Залежність сугестії

від тимчасового психічного стану людини

Навіюваність загіпнотизованого суб'єкта вища, ніж безсонного. Іс­следованіє В.Н. Кулікова, по-перше, констатувало різну сугестію липнув! ности в безсонному стані, в гіпнозі і в природному сні. Далі б встановлено, що і під час неспання особа може виявити раз навіюваність. По мірі;перехода людини із стану неспання в стані гіпнотичного і природного сну свідомість і критичність його психіка знижується, а навіюваність підвищується.

Були проведені дві серії порівняльних экспериментов^ для з'ясування assess чения стану упевненості-невпевненості. У обох серіях брали участь оді­те ж що 18 вчаться 9 класів. Використовувалася модернізована методика М. I рифа з автокінетичним сприйняттям. На стіні експериментальної комкорі блищало дуже слабке нерухоме світло, Випробовувані повинні були опреш* лять напрям «руху» цієї крапки, що світиться. Їм робилося таке венозне для пав навіювання: «Пильно придивитеся до крапки, що світиться... Поста: тесь визначити, в якому напрямі вона переміщається». Досліди першої.cq проводилися в умовах повної темноти, і випробовувані не могли соотве положення світла з чимось нерухомим, що приймається за орієнтир. Це гай вило випробовуваних в положення повної невизначеності і невпевненості. Оті ти другій серії проводилися при такій мірі затемненное™, коли испь-*»-

До-ваше все ж могли хоч чуть-тчуть розрізняти контури крупних предметів | *:чнате. Це ставило випробовуваних в положення деякої визначеності і І упевненості./В першій серії дослідів з 18 випробовуваних прийняли і виконали І навіювання, тобто намагалися визначити «рух» світла, 16, тобто більше 88 %, а І у другій — лише 7 испытуемых{ тобто приблизно 38 %'. Це відмінність результа-1 тов навіювання можна співвідносити із станом упевненості-невпевненості ис-I вытуемых.'..

Отже, за інших рівних умов суггеренд, що знаходиться в змозі і невпевненості, проявляє болев високу навіюваність, чим при стані уверенно-| гти. Продовження цього і інших експериментів показало, що на навіюваність I суггеренда може істотно вплинути його соціальне оточення. Соціальні І спільності, членом яких є суггеренд і чиї цінності він розділяє, можуть [ шк підвищувати, так і знижувати його сугестії

Групова навіюваність

Залежно від типа суггеренда навіюваність підрозділяється на индивиду­альную і групову. У першому випадку мається на увазі навіюваність окремій особі. А під груповою розуміється навіюваність соціальній спільності. Ко­нечно, реальними «носіями» групової навіюваності є конкретні люди, але що діють як єдине ціле. Соціальна спільність повинна представ­лять собою єдиного групового суггеренда, що випробовує на собі в один і той же час одна і та ж дія сугестії.

Відмінність групової навіюваності від індивідуальної різними авторами пояснюється по-різному. Одні вважають, що в основі високої навіюваності натовпу лежить «полусознательное або несвідоме наслідування» [161], дру­гие пояснюють таку перевагу законом «духовної єдності» {159]. Л.Н. Войтоловський [36] вважає, що велика податливість натовпу обумовлена «відчуттям симпатії».

Дослідження показують, що при поясненні відмінності груповій навіюваності від індивідуальної (вона може бути не лише вище, але і нижче індивідуальною) слід враховувати факт взаимовнушения між членами групового суггеренда. Індивідуальний суггеренд теж випробовує вплив присутніх або вообра­жаемых членів своїх груп і колективів, але, вочевидь, в цьому випадку зв'язки не володіють тією силою, яка властива взаимовнушению між членами групою вого суггеренда.

На групову навіюваність впливає чисельний склад групової спільності. Намітилася тенденція зміни її у міру збільшення числа членів групового суггеренда, Е.С. Кузьмін при вивченні різних груп прийшов до виводу про те, що «...существенный зрушення навіюваності залежно від збільшення числа лю­дей в групі, вочевидь, виражає закономірність» [83, 16].

Залежить групова навіюваність від якісного складу групи, особливо від індивідуальної сугестії її членів. За інших рівних умов на базі високої індивідуальної навіюваності може скластися висока групова вну­шаемость, а на базі низької — низька групова навіюваність. Не можна забувати, що груповий суггеренд пов'язаний з ширшим соціальним оточенням і випробовує на собі його вплив. Виявляється, що цей вплив захоплює і сферу групової навіюваності. Соціальне оточення може і підвищити, і по­низить групову навіюваність [85, 68—72].

Таким чином, можна створити обстановку, в якій навіюваність як ркак; | ция на ситуацію (тобто ситуативна навіюваність) різко зросте.