ладу. Перша землеробська культура на території України дістала назву трипільської від назви перших її пам’ятників, розкопаних поблизу с. Трипілля на Київщині. Вона характеризувалася високим рівнем гончарного ремесла, вироби якого прикрашались поліхромним стрічковим або спіральним орнаментом. Певного рівня досягла обробка заліза, міді, виробництво знарядь праці, зброї, прикрас та ін. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо на родючих ґрунтах межиріччя Дніпра i Дністра, господарюючи великими матріархальними родовими общинами. Головним заняттям трипільців було землеробство (жито, ячмінь, просо), займались садівництвом (слива, абрикос, алича), скотарством та рибальством. Поряд з кам’яними та кістяними знаряддями праці з’являються мідні. Поселення трипільців коливаються від кількох десятків до сотень.Відомі поселення – Ленківці, Лука – Врублевецька (Подністров’я), Троянів, Сандраки, Володимирівка, Майданецьке, Усатове, але найбільше їх

на Черкащині. Будинки розташовувались сферичними колами.З домашніх тварин розводили корів, свиней, овець, коней. Знали прядіння,ткацтво, гончарство. Поряд з місцевими землеробськими племенами, які споконвіку жили в Україні, на її території з’являються й інші племена різного походження, рівня культурного розвитку. 3 Х ст. до н.е. в південних причорноморських степах бачимо кіммерійців – перший народ на території України, назва якого зафіксована в писемних джерелах. У VII ст. до н.е. кіммерійці були витіснені кочовими племенами скіфiв (іранського походження), якi опанували територією Північного Причорномор’я, а також частково Криму. Ім’я скіфів стало збірною назвою для різних племен, які заселяли територію між Доном і Дунаєм. На відміну від скіфів-кочовників грецький історик Геродот називає їх скіфами-орачами. Вони займалися орним землеробством, обробляючи землю дерев’яним ралом, широко культивували пшеницю, ячмінь, жито, просо.

з початком грецької колонізації північного узбережжя Чорного моря на скіфів дедалі сильніше впливає антична цивілізація. Це відбилось у їхньому мистецтві, побуті тощо. Про високий рівень культури скіфів свідчать художні вироби, знайдені у курганах Чортомлицькому і Солохи, Куль-Оби, Гайманової могили, Товстої могили та ін. У IV ст. до н.е. скіфи утворили державну формацію, яка об’єднувала племена Придніпров’я, Побужжя, Криму. Дальшим розвитком скіфської державності було утворення у III ст. до н.е. великого пiзньоскіфського царства з столицею Неаполем Скіфським. Існування скіфських держав супроводжувалось ослабленням кочових елементів і зростанням хліборобського населення. Рух осілих племен до Чорного моря посилив торговельнi та культурні зв’язки землеробських регіонів України з античною Грецією. Їх опорними пунктами стали мiста-колонiї у Причорномор’ї, які з’являються тут з VII - V ст. до н.е. Найбільш значними з них були Тіра, Ольвія, Керкінітіда, Херсонес, Пантiкапей, Танаїс, Фанагорія. У V ст. до н.е. об’єднання ряду мiст-полісів призвело до створення Боспорської держави з центром у Пантікапеї. Греки принесли в Україну більш досконалі знаряддя обробітку ґрунту, сприяли піднесенню сільськогосподарського виробництва, здійснювали значний вплив на культурний, релігійний і мистецький розвиток протослов’янського етносу скіфських племен.

У III ст. до н.е. в результаті занепаду військової могутності скіфів у Причорномор’ї та Приазов’ї з’являються іранскі племена сарматів, які до того кочували у прикаспійських степах. Починаючи з ІІ-III ст. н.е. значні групи сарматів проникають у лісостепову зону Лівобережжя й Правобережжя. Зіткнувшись з місцевими землеробським населенням, яке споконвіку проживало у цих регіонах, вони досить швидко втратили свої етнічні ознаки й були асимільовані. Проте сармати панували у степовій частині України аж до появи там готів наприкінці II - на початку ІІІ ст. н.е.