Словник термінів

Булава – зброя ударної дії у вигляді палиці із кулею на кінці, а також один із символів найвищої влади гетьмана.

Великий Луг – назва плавнів Дніпра у володіннях Запорозької Січі, що простягалися від о. Хортиця до о. Скалозубового на 100 км і мали ширину до 25 км. Мав господарське значення.

Військо Запорозьке – термін використовувався для означення різних понять: адміністративно-політичного центру запорозького козацтва Запорозької Січі, збройних сил Запорозької Січі, Української козацької держави-Гетьманщини з середини XVII ст.; Військо Запорозьке Низове – назва власне запорозького козацького товариства з другої пол. XVII ст.

Генеральна старшина – найвище військове і цивільне керівництво Війська Запорозького, яке з середини XVII ст. перетворилося на державну адміністрацію Гетьманщини. Складалася із гетьмана, генерального обозного, генерального писаря, генерального судді, генерального підскарбія, генерального осавула, генерального хорунжого. Полкова і сотенна старшини були зменшеними копіями генеральної. Проте на чолі їх замість гетьмана стояли, відповідно, полковник та сотник, які одночасно керували полком і сотнею як військовими й адміністративно-територіаль­ними одиницями.

Гетьман – головнокомандуючий військами у Польсько-Литовській державі; у XVI-XVII ст. – командувач Війська Запорозького, з середини XVII ст. – правитель держави Гетьманщини.

Городові козаки – козаки, які проживали не на Січі, а в “городах” України. Частіше назва вживалася на означення реєстрових, тих, які проживали на Запоріжжі, називали низовими.

Запорозька Січ – військово-адміністративний центр козацтва, що існував за порогами Дніпра із середини XVI ст. до 1775 р. Тут знаходився вищий орган управління Січі – Кіш. Столицею Запорозької Січі було місто-фортеця, яке декілька разів змінювало місце розташування. Відомо про декілька Січей: Хортицька (1553-1557), Томаківська (1560-ті – 1593), Базавлуцька (1593-1638), Микитинська (1638-1652), Чортомлицька (1652-1709), Кам’янська (1709-1711, 1728-1734), Олешківська (1710-1734), Нова Січ (Підпільненська, Покровська – 1734-1775).

Кіш – центральний орган управління Запорозької Січі. У його віданні перебували адміністрація, фінанси, суд козацької общини. Виник разом із заснуванням Січі у XVI ст., обирався і контролювався козацькою радою.

Коронний гетьман – верховний головнокомандувач військом Речі Посполитої.

Кошова старшина – адміністративне і військове керівництво (уряд) Запорозької Січі: кошовий отаман, військовий суддя, писар, обозний, осавул, які разом складали Кіш Запорозької Січі. Обиралася кожного року на загальнім козацькій раді.

Курінь – основна військова, адміністративна та господарська одиниця Запорозької Січі, яка складалася із кількох сотень козаків на чолі із курінним отаманом. Мала окреме господарство і власну назву.

Наказний гетьман – посадова особа, яка тимчасово перебувала на посаді гетьмана: заміщала на час відсутності, хвороби, у випадку смерті.

Низове козацтво – козаки, які проживали на Січі. Рухливіша, опозиційна до уряду частина козацтва.

Полк – військова (з середини XVII ст. – військово-адміністративна) одиниця, об’єднання козаків, які проживали на певній території. Тактичним підрозділом була сотня, що поділялася на курені. Перші полки було сформовано із реєстрових козаків у 1620-ті pp. М. Дорошенком.

Рада козацька – загальні козацькі збори, на яких вирішувалися адміністративні, військові справи, обиралася старшина. На Запоріжжі була найвищим органом влади. Скликалася здебільшого раз на рік. Збори, скликані рядовими козаками без волі старшини, називалися чорною радою.

Реєстрове козацтво – українські козаки, які перебували на державній службі Речі Посполитої у другій половині XVI – першій половині XVII ст. і вносилися у спеціальні реєстри (списки). Вперше проект створення реєстрового козацтва було реалізовано у 1572 р., коли за наказом короля Сигізмунда ІІ Августа було прийнято на службу 300 козаків.