2. Завдання соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику.

Виявлення і ресоціалізація дітей груп ризику є найважливішою проблемою через її соціальну значущість, тому що мова йде про дітей, які мають підвищений ризик розвитку дезадаптивної поведінки. Незважаючи на високу соціальну значущість і зростаючий інтерес спеціалістів різного профілю до проблеми відхилень у поведінці дітей, наукові розробки, особливо профілактичного і корекційного аспектів, мають порівняно недавню історію.

Так, у вітчизняній науковій, філософській, соціологічній, психолого-педагогічній літературі під ресоціалізацією розуміють формування у особистості якостей, необхідних для адаптивної поведінки в суспільстві. Цей термін широко використовується в юридичній психології для визначення функцій виправно-трудових установ.

Останнім часом здійснюється основна форма роботи з соціально і педагогічно занедбаними дітьми з застосуванням технології профілактики і корекції. Соціально-педагогічні технології профілактики й корекції базуються на реальному досвіді соціально-педагогічної діяльності, принципах і теоретико-метоологічних закономірностях.

У роботі з соціально і педагогічно дезадаптивними дітьми ці технології мають специфіку, що зумовлено певними причинами об’єктивного характеру.

Завданнями соціально-педагогічної роботи з дітьми груп ризику є:

• профілактика бездоглядності, бродяжництва, дезадаптації дітей;

• психолого-педагогічна допомога дітям, що потрапили з вини батьків або у зв’язку з екстремальною ситуацією, у тому числі, і внслідок фізичного і психічного насильства, небезпечних для життя і здоров’я умов проживання, у безвихідне становище;

• формування позитивного досвіду соціальної поведінки;

• ліквідація кризових станів дитини.

Вся виховна робота з соціально-педагогічної підтримки дітей «групи ризику» будується на наступних принципах: [10]

Принцип поваги індивідуальності особистості (Якщо придушувати індивідуальність, то особа не розкриється, її схильності і здібності не розвинуться);

Принцип колективної діяльності (особистість повинна вміти узгоджуватися з іншими, індивідуальність в правильно організованій колективної діяльності розцвітає);

Принцип розумної вимогливості (можна все, що не суперечить закону, правилам шкільного розпорядку, не шкодить здоров’ю, не принижує гідність інших);

Принцип вікового підходу (кожний віковий період позитивно відгукується на свої форми і методу виховного впливу);

Принцип діалогу (зрівнювання позицій педагога і школяра, дорослого і дитини допомагає досягти довірчих відносин. Дитина інстинктивно знаходить іноді більш оригінальні і оптимальні шляхи вирішення багатьох проблем, завдань, проектів);

Принцип педагогічної підтримки (дитина не повинна відчувати себе нелюбимим, навіть якщо він погано вчиться. Він повинен бачити в педагога вчителя, який захистить його від незнання, від стресу в зв’язку з цим незнанням);

Принцип стимулювання самовиховання (кожен школяр повинен знати себе, навчитися критично розглядати свої вчинки, виховувати в собі почуття відповідальності. Завдання педагогів створити такі умови, де дитина набуде досвід планування та рефлексії своєї діяльності);

Принцип зв’язку з реальним життям (справи, що організовуються і проводяться в школі, повинні стикатися з реальними справами селища, району, області, країни. Діти повинні відчувати себе громадянами Росії, діяти на її благо);

Принцип узгодження (всі дії педагогів повинні бути узгоджені між собою, підпорядковані одній спільній меті. Крім того, кожен педагог повинен пам’ятати, що його педагогічний борг полягає в тому, щоб створити умови для узгодження дітей один з одним, дітей та їхніх батьків).

Концепція виховної системи з соціально-педагогічної підтримки дітей «групи ризику» передбачає наступні функції:

Розвиваючу, спрямовану на зміну мотивації дітей «групи ризику» до навчальної діяльності, розвиток творчої особистості, здатної до самовираження, самореалізації;

Розважальну, що створює сприятливу атмосферу на уроці, що перетворює його з нудного заняття в захоплюючу подорож;

Інтегруючу, що забезпечує взаємодію всіх підрозділів як єдиного виховного простору, розширення і поглиблення внутрішкільних та позашкільних зв’язків;

Управлінську, орієнтовану на оптимізацію функціонування і розвитку школи, створення умов для позитивних змін у навчально-виховному процесі, професійного росту педагогів, взаємодія всіх учасників виховної системи;

Захисну, сприяє створенню обстановки співчуття, співпереживання, взаєморозуміння;

Компенсуючо-комунікативну, яка передбачає створення в школі умов для самовираження, демонстрації творчих здібностей, встановлення емоційних контактів;

Коригуючу, спрямовану на корекцію поведінки та спілкування дитини з метою попередження негативного впливу на формування особистості.

Активізація комунікативної діяльності досягається соціальним педагогом завдяки створенню системи стимулів, перетворенню їх у мотиви й орієнтири просування до мети. Важлива умова при цьому — створення в процесі комунікації сприятливої атмосфери психологічного комфорту клієнта. Наведемо приклад роботи за програмою ранньої профілактики і корекції соціально-педагогічної занедбаності, яка здійснюється в певному мікросоціумі притулку.

Система притулків виконує дві основні функції: займається ресоціалізацією дітей «груп ризику» і є центром по наданню широкого спектра соціально-педагогічних послуг дітям з різного роду проблемами поведінки, з труднощами в навчанні і соціалізації Саме для цієї категорії дітей розроблено програму профілактики і корекції соціально-педагогічної занедбаності. Розроблена програма визначає стратегію і тактику корекції і профілактики, методи і засоби соціально-педагогічного впливу на дитину цієї категорії.