Слайд 12

Гіпотезу про те, що приток іноземного капіталу призводить до швидкого зміцнення національної валюти, яке знижує конкурентоспроможність вітчизняних виробників на міжнародних ринках можна спростувати, оскільки курс гривні, навпаки має девальваційні тенденції.

Аналізуючи кореляційну залежність, можна сказати, що між курсовою стабільністю та присутністю іноземного капіталу існує тісний зв’язок. Однак, на нашу думку, ця кореляція є хибною, оскільки девальвація гривні має хронічний характер, обумовлений в більшій мірі не стільки присутністю іноземного капіталу, скільки постійним перевищенням попиту над пропозицією іноземної валюти під впливом низки економічних та політичних факторів. Наприклад, зростання попиту у 2008 році було викликано, зокрема, діями НАК «Нафтогаз України», що готувалася до значного підвищення цін на паливо з 2009 р., збільшенням потреби вітчизняних банків у доларових ресурсах в умовах відносного надлишку гривневої ліквідності, ажіотажним переведенням гривневих депозитів населення у готівкову іноземну валюту внаслідок рейдерської атаки на ПАО «Промінвестбанк». Зазначені тенденції розгорталися на тлі поступового зменшення пропозиції іноземної валюти внаслідок скорочення експортних надходжень та ускладнення доступу резидентів до зовнішніх джерел запозичень через поглиблення світової економічної кризи, активізації відпливу з країни капіталу, зацікавленого в отриманні курсового прибутку в очікуванні девальвації гривні.

Слайд 13

Унаслідок погіршення якості кредитних портфелів протягом 2009 року резерви під кредитні ризики в досліджуваній групі іноземних банків зросли з 21.2 до 56.7 млрд. грн., вітчизняних недержавних – з 14.4 до 34.2 млрд. грн., вітчизняних державних – з 2.1 до 7.1 млрд. грн. Водночас якість активів спеціально завищувалася банками з метою мінімізації відрахувань до резервів. Однак під час кризи іноземні банки зуміли вчасно знайти необхідні ресурси для поповнення резервів, збільшивши їх частку в кредитах із 5% до 20%.

Отже, нижчі значення коефіцієнта резервування під кредитні ризики у групі іноземних банків не варто розглядати як негативний індикатор для банківської системи України, оскільки реальні резерви формуються за межами України. Гарантією приуправлінні активами є не так обсяг відповідних резервів, як готовність материнських структур підтримати дочірній банк, реалізована в 2010–2011 рр. Варто зазначити, що іноземні банки, створені з нуля, та псевдоіноземні банки менш захищені від кредитних ризиків, що особливо чітко проявилося під час кризи. Однак причини можуть бути різними. Банки, створені з нуля, менш активні в сегменті роздрібних позик. Псевдоіноземні – меншою мірою залучені до класичного кредитування та не мають достатнього обсягу ресурсів для формування резервів.

Слайд 15

Крім того, у науковій літературі розглядається загроза відтоку іноземного капіталу з країни за перших ознак фінансової кризи, що матиме негативний вплив на банківську систему. Як свідчить аналіз динаміки активів з 2003-2012 рр., країну покидали інвестори банків другого ешелону, обсяг активів яких різко знизився після кризи і складав близько 10 мільярдів гривень на початок 2012 року. Іншою групою фінансових інституцій, акціонери яких покидали український ринок, були невеликі банки з обсягом активів менше 4 мільярдів гривень, зміна власників котрих навряд чи мала суттєвий ефект на банківську систему. Усі продані західні банки мали гіршу, ніж в конкурентів, рентабельність капіталу не лише після кризи, але й протягом сприятливих 2003-2007 років. Цілком логічно, що материнські структури вирішили позбутися низькоприбуткових активів, які під час кризи генерують збитки, порівнювані з власним капіталом. Проте, відхід менш успішних європейських акціонерів ще не означає автоматичної втрати зацікавленості решти західних інвесторів до банківського бізнесу в Україні. Окрім низької рентабельності, продані західними інвесторами банки вирізняються вищою часткою проблемних кредитів, відображених у фінансовій звітності. Опосередковано про проблемність позикового портфелю банків свідчить коефіцієнт резервування від кредитних ризиків. Більшість іноземних банків, що змінили або планують змінити інвесторів, страждали від надмірно високих резервів, які їм приходилось формувати, щоб виконати нормативні вимоги НБУ та дотримуватись міжнародних стандартів ведення фінансової звітності.