Висновки

Паливом називають існуючі в природі чи штучно отримані речовини, що є джерелом теплової енергії та сировиною для хімічної промисловості.

Усе паливо можна розділити за агрегатним станом на тверде, рідке та газоподібне, а за походженням – на природне та штучне. Штучне паливо одержують головним чином під час переробки природного палива. 

Продуктами переробки твердого палива є

- вугілля – це тверда горюча копалина органічного по­ходження, що утворилася з вимерлих рослин і планктону в результаті діяльності мікроорганізмів;

- дрова – це деревина, яка після заготовки розпилюється на потрібний розмір, складується для просушування і згодом використовуються для спалювання в котлах;

- деревні брикети – це пресована деревина та відходи деревообробки, що виробляється промисловим сектором;

- пелети – це спеціальне паливо, сформоване в зручну для транспортування, зберігання та застосування форму, яке зазвичай використовується для автоматичної подачі в опалювальне устаткування.

- торф є найменш сформованою формою вугілля, що досить сильно зберегла риси рослинного походження і складається з води (до 90%), Карбону (5%) та летких сполук (5%). Залягає він переважно на болотах;

- горючі сланці – цінний вид палива й хімічної сировини, що складається з органічної (від 10-30 до 50-70% ) і мінеральної (глинистої, кременистої та ін.) масових частин.

Переробка твердого палива у рідке є складним процесом, оскільки для його реалізації необхідно розруйнувати макромолекулу на простіші рухливі фрагменти. Ця задача вирішується за допомогою трьох традиційних напрямків: прямим приєднанням водню під тиском – гідрогенізація; піролізом, що супроводжується розподіленням водню між рідкими продуктами і твердим залишком, і газифікацією вугілля водяним паром з отриманням суміші СО і Н₂ та синтезом з неї рідких продуктів. Останню застосовують також для отримання водню.

Одним з найпоширенішою сировиною для добування рідкого палива є нафта. Розрізняють первинні і вторинні методи переробки нафти.

Первинні (фізичні) методи засновані на різних температурних інтервалах кипіння окремих фракцій нафти – це прямий відгін нафти. Вторинні (хімічні) методи засновані на повному перетворенні нафтової сировини під дією підвищеної температури і тиску, а також застосування каталізаторів; це різні види крекінгу і риформінгу нафти.

Термічні процеси переробки залежно від умов і призначення поділяють на:

-  термічний крекінг;

-  піроліз;

-  коксування.

Термокаталитичні процеси включають:

- каталітичний крекінг;

-  каталітичний риформинг;

-  гідрокрекінг.

Найбільше застосування продукти переробки нафти знаходять у паливно-енергетичній галузі. Наприклад, мазут володіє майже в півтора рази більшою теплотою згоряння в порівнянні із кращим вугіллям. Він займає мало місця при згорянні й не дає твердих залишків. Мазут застосовується на ТЕС, заводах, на залізничному й водному транспорті дає величезну економію засобів, сприяє швидкому розвитку основних галузей промисловості й транспорту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альбом технологических схем процессов переработки нефти и газа / под ред.

Б. И. Бондаренко.-М.: Химия, 1983. – 128 с.

2. Гуревич И. Л. Технология переработки нефти и газа – М.: Химия, 1975. –

125с.

3. Паливно-енергетичні ресурси. Перспективи України // Новини та пріоритети

енергетики. – 2005, – №1.

4. БМЭ. — М., 1977. — Т. 7; Гальперин Н.И. Основные процессы и аппараты

химической технологии. Кн. 2. — М., 1981;

1. Коган В.Б. Теоретические основы типичных процессов химической технологии. — Л., 1979.Подорожна Л.М., Чернов А.М

2. Комплексное использование угольных ресурсов / О.М. Юшманов, В.В. Шабанов, И.Г. Галямина и др. — М.: Высшая школа, 1985. — 303 с.

3. Михайлов В.Н., Добровольський А.Д. Общая угольная промышленность — М.: Высшая школа, 1991. — 368 с.

4. Справочник по угольным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. — К.: Урожай, 1997. — 304 с.

5. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. — Одесса: Астропринт, 1996. — 392 с.

6. Смидович Е.В. Технология переработки нефти.Ч.2.-М.:Химия,1980.-328с.

11. Справочник нефтепеработчика. В 2-х томах./Под ред. С.К.Огородникова.-Л.:Химия, 1978.

12. Рудин М.Г. Карманный справочник нефтепереработчика.-Л.:Химия,1989.

13.Расчеты основных процессов и аппаратов нефтепереработки. / Под ред.Е.Н. Судакова.- М.:Химия, 1979.

14. Сарданишвили А.Г., Львова А.И. Примеры и задачи по технологии

переработки нефти и газа.-М.:Химия,1980.-256 с.