Словник термінів

Автохтони (аборигени) – корінне населення. В сучасній науці корінним народом прийнято вважати народ, що його на території нинішнього проживання „застає” історія.

Антична колонізація – переважно примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких полісів Греції, спричинена їх перенаселенням. До Північного Причорномор’я найбільше переселялося греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст, з часом відбувалося переселення також з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін.

Антропологія – наука про людину, її походження та розвиток, що переважно базується на вимірах її фізичної будови.

Асиміляція – злиття однієї народності, національної чи етнічної групи з іншою, в результаті якого відбувається втрата однією з них своєї мови, культури та інших національних особливостей. Асиміляція буває природна і насильницька.

Етнос – спільність людей, яка історично склалась, має спільні особливості культури, мову, звичаї тощо, усвідомлює як свою єдність, так і відмінність від інших подібних спільностей.

Етногенез – походження, становлення етносу, народу.

Зарубинецька культура – ІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. Названа за місцем розташування могильника, відкритого в 1899 р. В.В. Хвойкою біля с. Зарубинці на Київщині.

Кіїк-Коба – двошарове середньопалеолітичне поселення в гроті на р. Зуя в Білогорському районі Криму. Ніжній шар стоянки (бл. 130 – 110 тис. років тому) всесвітньо відомий завдяки знахідці залишків поховання неандертальця.

Королеве – багатошарова стоянка кам’яного віку біля с. Королеве в Закарпатті. Тут було відкрито найдавніші сліди перебування людини на території України (бл. 800-900 тис. років тому). Вивчено 16 культурних горизонтів різного часу.

Народ – в етнічному вимірі фактично співпадає з визначенням поняття „етнос”. В державно-політичному розумінні це може бути об’єднання різних етносів, пов’язаних між собою спільністю державно-політичних інтересів, громадянства тощо.

Поліс – місто-держава, міська громада, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму.

Український народ – громадяни України всіх національностей (Конституція України).

Черняхівська культура – ІІ – V ст. н.е. Перші пам’ятки були виявлені в 1900-1901 рр. у Середньому Подніпров’ї (с. Черняхів на Київщині) В.В. Хвойкою.

Хронологія

50 – 10 тис. років до н. е. Пізній палеоліт – удосконалюються знаряддя праці, завершується формування сучасного антропологічного типу, зароджується первісне мистецтво. Основним видом діяльності первісної людини стає мисливство.

20 тис. років до н. е. – виникнення Кирилівської пізньопалеолітичної стоянки на території сучасного Києва.

Х – VI тис. до н. е. Мезоліт – з’являються лук і стріли з кремнієвими і кістяними наконечниками. Заняттям людини стає приручення тварин, збирання плодів.

VI тис. – середина IV тис. до н. е. Неоліт – удосконалюються знаряддя праці. Первісна людина освоює нові форми господарювання, зароджується землеробство і скотарство. З’являється ліпна кераміка.

IV – ІІІ тис. до н. е. Енеоліт – розселення землеробсько-скотарських племен ранньотрипільської культури у Подністров’ї і Побужжі.

Розселення скотарських племен середньостогівської культури у лісостепу Лівобережної України, межиріччі Дніпра і Дону.

ІІІ тис., третя чверть – ІІ тисячоліття, поч. – розселення скотарських племен ямної культури у степовій частині Лісостепу, Середньому і Нижньому Подніпров’ї, басейні Сіверського Дінця, Побужжі, Приазов’ї і Причорномор’ї. Поява колісного транспорту.

ІІІ тис., друга пол. – II тис., перша пол. – розселення землеробських і скотарсько-землеробських племен шнурової кераміки у Середньому і Верхньому Подніпров’ї, Волині, Прикарпатті, Західному Поділлі.

ІІ тис. – І тис., поч. Бронзовий вік – поява нових знарядь праці, перший суспільний розподіл праці – відокремлення скотарства від землеробства.

ІХ – VII ст. до н. е. – заселення Північного Причорномор’я кіммерійцями.

VII – V ст. до н. е. – заснування античних міст Ольвія, Тіра, Феодосія, Пантікапей, Фанагорія, Херсонес.

VII – ПІ ст. до н. е. – існування Скіфської держави Велика Скіфія.

514 р. до н. е. – війна скіфів з персидським царем Дарієм І .

480 – 438 рр. до н. е. – утворення Боспорського царства.

339 р. до н. е. – розгром скіфського царя Атея військом Філіпа Македонського.

III – І ст. до н. е. – вторгнення у Скіфію сарматських племен (язиги, алани, роксолани, аорси та ін).

ІІІ ст. до н. е. – IІІ ст. н. е. – існування Малої Скіфії.