40. Характер спинно-мозкової рідини при туберкульозному менінгіті.

Зміни спинномозкової рідини — цереброспінальна рідина прозора або опалесціює, безколірна, тиск її підвищений. У хворих на туберкульозний менінгіт під час пункції ліквор витікає під тиском частішими краплями або струминою (в нормі 20-40 крапель за хвилину). Не дозволяється випускати цереброспінальну рідину струминою, бо може настати миттєва смерть хворого внаслідок вклинення довгастого мозку у потиличний отвір. Для туберкульозного менінгіту характерні такі зміни спинномозкової рідини:

• підвищення вмісту білка - 1-2 г/л і більше, тому реакції Панді та Нонне - Аппельта позитивні;

• плеоцитоз - збільшення кількості клітин у лікворі (в середньому 100-300/мм³), переважають лімфоцити (Т-лімфоцити); в нормі в 1 мм³ міститься 10 лейкоцитів;

• для туберкульозного менінгіту типова білково-клітинна дисоціація, яка виникає внас­лідок переваги застійних явищ над запальними. Вона характеризується високим вмістом білка у спинномозковій рідині та порівняно невеликим цитозом і свідчить про значне порушення циркуляції спинномозкової рідини

• зниження концентрації глюкози (менше половини вмісту глюкози в крові) і хлориді (до 110 ммоль/л і менше);

• через добу в спинномозковій рідині випадає ніжна фібринна плівка, в якій мікобак­терії виявляються тільки у 10-20 % хворих.

41. Основні принципи лікування хворих на туберкульоз легень.

1. Комплексність — це поєднання специфічного і неспецифічного лікування, а та­кож застосування хірургічних методів. До специфічного належить етіотропне лікуван­ня, тобто прийом протитуберкульозних препаратів, а до неспецифічного - дотриманні гігієно-дієтичного режиму, призначення патогенетичних, симптоматичних і стимулюючих засобів. На сучасному етапі розвитку фтизіатрії основним методом лікування хворих на туберкульоз є антимікобактеріальна терапія.

2. Комбінованість - лікування полягає у застосуванні не менше 4-х препаратів на початку лікування всіх хворих із бактеріовиділенням. Це пов'язано з тим, що комбіно­вана терапія запобігає розвитку стійкості МБТ, уповільнює виділення окремих хіміоте­рапевтичних засобів з організму і таким чином упродовж тривалого часу зберігається їх вища концентрація у крові і тканинах, тобто посилюється дія. Крім того, різні препарати діють на різні структури мікробної клітини. Також в результаті комбінації етіотропних препаратів спостерігається досконаліший тип репаративних процесів.

3. Індивідуальний підхід до лікування хворих на туберкульоз - потрібно враховувати чутливість виділених МБТ до препаратів, переносимість ліків хворим, супровідну патологію, вік і масу тіла пацієнта. Також передбачає внесення змін до складеного на початку лікування режиму хіміотерапії. (за рахунок заміни препаратів або способу їх введення).

4. Тривале і безперервне лікування - тривала специфічна терапія впродовж де­кількох (частіше 6—8) місяців обумовлена тканинним характером туберкульозної інфекції нерідко із схильністю до продуктивної реакції, тенденцією до утворення некрозу і фор­мування порожнин розпаду. Крім того, у казеозно-некротичних масах, кавернах, де знаходяться мікобактерії, спостерігається облітерація судин сирчастим некрозом або їх руйнування. Тому препарати не досягають в достатніх концентраціях основного місця скупчення збудника. У разі потреби тривалість лікуван­ня складає декілька років.

Безперервний (регулярний) прийом препаратів зменшує можливість розвитку стійкості збудника, а також сприяє ефективності лікування (це і інтермітуюча методика - через день, 2-3 рази на тиждень).

5. Етаппість лікування - полягає у проведенні його на етапах: стаціонар (або ден­ний стаціонар) - санаторій - амбулаторне лікування - диспансерне спостереження з протирецидивними курсами.

6. Двофазність (двоетапність) лікування туберкульозу. Перша, інтенсивна, фаза спрямована на пригнічення розмноження популяції МБТ, суттєве її зменшення, часткову стерилізацію вогнища специфічного ураження. Хворі лікуються в умовах ста­ціонару. Протитуберкульозні препарати призначають щоденно із застосуванням різних методів їх введення, що залежить від особливостей перебігу туберкульозу. У другій фазі (підтримувальній) проводять щоденну або інтермітуючу антимікобактеріальну терапію у стаціонарі, амбулаторне або в умовах санаторію з ме­тою клінічного вилікування хворого (стійке припинення бактеріовиділення; роз­смоктування інфільтративних змін, загоєння порожнини розпаду) або підготовки до хірургічних втручань.

7. Контрольованість хіміотерапії - прийом препаратів у присутності медичного пер­соналу, близьких родичів, соціальних працівників або добровольців - забезпечення регулярності прийому препаратів Відомо, що до 50 % невдач у лікуванні пов'язано з недисциплінованістю пацієнтів.

8. Лікування хворих на туберкульоз обов'язково має бути безкоштовним, доступ­ним і безпечним.