Навіювання

Навіювання (вірніше, сприйняття внушения*

є нерозкладним

профеноМеном, основним чинником

душевному життю людини

3. Фрезі

Видатний вітчизняний фізіолог В.М. Бехтерев, досліджуючи феномено­логию даного соціально-психологічного явища, писав: «Навіювання є, один із способів впливу одних осіб на інших, яке може відбуватися як навмисно, так і не навмисно з боку впливаючої особи... -путая! безпосереднього привития психічних станів, тобто ідей, відчутті і відчуттів, не вимагаючи взагалі жодних доказів і не потребуючи лога-, ке» [17, 2].

У сучасних психологічних словниках визначення поняття «навіювання» еда-личается акцентами на різних властивостях цього явища. Приведемо несколшш типових Визначень.

Навіювання — дія на психіку людини, передбачаюче некритичес­кое сприйняття ним особливостей інформації [56, 64].

Навіювання — це процес дії на психічну сферу людини, сли­занный із зниженням свідомості і критичності при сприйнятті і реал» зации вмісту, що вселяється, з відсутністю цілеспрямованого активна його розуміння, розгорнутого логічного аналізу і оцінки в співвідношенні і минулим досвідом і даним станом суб'єкта [133, 57].

Навіювання (сугестія) — дія на особу, що наводить або до поява» нию у людини окрім його волі і свідомості Певного стану, чувстщ відношення, або до здійснення людиною вчинку, не наступного з призі маемых ним норм і принципів діяльності [ 130,69]. „

У науковій літературі прийнята наступна термінологія: сугестія (внуши* ние), суггестор (вселяючий суб'єкт), суггеренд (обличчя, объектт, що є

Навіювання). ;д,.

Слова — основний інструмент навіювання. Й тому далі навіюванню слв> вом буде приділено основну увагу. Але слову зазвичай передує взгляд И він, виявляється, теж може володіти ефектом навіювання. Тому нач­ нем розмова про навіювання з вивчення особливостей цього невербального щт явления.

9.1. Невербальні засоби навіювань

У всякого відчуття є властиві

Лише йому одному жести, інтонація і міміка:

враження про них, хороше або погане

приємне або неприємне, і служить причиною того

що люди розташовують нас до себе або відштовхують.

Ф. Ларошфуко

Сила погляду

Візуальні прийоми навіювання є допоміжними, полегшуючими досягнення мети. Проте і самі по собі вони володіють значною силою. Впе­чатляющей ілюстрацією цього можуть служити наступні приклади. Амеріканс­кие туристи Дж#н Гельфрейх і Отто Бутесхуде подорожували по джунглях Бразільського штату Мату-Гросу. Заночувавши якось на березі ріки Шингу, вранці стали готувати сніданок. Бутесхуде пішов за водою. Він довго не з'являвся, і Гельфрейх пішов шукати товариша. Він знайшов його біля самої води. Отто медлен­но йшов до густого чагарника, рухи у нього були як у робота, голова непорушно направлена у бік чагарника. Прослідивши напрям його взгля­да, Гельфрейх побачив голову змії, що стирчить з куща. Реакція Джона була блискавичною: пострілом з пістолета він убив змію. Отто раптом здригнувся і нервово розсміявся. Пізніше розповів: у води відчув на собі чийсь погляд, а що було потім — не пам'ятає.

Згадується одна картинка, що бачиться автором в дитинстві, як в зоопарку кор­мили удава. У тераріум запустили мишу. Удав уставиЛся на неї, не блимаючи. Миша заціпеніла, а потім повільно стала рухатися прямо в лягти удава. При цьому задні лапи штовхали її вперед, а передні упиралися. Незабутнє по своєму дра­матизму видовище!

Обоє описаного випадку показують, що особливим поглядом можна підпорядкувати і людину, і тварину, нав'язати йому певні дії.