1. Концептуальні інтерпретації поняття „маси”:

натовп (Г.Лебон) розглядав натовп як психологічний феномен, що виникає при безпосередній взаємодії індивідів незалежно від їх соціального положення, національності, професії тощо. В натовпі утворюється соціально-психологічна („духовна”) єдність маси – „душа натовпу”. Вона пронизується спільними почуттями, взаємовплив сприяє значному росту енергетики, в натовпі придавлюється, щезає свідома особистість.

публіка (Г.Тард) в сучасні й науці натовп розглядається лише як один з видів маси. З часом виникає ще один різновид маси – публіка. Вже Г. Тард (1901 ,,Думка і натовп”) наголошує на відокремленні поняття натовпу і публіки. В натовпі люди фізично згуртовані та нетерплячі, публіка наголошує на пасивній ролі людей та їх фізичній дистанції одних від одних.

гетерогенна аудиторія (М.Арендт) гетерогенна аудиторія, що протистоїть класам та відносно гомогенних групам (н-д, вважали маси продуктом де-стратифікації суспільства, свого роду «антиклассом)

агрегат (У.Корнхаузер) „агрегат людей, в якому не розрізняються групи та індивіди”

2. Теорії „масового суспільства”:

1 Аристократична (Х.Ортеги-і-Гасет) 1) Першою цілісною теорією мас став „аристократичний” варіант, представлений працями Х.Ортеги-і-Гасета. Суть концепції: маси, замість того, щоб йти за елітою, рвуться до влади, хоча зовсім не вміють управляти, і намагаються витіснити еліту з її традиційних сфер – політики і культури. В цьому головна причини соціально-політичних катаклізмів 20 ст.

2 Ліберально-критична (К.Мангейм, Е.Фром) Ліворадикальна (Р.Міллс)

Вони виступали проти бюрократизації та централізації влади, посилення контролю над особистістю зі сторони державно-монопольної організації суспільства, проти відчуження та „атомізації” людини, окнформізації людей.

3 1960-1970 рр. американські соціологи Д.Белл та Е.Шілз

оголосили „теорії масового суспільства” дисфункціональними у стосунку до існуючої системи і спробували їх реструктуризувати та спрямувати в русло офіційної ідеології. Зокрема Шілз підкреслював інтеграцію народних мас в систему інститутів масового суспільства. Шляхом комунікацій такі маси засвоюють норми та цінності, що створює еліта.

3. Види та характеристики маси. Критерії класифікації мас.

Маси – це соціальні спільноти, що виникають ситуативно, імовірнісні за своєю природою, гетерогенні за складом і статистичні за формами функціонування (Б.А.Грушин).

Критерії класифікації мас.

1) розмір:

- великі

- маленькі

2) стабільність:

- стійкі (що функціонують постійно)

- нестійкі (імпульсивні)

3) компактність:

- згруповані

- незгруповані

4) впорядкованість

- впорядковані

- невпорядковані

5) форма внутрішнього зв’язку:

- контактні

- неконтактні (дисперсні)

6) особливості виникнення:

- спонтанні, що виникають стихійно („природні”)

- спеціально організовані („штучні”)

7) гомогенність:

- соціально однорідні

- соціально неоднорідні

Класифікація мас за В.І.Леніним

- прогресивні (революційні)

- консервативні

- нейтральні (що не визначились)

- активні (що діють)

- пасивні (що очікують)

- згуртовані та дисципліновані

- неорганізовані

Конкретні спостереження та емпіричні дослідження описують три основні різновиди мас, що зустрічаються на практиці: натовп, „зібрана публіка” та „незібрана публіка”

▪ Натовп – скупчення кількості людей

▪ „Зібрана публіка” – скупчення певної кількості людей, що відчувають подібні переживання, або цікавляться одним і тим самим предметом (від глядачів в театрі до політичних мітингів). Основа об’єднання таких людей – подібність установок, орієнтації та готовності до дії, які виникають під впливом одних і тих самих стимулів (фільм, театральна вистава, лекція чи дискусія).

▪ „Незібрана публіка” – електоральні маси, що виникають під впливом політичної реклами, або маси футбольних фанатів чи фанатів сучасних музикантів.

Основні характеристики маси:

1) статичність, тобто аморфність маси, відмінної від самостійної, системної, структурованої групи;

2) стохастична, імовірнісна природа маси, тобто відкритість, розмитість її кордонів, невизначеність її складу у кількісному та якісному відношенні;

3) ситуативність, тимчасовість її існування;

4) виражена гетерогенність, різнорідність складу маси.