95. До економічних методів менеджменту належать:
а) технологічна карта;
б) соціальний план;
в) касовий план;
г) посадові інструкції.
96. Технологія — це:
а) кінцевий або очікуваний стан організації;
б) фактор непрямої дії;
в) спосіб перетворення вхідних елементів у вихідні;
г) дії, які слід виконувати у конкретній ситуації.
97. До організаційних структур управління належать:
а) матричні організаційні структури управління;
б) організаційна структура управління відділом;
в) виробничий план;
г) структура підприємства.
98. Фактори зовнішнього середовища організації поділяються на фактори;
а) прогресивного і регресивного впливу;
б) макроекономічні та мікроекономічні;
в) прямої і непрямої дії;
г) пропорційної і непропорційної дії.
99. Способи та прийоми впливу на працівників з метою виконання визначених завдань — це:
а) принципи менеджменту;
б) види менеджменту;
в) функції менеджменту;
г) методи менеджменту.
100. Планування - це:
а) побудова органів управління організацією;
б) процес вивчення нових шляхів та методів удосконалення дій у процесі управління;
в) процес прийняття рішень щодо досягнення цілей;
г) вид управлінської діяльності, який визначає перспективу діяльності організації.
101. Конкретні функції менеджменту реалізуються через:
а) планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання;
б) методи менеджменту;
в) управлінські рішення;
г) керівництво.
102. Повноваження — це:
а) здатність впливати на ситуацію;
б) право використовувати ресурси організації;
в) передача відповідальності;
г) влада.
103. До адміністративних методів менеджменту належать:
а) положення про діяльність філії;
б) податковий план;
в) план покращання умов праці;
г) графік руху транспортних засобів.
104. Формальні групи — це:
а) філателісти;
б) комісія з розгляду скарг працівників підприємства;
в) планово-економічний відділ;
г) комісія з організаційного розвитку.
105. Процес контролю реалізовується за таким и етапами:
а) визначення завдань контролю;
б) підбір критеріїв та стандартів;
в) здійснення корегувань;
г) формування системи мотивування.
106. За характером адаптації до змін виділяють такі види організацій:
а) крупні, середні і дрібні;
б) формальні і неформальні;
в) механістичні і органістичні;
г) прості і складні.
107. Факторами внутрішнього середовища організації є:
а) працівники фірми-конкурента;
б) багатоланкова технологія;
в) соціально-культурні обставини в країні;
г) матеріальні ресурси на складі конкурента.
108. Управління виробничим підрозділом — це:
а) метод менеджменту;
б) управлінське рішення;
в) загальна функція менеджменту;
г) конкретна функція менеджменту.
109. До факторів зовнішнього середовища організації прямої дії належать:
а) міжнародні події;
б) конкуренти;
в) стан економіки;
г) інфраструктура.
110. За характером впливу методи менеджменту класифікують на:
а) матеріального і морального впливу;
б) прямого і непрямого впливу;
в) економічні, технологічні, соціально-психологічні та адміністративні;
г) лінійні і функціональні.
111. Заробітна плата визначається на основі нормативу у відсотках до показника, покращанню якого сприяє трудова діяльність працівника, при:
а) комісійній формі оплати праці;
б) комбінованій формі оплати праці;
в) простій формі оплати праці;
г) відрядній формі оплати праці.
112. Покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх розв’язання — це:
а)повноваження;
б) відповідальність;
в) делегування;
г) компетентність.
113. Класично виділяють такі види менеджменту:
а) виробничий;
б) фінансовий;
в) маркетинг;
г) паралельний.
114. До конкретних функцій менеджменту можна віднести:
а) прийняття управлінських рішень;
б) управління збутом;
в) вплив на керуючу систему;
г) управління виробництвом.
115. До процесійних теорій мотивування належать:
а) теорія очікувань;
б) ієрархія потреб А. Маслоу;
в) теорія потреб М. Туган-Барановського;
г) теорія морального стимулювання.
116. За кількістю цілей виділяють такі види організацій:
а) прості і складні;
б) підприємства, товариства, банки, страхові компанії;
в) формальні і неформальні;
г) механістичні і органістичні.
117. Загальні функції менеджменту — це:
а) способи виходу підприємства на ринки збуту продукції;
б) способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління;
в) види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу;
г) способи залучення іноземних інвестицій.
118. Форма оплати праці, яка ставить у залежність величину заробітної плати від кількості відпрацьованого часу, це:
а) відрядна;
б) акордна;
в) почасова;
г) комбінована.
119 . До соціально-психологічних методів менеджменту належать:
а) штатний розпис відділу матеріально-технічного постачання;
б) процес нарахування заробітної плати працівникам відділу збуту;
в) процес розподілу повноважень між керівниками технічного рівня управління;
г) план покращання умов праці на підприємстві.
120. До якісних методів прогнозування належать:
а) кореляційне моделювання;
б) барометричні методи;
в) оцінки журі;
г) метод „Дельфі“.
121. До колегіальних рішень належать:
а) рішення головного бухгалтера про затвердження облікової політики підприємства;
б) рішення про перехід на двозмінний порядок праці, прийняте на колективних зборах;
в) рішення про впровадження нової технологічної лінії, прийняте групою менеджерів, розроблене групою фахівців;
г) рішення, прийняте директором про впровадження бюджетної системи на підприємстві.
122. До стилів керівництва належать:
а) максимальна турбота про підприємство з мінімальною турботою про підлеглих працівників;
б) мотивування;
в) поточний контроль;
г) міжгруповий конфлікт.
123. Управління організаційним розвитком — це:
а) метод менеджменту;
б) управлінське рішення;
в) загальна функція менеджменту;
г) конкретна функція менеджменту.
124. При між особових комунікаціях шумами можна вважати:
а) міжнародне оточення;
б) семантичні бар'єри;
в) невербальні перепони;
г) незадовільну структуру управління організацією.
125. Форми влади менеджера реалізуються на засадах:
а) регулювання;
б) винагороди;
в) традицій;
г) адміністративних методів менеджменту.
126. Приймаючи управлінські рішення, використовують такі методи подолання ризику:
а) попередження;
б) диверсифікацію;
в) теорію ігор;
г) страхування.
127. В умовах невизначеності середовища начальник відділу маркетингу самостійно приймає рішення:
а) колегіальні;
б) загальні;
в) на інституційному рівні управління;
г) часткові.
128. Етапи комунікаційного процесу:
а) формування ідеї відправником;
б) стимулювання працівників;
в) здійснення зворотного зв’язку;
г) кодування і вибір каналу відправником.
129. За способом здійснення комунікації поділяються на:
а) формальні та неформальні;
б) вербальні та невербальні;
в) індивідуальні та масові;
г) автократичні та демократичні.
130. Управлінські рішення є формалізацією:
а) планування діяльності цеху;
б) мотивування працівників;
в) положення про надбавки та премії;
г) розпису штатних посадових окладів.
131. Комунікаційний процес в організації забезпечує:
а) формування планів діяльності;
б) застосування конкретних форм влади;
в) обмін інформацією між начальником цеху та майстрами;
г) використання стилів керівництва.
132. До колегіальних рішень належать:
а) рішення про звільнення заступника директора з фінансових питань, прийняте на загальних зборах працівників;
б) рішення про впровадження нової технології, прийняте директором та його заступниками, розроблене групою конструкторів та технологів;
в) рішення щодо підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії, прийняте головним бухгалтером;
г) рішення щодо звільнення майстра цеху, прийняте начальником цеху.
133. Відповідно до чинного в Україні законодавства виділяють такі види інформації:
а) вербальна та невербальна;
б) статистична, масова, правова;
в) разова, періодична, довгострокова;
г) соціологічна та інформація про особу.
134. Етапи процесу вироблення управлінського рішення;
а) управління неформальною групою;
б) виявлення та оцінювання альтернатив розв’язання проблеми;
в) контролювання та регулювання;
г) застосування теорії очікувань.
135. До основних складових елементів комунікаційного процесу належать:
а) відправник (джерело інформації);
б) семантичні бар’єри;
в) закодована інформаційна ідея;
г) засіб передачі інформації.
136. До етапів процесу вироблення управлінських рішень належать:
а) застосування теорії черг;
б) застосування теорії справедливості;
в) збір і оброблення інформації про необхідність удосконалення технології виробництва;
г) прийняття управлінського рішення.
137. Документ — це:
а) письмове надання інформації про факти та явища;
б) матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом відповідної фіксації;
в) усний обмін інформацією між двома і більше особами;
г) невербальне спілкування.
138. Перепони в організаційних комунікаціях:
а) недоліки в організаційній структурі управління;
б) помилки в розрахунках;
в) регулювання;
г) планування.
139. У процесі управлінської діяльності стилями керівництва є:
а) види управлінської діяльності;
б) формалізовані методи менеджменту;
в) мотивування;
г) орієнтація на групові рішення та участь працівників у їх прийнятті.
140. Управлінські рішення є формалізацією :
а) технологічної документації;
б) планування діяльності цеху;
в) підготовлених розпоряджень;
г) мотивування діяльності працівників.
141. За етапами використання документацію класифікують на:
а) статистичну і масову;
б) індивідуальну та типову;
в) первинну та вторинну;
г) службово-інформаційну, розпорядчу та спеціальну.
142. Етапи комунікаційного процесу:
а) здійснення зворотного зв’язку;
б) комунікації „зверху донизу“;
в) кодування повідомлення;
г) програмування управлінських рішень.
143. До методів оптимізації управлінських рішень належать:
а) застосування стимулів;
б) посилення контролю;
в) платіжна матриця;
г) дерево рішень.
144. Управління організаційними змінами — це:
а) конкретна функція менеджменту;
б) регулювання діяльності організації;
в) загальна функція менеджменту;
г) планування діяльності ливарного цеху організації.
145. Дисциплінарна форма влади передбачає, щ о виконавець:
а) вірить у те, що керівник володіє спеціальними знаннями;
б) вірить у те, що влада може створити можливості за певних умов отримати цінну винагороду;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності.
146. Соціальна відповідальність — це:
а) нарахування премії робітникам допоміжного цеху;
б) виділення коштів організацією на допомогу дітям-сиротам;
г) дотримання антимонопольного законодавства;
д) побудова організаційної структури управління.
147. Управління стресами — це:
а) конкретна функція менеджменту;
б) загальна функція менеджменту;
в) мотивування діяльності підлеглих;
г) планування діяльності організації.
148. За способом обґрунтування виділяють рішення:
а) незапрограмовані;
б) що приймаються на загальних зборах;
в) харизматичні;
г) раціональні.
149. Законна форма влади передбачає, що виконавець:
а) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
б) перебуває під впливом традицій, що склалися в організації;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник.
150. Виділяють такі різновиди ефективності менеджменту:
а) соціальну ефективність;
б) фінансову ефективність;
в) організаційну ефективність;
г) адміністративну ефективність.
151. Хронодіаграма демонструє:
а) планування робочих місць;
б) зміну явищ у часі;
в) співвідношення явищ у часі;
г) співвідношення чоловіків і жінок на підприємстві.
152. В управлінській гратці Р. Блейка і Дж. Моутон виділено такі стилі керівництва:
а) організаційне управління;
б) доброзичливо-авторитарний стиль;
в) інструментальний стиль;
г) стиль підтримки.
153. Інформаційна форма влади передбачає, що виконавець:
а) перебуває під впливом традицій, що склалися в організації;
б) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник.
154. Етапи процесу вироблення управлінських рішень:
а) збір і оброблення інформації;
б) контролювання результатів виробничої діяльності;
в) реалізація рішення та оцінювання результатів;
г) регулювання.
155. В управлінській діяльності стилями керівництва вважаються:
а) соціально-культурні обставини у державі;
б) управління фінансами;
в) орієнтація на успіх;
г) особливості економічних відносин між підприємствами.
156. Ситуаційна модель керівництва Ф. Фідлера базується на таких факторах:
а) зосередженість керівництва на потребах працівників підприємства;
б) взаємовідносини між керівником і членами колективу;
в) структуризація завдань;
г) здібності підлеглих.
157. Харизматична форма влади передбачає, що виконавець:
а) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
б) перебуває під впливом сили особистих рис та якостей керівника;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник.
158. Етапи процесу вироблення управлінських рішень;
а) підготовка та оптимізація рішення;
б) аналіз фінансової діяльності;
в) мотивування;
г) виявлення та оцінювання альтернатив.
159. На вибір стилю керівництва впливають:
а) використовувані форми влади;
б) ризик;
в) особисті якості підлеглих;
г) технологія.
160. Діаграма показує:
а) зміну явищ у часі;
б) процес прийняття раціональних рішень;
в) співвідношення явищ;
г) процес здійснення комунікаційного процесу.
161. Експертна форма влади передбачає, щ о виконавець:
а) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
б) вірить у те, що влада володіє спеціальними знаннями;
в) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
г) перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник.
162. В управлінській діяльності стилями керівництва вважаються:
а) максимальна турбота про підприємство з максимальною турботою про підлеглих;
б) регулювання;
в) попередній контроль;
г) дисфункціональний конфлікт.
163. За способом прийняття виділяють такі види рішень:
а) інтуїтивні та раціональні;
б) запрограмовані та незапрограмовані;
в) одноособові, колегіальні та колективні;
г) економічні, технологічні, соціально-психологічні та адміністративні.
164. Органіграма показує:
а) процес прийняття раціональних рішень;
б) кількісні співвідношення явищ;
в) планування робочих місць;
г) організаційну структуру управління відділу збуту.
165. У менеджменті виділяють такі види відповідальності:
а) юридичну;
б) фінансово-економічну;
в) дисфункціональну;
г) корпоративну.
166. До суб’єктивних параметрів культури організації належать:
а) організаційні табу, норми поведінки;
б) престиж організації;
в) звичаї та ритуали в організації;
г) місце розташування організації.
167. При організаційних комунікаціях шумами можна вважати:
а) податкову політику;
б) семантичні бар’єри;
в) невербальні перепони;
г) незадовільну структуру управління організацією.
168. Інформаційна відповідальність у менеджменті передбачає:
а) виконання відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;
б) добровільну реакцію на проблеми суспільства;
в) надання правдивої і чесної інформації усім користувачам;
г) своєчасне виконання договірних зобов’язань.
169. За змістом виділяють такі види конфліктів:
а) функціональний;
б) діадний;
в) міжорганізаційний;
г) безрезультатний.
170. Ситуаційний підхід до керівництва базується на:
а) манерах поведінки керівника з підлеглими;
б) установленні стилів керівництва та особистих якостей в конкретних ситуаціях;
в) використанні властивостей та певних особистісних якостей керівника;
г) визначенні відповідних систем винагороди працівників.
171. Які з нижченаведених управлінських рішень є організаційним і незапрограмованими?
а) рішення щодо нарахування заробітної плати;
б) рішення щодо удосконалення організаційної структури управління;
в) рішення щодо пошуку нових ринків збуту;
г) рішення щодо удосконалення системи матеріального стимулювання.
172. До розпорядчої документації належать:
а) накази;
б) звіт про фінансові результати підприємства;
в) службові листи;
г) баланс підприємства.
173. До етапів перебігу конфліктів належать:
а) латентний;
б) агресивний;
в) безперервний;
г) демонстративний.
174. До систем стилів керівництва, запропонованих Р. Лайкертом, належать:
а) експлуататорсько-авторитарна;
б) групове управління;
в) узгоджене керівництво;
г) консультативно-демократична.
175. Управлінські рішення є формалізацією :
а) планування діяльності цеху;
б) мотивування працівників;
в) плану виробничо-господарської діяльності підприємства;
г) конструкторської документації.
176. Які основні складові елементи комунікаційного процесу?
а) канал;
б) вербальні перепони;
в) документація;
г) споживач інформації.
177. Існують такі форми перебігу конфліктів :
а) дисфункціональний;
б) діадний;
в) прихований;
г) відкритий.
178. Стреси можуть виникати під впливом таких факторів:
а) організаційних;
б) ейфоричних;
в) дисфункціональних;
г) факторів оточення.
179. Напрямками організаційних змін можуть бути :
а) оцінка цілей організації;
б) зміна техніки, технологічних процесів на підприємстві;
в) зміна ринків збуту;
г) зміна структури організації.
180. За змістом інформація буває:
а) індивідуальна;
б) розпорядча;
в) планово-економічна;
г) комерційна.
181. Стрес, який викликаний негативним и почуттями, називається:
а) ейфоричний;
б) функціональний;
в) конструктивний;
г) дистрес.
182. Комунікаціями, що виникають між організацією і зовнішнім середовищем, є:
а) комунікації між головним бухгалтером і директором з фінансових питань підприємства;
б) комунікації між працівниками відділу маркетингу;
в) комунікації зі споживачами;
г) комунікації з державними органами влади.
183. Вибір керівником стилю керівництва залежить від:
а) науково-технічного прогресу;
б) структури управління організацією;
в) використовуваних форм влади;
г) обсягу делегування повноважень.
184. Управлінське рішення — це:
а) формалізований метод менеджменту;
б) вибір альтернативи;
в) нарада з виробничих питань;
г) інвестиційний проект.
185. Влада винагороди передбачає, що виконавець:
а) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
б) перебуває під впливом традицій, що склалися в організації;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) вірить у те, що влада може надати йому цінну винагороду за затрачені зусилля та певну поведінку.
186. В управлінській діяльності виділяють стилі керівництва:
а) ліберальний;
б) міжгруповий;
в) внутрішньоособистий;
г) дисфункціональний.
187. Підхід до керівництва з позицій особистих якостей базується на:
а) застосуванні певних манер поведінки керівника з підлеглими;
б) використанні властивостей та особистісних характеристик керівником;
в) застосуванні певної поведінки в кожній конкретній ситуації;
г) використанні переконання підлеглих керівником.
188. Які з наведених документів є службово-інформаційними?
а) службові листи та записки;
б) накази, розпорядження та вказівки;
в) план економічного розвитку;
г) акти.
189. Влада примусу передбачає, що виконавець:
а) вірить у те, що влада може заважати задоволенню певних потреб, спричинити різні неприємності;
б) перебуває під впливом традицій, що установились в організації;
в) перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання посадових обов’язків;
г) перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник.
190. Лідерство — це:
а) делегування відповідальності;
б) можливість впливати;
в) здатність впливати;
г) поведінка одного індивіда, що змінює поведінку інщого індивіда.
191. Поняття „зрілість” за моделлю П. Херсі та К. Бланшара є характеристикою:
а) статичною;
б) лінійною;
в) динамічною;
г) функціональною.
192. Економічна ефективність менеджменту відображає:
а) якість побудови організації та прийняття управлінських рішень;
б) зарплатовіддачу;
в) економічні результати діяльності організації за певної системи управління;
г) задоволеність працівників умовами праці та винагородою за неї.
193. Розрізняють такі стилі поведінки у конфліктних ситуаціях:
а) автократичний стиль;
б) стиль конкуренції;
в) демократичний стиль;
г) стиль пристосування.
194. Невербальні комунікації здійснюються з використанням:
а) телефонного зв’язку;
б) усного мовлення;
в) мови жестів;
г) документації.
195. Статистична інформація — це:
а) публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;
б) офіційно документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику подій та явищ, що відбуваються у різних сферах життя країни;
в) сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу;
г) документовані чи публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій і явищ, процесів, фактів тощо.
196. Комунікації — це:
а) функції менеджменту;
б) методи формування колективів;
в) обмін інформацією;
г) методи менеджменту.
197. Виділяють такі види ефективності систем менеджменту:
а) технічну;
б) соціальну;
в) експортну;
г) законодавчу.
198. Неетичну діяльність організацій зумовлюють:
а) ліберальний стиль при високій зрілості виконавців;
б) проведення нарад;
в) невміле застосування стилів керівництва;
г) неетична поведінка партнерів.
199. Управлінські рішення є формалізацією :
а) планування діяльності відділу збуту;
б) організування;
в) контролювання якості продукції;
г) положення про преміювання.
200. Підходами до керівництва є:
а) демократичний;
б) системний;
в) авторитарний;
г) ситуаційний.
201. Методи управління конфліктами поділяються на такі групи:
а) соціологічні;
б) структурні;
в) функціональні;
г) міжособистісні.
202. Управлінське рішення — це:
а) здатність впливати на своїх співробітників;
б) делегування повноважень;
в) планування діяльності;
г) формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту.
203. Ситуаційна модель Ф. Фідлера базується на врахуванні факторів:
а) наявність лідера;
б) досвід підлеглих;
в)структуризація завдань;
г) трансформаційне керівництво.
204. Складовими елементами процесу комунікацій є:
а) повідомлення;
б) канал;
в) встановлення альтернатив;
г) планування діяльності відділу збуту.
205. В управлінській діяльності до стилів керівництва належать:
а) написання бізнес-плану;
б) планування;
в) заохочення підлеглих до участі у прийнятті управлінських рішень;
г) рекламна діяльність.
206. До факторів, які впливають на прийняття управлінських рішень, належать:
а) поведінка менеджера;
б) зустріч з інвестором;
в) створення додаткового виробничого підрозділу;
г) компетентність керівника.
207. Управлінські рішення — це:
а) вид управлінської діяльності;
б) очікування можливих негативних наслідків;
в) мотивування працівників;
г) результат альтернативної формалізації методів менеджменту.
208. Здійснювати механізм оптимізації рішень можна за допомогою підходів:
а) з позицій поведінки;
б) системна орієнтація;
в) ситуаційний;
г) моделювання.
209. За повнотою охоплення явища виділяють інформацію:
а) типову;
б) організаційну;
в) часткову;
г) надлишкову.
210. До недоліків влади примусу відносять:
а) високі витрати на управління;
б) відсутність довіри до керівництва;
в) поява гальмівних процесів розвитку підлеглих;
г) обмеженість розмірів винагороди.
211. Недоліками впливу через переконання є:
а) повільна дія переконання;
б) невизначеність результатів;
в) пригнічення ініціативності у підлеглих;
г) обмеженість розмірів винагороди.
212. Забезпечення етичної поведінки досягається за рахунок:
а) прагнення до надприбутків;
б) декодування;
в) проведення соціальних ревізій;
г) конфліктів та стресів.
213. Етапами комунікаційного процесу є:
а) вибір каналу;
б) декодування;
в) хронодіаграма;
г) переконання.
214. Опір змінам відбувається через:
а) загострення конкурентної боротьби;
б) залучення підлеглих до прийняття рішень;
в) очікування неприємностей;
г) нестачу інформації.
215. Недоліками форми влади винагороди є:
а) добровільна реакція на соціальні потреби ;
б) обмеження законодавчими актами;
в) надмірність наставництва;
г) нестійкість розумної віри.
216. На вибір стилю згідно з моделлю П. Херсі та К. Бланшара впливають фактори:
а) інтуїтивні;
б) фактори якості рішень;
в) освіта підлеглих ;
г) посадові повноваження керівника.
217. До недоліків дисциплінарної влади відносять:
а) пригнічення ініціативності та творчості підлеглих ;
б) обмеженість розмірів винагороди;
в) невідповідність регламентуючої документації;
г) можливість неправильного оцінювання керівником наявної інформації.
218. Управлінське рішення — це:
а) залучення іноземних інвестицій;
б) повільна дія переконання;
в) вибір альтернатив щодо усунення недоліків у роботі робітників механічного цеху;
г) процес обміну інформацією між двома і більше людьми, працівниками з метою розв’язання певної проблеми.
219. До перепон у міжособистісних комунікаціях можна віднести:
а) створення додаткового виробничого підрозділу;
б) нерозуміння способів використання слів і словесних знаків;
в) соціально-психологічний клімат в колективі;
г) поганий зворотний зв’язок.
220. Опір організаційним змінам відбувається через:
а) невизначеність ситуації, яка склалася;
б) зміну техніки;
в) неформальні методи прогнозування;
г) існування зворотного зв’язку.
221. За допомогою управлінських рішень керуюча система отримує можливість:
а) розробляти методи менеджменту;
б) реалізовувати функції менеджменту;
в) безпосередньо здійснювати вплив на керовану систему;
г) створювати конкретні функції менеджменту.
222. Етапи процесу вироблення раціонального рішення:
а) мотивування;
б) застосування авторитарного стилю керівництва;
в) збір та оброблення інформації;
г) делегування повноважень.
223. Законна влада у менеджменті базується на:
а) примусі;
б) харизмі;
в) традиціях;
г) винагороді.
224. У менеджменті юридична відповідальність — це:
а) виконання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, норм та Т.П., які визначають засади діяльності організації;
б) добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації;
в) вид управлінської діяльності;
г) конкретна функція менеджменту.
225. В управлінській діяльності застосовують такі стилі керівництва:
а) функціональний;
б) ліберальний;
в) начальник відділу маркетингу приймає рішення на основі інформації, якою він володіє;
г) делегування повноважень.
226. Етапи комунікаційного процесу:
а) передача ідеї;
б) комунікації „знизу вверх“;
в) шуми;
г) відправник.
227. Моделі поділяють на:
а) опосередковані;
б) аналогові;
в) лінійні;
г) математичні.
228. Управління конфліктом — це:
а) планування виробничо-господарської діяльності організації;
б) конкретний вид управлінської діяльності;
в) загальна функція менеджменту;
г) конкретна функція менеджменту.
229. Систем на орієнтація як підхід до оптимізації управлінських рішень передбачає:
а) формування гіпотези;
б) розробку моделей;
в) врахування взаємозалежності та взаємодії структурних елементів системи;
г) підбір найбільш ефективного рішення на засадах зіставлення „входу" та „виходу" системи.
230. За періодом дії інформацію поділяють на:
а) повну, часткову і надлишкову;
б) разову, періодичну і довгострокову;
в) достовірну і недостовірну;
г) індивідуальну і типову.
231. Управлінські рішення є формалізацією :
а) розробленого положення про преміювання;
б) підготовлених наказів;
в) організаційної структури управління;
г) конкретних функцій менеджменту.
232. Елементами графіків є:
а) ціна;
б) легенда;
в) графічний образ;
г) стандарт якості.
233. Успішне прийняття управлінських рішень базується на таких умовах:
а) володіння певними повноваженнями;
б) компетентність менеджера;
в) інформаційне забезпечення;
г) взаємозалежність рішень.
234. До складових елементів процесу комунікацій належать:
а) декодування;
б) зворотний зв’язок;
в) повідомлення;
г) канал.
235. Управлінські рішення за способом обґрунтування поділяються на:
а) інтуїтивні;
б) лінійні;
в) організаційні запрограмовані;
г) раціональні.
236. До графічних засобів належать:
а) штамп;
б) хронограма;
в) інформаційний канал;
г) легенда.
237. Зрілість виконавців враховується в:
а) управлінській гратці Р. Блейка і Дж. Моутон;
б) моделі Ф. Фідлера;
в) ситуаційній теорії життєвого циклу П. Херсі та К. Бланшара;
г) управлінських системах Р. Лайкерта.
238. До міжособистих способів вирішення конфліктів належать:
а) роз’яснення вимог до роботи;
б) ухилення;
в) компроміс;
г) використання системи винагород.
239. За сферою охоплення рішення класифікують на:
а) економічні і технологічні;
б) загальні і часткові;
в) одноосібні, колегіальні і колективні;
г) перспективні і поточні.
240. Лідерство — це:
а) можливість впливати на поведінку інших людей;
б) здатність впливати на співробітників;
в) повноваження;
г) відповідальність.