9. Роль дпм в художньому оформленні інтер’єру приміщення

Декоративне мистецтво, рід пластичних мистецтв, які поряд з архітектурою, формують навколишнє середовище людини і вносять до нього естетичний, ідейно-образний початок. Включає декоративне мистецтво різноманітних види мистецтв, які служать для прикрашування різних витворів садово-паркового мистецтва (монументально - декоративне мистецтво), створюючи художні образи (предмети ) для громадського і власного побуту (декоративно прикладне мистецтво).

Виникло декоративно-прикладне мистецтво в глибоку давнину і стало важливою складовою народної творчості, його історія пов'язана з ремеслом, художньою промисловістю, з діяльністю професійних художників і народних майстрів. З початку XX ст. його називають художнім конструюванням.

Розрізняють основні і додаткові предмети декоративно-прикладного мистецтва. До основних відносяться меблі, світильники, декоративні тканини тощо. До додаткових - предмети, що підкреслюють приналежність інтер'єру до стилю, національний колорит, емоційний настрій тощо.

10. Стилі дизайну інтер’єра пгг

Інтер'єр готелів - це організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене середовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини. Це складне, багатопланове явище, яке здатне справляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на людину.

Проте, світ змінився, і в сучасному інтер'єрі важко віднайти "сліпе" походження будь-яких історичних стилів. Найчастіше в дусі постмодернізму використовують тільки окремі деталі "великих" стилів, або береться якийсь стиль за основу і вільно практикують його у дусі сучасних уявлень про комфорт, користуючись при цьому новітніми матеріалами. В сучасному інтер'єрі зі всіх "великих" стилів найчастіше використовують мотиви класицизму і модерну.

Класицизм (від лат. емісію - зразковий), стиль і напрямок, в мистецтві XVII поч. XIX ст., звернення до античності, до старогрецьких ідеалів краси, як до норми та ідеального зразку, де царюють ясні геометричні форми і стриманий декор. Елементи інтер'єру дорогий, якісний і натуральний матеріал.

Найкрасивішим символом класицизму є антична колона з її чіткими прямими лініями. В орнаменті переважають античні рослинні мотиви. Характерним є прикрашування скульптурою, великими алебастровими вазами, настінними панно і ліпкою. Кольори спокійні, приглушені.

Класицизм є неоднорідним. У ньому виділяється така своєрідна течія, як Ампір. Ампір (від франц. empire, букв. - імперія), стиль в архітектурі і декоративному мистецтві трьох перших десятиліть XIX ст., який завершив розвиток класицизму. На відміну від грецького класицизму, ним було взято за основу величні зразки Римської епохи. Це мужній і холодний стиль, помпезний і гордий. Кольори стають яскравими і контрастними. Меблі масивні і прикрашені бронзовими накладками. У декорі переважають римські і єгипетські символи (левові маски, сфінкси, схрещена зброя тощо).

Найзатишнішим та інтимним стилем в історії людства був стиль Рококо. Рококо (франц. rococo rocaille - декор, мотив у виді раковини); напрямок стилю в Європейському мистецтві Перший половини XVIII ст. Для рококо, який пов'язаний з кризою абсолютизму, характерне відхилення від життя у світ фантастики, міфології і пасторальних сюжетів, еротичних ситуацій. Саме в епоху рококо зародилося уявлення про інтер'єр як цілісний ансамбль. Архітектори в своїх проектах прагнули досягти повної декоративної єдності всіх складових кімнатного вбрання, розписів і орнаменту стін і стель, обробки підлоги, форм меблів, забарвлень драпіровок і оббивних тканин.

Найпопулярнішим з "великих" історичних стилів в сучасному інтер'єрі виступає модерн. Слово модерн (франц. "moderne" -найновіший, сучасний), напрямок стилю в американському і європейському мистецтві XIX - поч. XX ст. Представники модерну використовують нові технічно-конструктивні засоби, вільне планування, особливий орнаментальний декор для створення незвичних, підкреслено індивідуалізованих споруд, всі елементи яких підпорядковуються єдиному орнаментальному ритму та мають образно - символічний задум. Грою з формами минулого, вільне використання нових матеріалів пояснюється нинішня актуальність модерну. У його інтер'єрі широко вписується і побутова електроніка та ультра сучасна апаратура.

Хай-тек - це відображення століття "високих технологій", виражається в активному використанні технічних новинок, передових будівельних та оздоблювальних матеріалів. Основні риси стилю - функціональне використання приміщення, сувора геометрія форм, прямі строгі лінії, а також стриманий декор.

Африканський стиль з усіх існуючих стилів етностіля: є самим екзотичним. Прикраса інтер'єру ресторану в африканському стилі розбурхує уяву, створює відчуття дотику до таємниці, до чогось особливого. Максимально екзотичний і гротескний, він відразу ламає шаблонні уявлення про те, яким повинен бути інтер'єр.

Бароко - слово італійське і в перекладі синонімічно слову "химерний". Так назвали стиль його пізні супротивники - класицисти XVIII століття, яким форми бароко нагадували дивну химерну раковину - результат гри "нерозумної природи". Що увійшли до побут придворної аристократії пишні одягу та перуки породжували неприродність поз і рухів, химерність манер. За парадними помпезністю форм у всьому відчувається щось театральне.

 

Основні елементи барочного стилю, так само, як і ренесансного, сходять до античності; головне ж, що відрізняє бароко, - це підвищена динамічність форм, неспокійний ритм кривих ліній. Пишні, помпезні форми бароко знаходять широке застосування в першу чергу в культовому будівництві, в архітектурі та інтер'єрі нових церков і монастирів

Колоніальний стиль - це стиль, де назва говорить сама за себе. Він став актуальним в епоху колонізації європейськими державами, наприклад, таких як Англія, Голландія та ін.. Колоніального стилю як такого не було, а існувало декілька колоніальних різновидів європейських стилів, які збагатилися традиціями національної культури самих колоній. Ранні розвиток колоніальний стиль отримав в британській колонії, в Америці (1608 - 1830). За часів правління британської королеви Вікторії (1837 - 1901), колоніальний стиль активно розвивався на Сході і Азії: Індії, Бірмі, В'єтнамі, Індонезії, Малайзії, Філліпінах та ін.