1. Депозитарій

2. Зберігач

3. Реєстратори.

1. Депозитарій – юридична особа, створена у формі ПАТ (публічного), професійний учасник РЦП, який має ліцензію на провадження депозитарної діяльності та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо ЦП.

Створюється у формі публічного акціонерного товариства, учасниками якого є не менше як 10 зберігачів, які здійснють виключно депозитрану діяльність. При цьому частка одного учасника в статуному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також ін.. депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Кліринг – це процес, який включає: отримання, звіряння та поточні оновлення інформації, підготовку бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод з цінними паперами, визначення взаємних вимог та зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Кліринг за угодою з цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають переказу, і кількості цінних апперів, які мають бути поставлені за результатами угоди. Розрахунки полягають у виконанні зобов’язань, визначених у процесі кліринга.

Кліринг за угодою з грошових коштів - визначення та виконання взаємних зобов’язань поставки (переказу) грошових коштів у зв’язку з операціями цінними паперами. Здійснюється передача цінних апперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту.

За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між членами біржі), між біржовий та міжнародний кліринг.

При здійснені клірингу окремо ведеться облік коштів клієнтів і фінансових посередників. Розрахунково-кліринговий цикл для цінних апперів становить 4 дні.

Розрахунковий банк – це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами.

Видання виписки з рахунка у цінних паперах, яка є підтвердженням прав власності на цінні папери, що обліковуються на рахунку цінних паперах, є виключно операцією зберігачів.

2. Зберігачі – це юридичні особи, які мають ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку: діяльності з торгівлі цінними паперами та депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

Зберігачами можуть бути комерційні банки або торгівці цінними паперами, які на підставі ліцензії зберігають цінні папери на рахунках, обслуговують їх обіг та операції емітентів з цінних паперів. Зберігачі в НДС забезпечують безпосереднє обслуговування власників цінних паперів. У статутному фонді зберігача частка іншого зберігача або торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії та ін.. інституційного інвестора не може перевищувати 5%.

Депозитарні операції зберігача:

• приймання, транспортування та інвентаризація сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів

• зберігання сертифікатів цінних паперів на пред’явника

• зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів

• видача сертифікатів цінних паперів, які зберігалися депозитарною установою

• перевірка сертифікатів цінних паперів на справжність і на наявність усіх реквізитів та ін. операції.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим – вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів (серії, номери), тільки у документарній формі на пред’явника;

Колективним – спосіб зберігання знерухомлених іменних цінних паперів документарної форми існування при розміщенні та цінних паперів, розміщених в без документарній формі.

3. Реєстратори – це юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, які на підставі одержаної ліцензії спеціалізуються на веденні реєстраторської діяльності, що включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему власників іменних цінних паперів.

Система реєстру власників іменних цінних паперів – це сукупність даних, зафіксованих у паперовій або без паперовій формі, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі осіб, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я; облік всіх змін інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Система реєстру ведеться окремо для кожного емітента про операції, внаслідок яких виникає потреба внесення змін до реєстру.

Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників цінних паперів не перевищує 500, тобто чисельність, визначену ДКЦПФР як максимальну для організації самостійного ведення реєстру.

Не можуть бути учасниками або засновниками реєстратора органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів, працівники депозитаріїв, зберігачів та ін..реєстраторів, та державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю НДС.