Проста модель ракети

12 квітня 1961 року здійснилася давня мрія людства. Цього дня вперше піднявся в безповітряний простір космічний корабель «Восток» з людиною на борту. Першим космонавтом був Юрій Олексійович Гагарін, що здійснив політ навколо Землі.

Щоб піднятися на величезну висоту і розігнатися до космічної швидкості був побудований тридцятиметровий (з дев'ятиповерховий будинок) ракетоносій, заповнений паливом для реактивних двигунів і з відокремлюваною кабіною пілота в носовій частині. Керував роботою десятків тисяч чоловік, що створили цей складний апарат, знаменитий конструктор Сергій Павлович Корольов.

Зробимо модель ракети. З паперу виріжемо заготовку 100х50 мм. Половину її змастимо тонким шаром клею і, щільно накрутивши на олівець-оправу, одержимо двошаровий корпус ракети діаметром 8 мм. Виріжемо три стабілізатори у формі прямокутних трикутників з катетами 20 мм і приклеїмо їх, як показано на рис.8.

На носовій частині ракети встановимо обтічник з пластиліну у вигляді півсфери або конуса. Обтічник можна зробити з паперової заготівки - розгортки конуса (рис.9).

У ракетах всередині обтічника розміщується корисний вантаж. Стабілізатори, потрібні для стійкого польоту, роблять різної форми і розмірів. Наприклад, у вигляді трапеції, циліндра (рис.10).

Для запуску моделі зробимо катапульту з гуми, надійно закріпивши в її центрі тонку направляючу рейку (рис.11).

Два помічники тримають кінці гумової нитки, а запускаючий розтягує її, направляючи ракету під потрібним кутом до горизонту. Проведемо запуски моделей з різними стабілізаторами і обтічниками різної форми і маси, досягаючи максимальної висоти і дальності польоту.

З кращими моделями ракет проведемо змагання на висоту, дальність польоту, на точність приземлення.

Паперова модель «Парашут»

Слово «парашут» походить від двох французьких: «паррер» - запобігати, і «шюте» - падіння. Парашути вигадали для порятунку пілотів при аваріях, для гальмування швидкісних літаків на посадочній смузі аеродрому, для безпечного «м'якого» приземлення космічних апаратів. З парашутами скидають різні вантажі, їх використовують в спортивних цілях сміливі парашутисти.

Перший малюнок пристосування, що запобігає падінню - парашута, зробив Леонардо да Вінчі ще 500 років тому. Його парашут схожий на туристичний намет з мотузками по кутах, тримаючись за які, людина могла б безпечно спускатися з висоти.

В кінці 18 століття (22 жовтня 1797 року) французький повітроплавець Андре-Жак Гарнерен піднявся на повітряній кулі і з висоти 1 кілометр зробив перший стрибок з парашутом - великою семиметровою «парасолькою». Перші парашути були вельме громіздкі і незручні, але все одно справляли величезне враження на численних глядачів. З'явилося багато спортсменів-парашутистів (їх називали акробатами), які стрибали з аеростатів на різних ярмарках, народних гуляннях.

У 1910 році відставний артилерист Котельников став свідком авіаційної катастрофи. Під час показового польоту на очах у тисяч глядачів в небі над Петербургом несподівано розвалився на частини літак, і випавший з нього пілот загинув. Котельников зрозумів, що в таких випадках потрібен портативний, компактний парашут, який завжди поряд і не заважає пілотуванню. І Гліб Євгенійович Котельников придумав парашут з тонкого, але міцного шовку, купол і стропи якого щільно укладалися в ранець, надійно закріплений на спині пілота. Такі парашути врятували життя тисячам льотчиків і дотепер використовуються в авіації.

Зробимо модель, схожу на парашут Леонардо да Вінчі. З аркуша зошита виріжемо квадрат із сторонами по 160 мм. Розмітимо і зігнемо папір (рис.12)

У кутах квадрата приклеїмо 4 нитки - стропи завдовжки по 220 мм. До сполучених разом кінців строп прикріпимо вантаж - пластилінову кульку діаметром 10 мм (вага 1 грам).

Запускаючи парашут з вантажем різної ваги, відмітимо, що, чим більший вантаж, тим більше швидкість зниження.

Склеївши дві смужки паперу, як на рис.13, одержимо парашут іншої конструкції - стрічковий.

Третю модель зробимо схожою на сучасний парашут, що укладається в чохол малого об'єму, але з куполом більшої площі і не з паперу, а з тонкої поліетиленової плівки. Виріжемо квадрат 260х260 і акуратно складемо його, як на рис.14.

Відріжемо зайву частину і одержимо восьмикутний купол парашута. До всіх кутів приклеїмо смужками 10х5 мм липкої стрічки (скотчем) стропи - тонкі нитки завдовжки по 400 мм. До кінців строп прикріпимо вантаж - пластилінову кульку діаметром 15 мм (вага 2,5 грама). Випробуємо парашут. Візьмемо його за середину куполу і випустимо з висоти піднятої руки. Правильно зроблений парашут повинен відразу ж розкритися і поволі (із швидкістю 0,5 м/сек) та вертикально приземлитися, не відлітаючи убік.

Укладемо парашут так, щоб він займав мінімальний об'єм, як це роблять парашутисти. Перш за все, обмотаємо пластилін поліетиленом (обрізком заготівки куполу) для того, щоб до нього не приклеїлися стропи і купол і надамо кульці форму циліндра (завдовжки 30 мм). Складемо купол (по вже сформованих лініях згину) і стропи, намотавши їх на циліндровий вантаж, як показано на рис.15.

Підкинемо якомога вище компактно укладений парашут. У польоті він розкриється і поволі приземлиться. Уміння робити парашут нам стане в нагоді при виготовленні великих спортивних моделей ракет, з якими ми познайомимось в наступній частині посібника.