3. Метод кореляції (за шкалою регресії)

Перевага даного методу полягає в можливості комплексної оцінки рівня фізичного розвитку, оскільки його показники (ріст, маса тіла, обвід грудної клітки) наведені у взаємозв'язку. Дуже важливо, що всі показники подані у відношенні до росту. Метод кореляції, тобто взаємозв'язку, дає можливість оцінити в об'єктивних кількісних показниках певні сторони біологічної організації людини. Зв'язок між числовими величинами двох антропометричних ознак виражається у математичній формі коефіцієнта кореляції, який позначається латинською літерою (r) і показує ступінь взаємозв'язку ознак, які вивчаються. Граничне значення r дорівнює +1; чим ближче г до одиниці, тим тісніший зв'язок між ознаками. Наприклад, досліджуваний має вік 18 років, ріст 182 см, масу 65 кг, обвід грудної клітки в паузі 84 см, ЖЄЛ 4600 мл, силу правої кисті 52 кг. (Таблиця 3.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 18 років (Таблиця 4.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 19-20 років (Таблиця 5.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 21-25 років Примітка. Таблиці 5-9 складені за даними Рязанського медичного інституту. У таблиці знаходимо ріст 182 см і бачимо, що він належить до категорії вище середніх величин. У наступній графі знаходимо вагу, яка відповідає росту 182 см, і бачимо, що цьому росту відповідає маса 73,7 кг, фактична ж маса досліджуваного (65 кг) менша стандартної (73,7 кг) на 8,7 кг (65-73,7). Цю різницю потрібно розділити на часткову сигму маси ( = 5,34), що складає - 1,6 R. Значить, маса досліджуваного знаходиться в категорії нижче середніх величин. У наступній графі проти росту 182 см знаходимо відповідну йому величину обводу грудної клітки, вона дорівнює 92,3 см, тобто на 8,3 см більша від фактичної величини; провівши відповідні розрахунки, дістаємо: -8,3/4,4=-1,88 R, тобто обвід грудної клітки у досліджуваного нижче середньої величини. Аналогічно визначаємо, що сила правої кисті в досліджуваного середня, ЖЄЛ - середня. Отже, фізичний розвиток досліджуваного середній при рості вище середнього. Деякі автори вважають, що для оцінки фізичного розвитку найкраще використовувати метод стандартів (порівняння вимірюваного показника із аналогічним середнім, отриманим під час обстеження великого контингенту осіб, згрупованих за статтю, віком та географічною зоною). Залежно від того, на скільки показник середньоквадратичних відхилень відрізняється від „стандарту", дається оцінка: 1) середній розвиток - це якщо величина за певною ознакою (чи сумою ознак) не відрізняється від середньої більше, ніж на ±0,5; 2) вище або нижче середнього - коли різниця із середніми статистичними величинами в межах ±0,5 до ±1; 3) високий, низький - коли різниця перевищує ±1, але не більше ±2; 4) дуже високий або дуже низький - коли різниця більша ±2 Антропометричні показники, зображені графічно за методом стандартів, утворюють антропометричний профіль. Такий профіль дає наочну уяву про динаміку фізичного розвитку досліджуваного. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра фізичної культури та валеології АНТРОПОМЕТРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ студента____________________________________________курс_______ група___________ (Таблиця)    Визначення рівня фізичного стану за методикою О. А. Пирогової Рівень фізичного стану (РФС) визначається за допомогою рівняння регресії: (Формула) (6) де ЧСС - частота серцевих скорочень за 1 хв. у стані спокою;  ATср. - середньодинамічний артеріальний тиск;  В - вік, років;  МТ - маса тіла, кг;  Р - ріст, см. (Формула) (7) (Таблиця 6.) Оцінка рівня фізичного стану Кількісна експрес-оцінка рівня фізичного здоров'я у чоловіків та жінок (за Г. Л. Апанасенко, Р. Г. Науменко, 1988) В основу розробленої системи закладені показники фізичного розвитку (ріст, маса тіла, життєва ємність легень, кистьова динамометрія), стан серцево-судинної системи в спокої і у відновному періоді після дозованого фізичного навантаження. Експрес-скринінг заснований на залежності між загальною витривалістю, об'ємом фізіологічних резервів і проявом економізації функцій кардіореспіраторної системи (Г. Л. Апанасенко, 1985). Критерієм резерву та економності функцій серцево-судинної системи є час відновлення частоти серцевих скорочень (ЧСС) до вихідного рівня після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 секунд) і подвійний добуток у спокої, величина якого визначається за формулою (Д. М. Аронов і співав., 1982): (Формула) (8) де ЧСС - частота серцевих скорочень за хвилину,  АТС - систолічний артеріальний тиск. (Таблиця 7.) Експрес-оцінка рівня фізичного здоров'я у чоловіків та жінок (за Г. Л. Апанасенко, Р. Г. Науменко, 1988) Примітка: МТ - маса тіла, ЖЄЛ - життєва ємність легень, ДК - динамометрія кисті, ЧСС - частота серцевих скорочень, АТС - артеріальний тиск систолічний, Специфіка виду спорту накладає свій відбиток на організм спортсмена. Це виявляється як у своєрідності зовнішньої форми, пропорції тіла, так і певних змінах серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату. (Таблиця 8.) Середні величини показників фізичного розвитку спортсменів ВИСНОВКИ Для характеристики фізичного розвитку досліджуваного використовують різні показники, які відображають рівень фізичного та нервово-психічного розвитку. Але не можна розглядати кожний показник ізольовано один від одного. Загальна оцінка розвитку буде найбільш достовірною, коли показники аналізуються разом один з одним і у зв'язку з іншими ознаками. Оцінку проводять шляхом порівняння показників фізичного розвитку досліджуваного з середніми показниками тієї віково-статевої групи, до якої він належить. Для цього використовується метод Мартіна (метод стандартів) або метод оцінки за шкалою регресії (метод кореляції). Метод стандартів більш простий, але менш точний, так як при цьому кожен показник фізичного розвитку досліджуваного оцінюється самостійно, без урахування взаємозв'язку між окремими показниками. При оцінці фізичного розвитку спортсмена необхідно враховувати й морфологічні ознаки, характерні для даного виду спорту. У кінці XIX на початку XX ст. великого розповсюдження набула методика оцінки фізичного розвитку за різними індексами, виведеними шляхом довільного порівняння різних антропометричних ознак. Але більшість цих індексів науково не обґрунтовані, тому вони мають відносне значення і в спортивній медицині можуть бути використані лише для орієнтовної оцінки фізичного розвитку.