37. Спонтанний пневмоторакс. Причини виникнення, клінічні прояви.

Спонтанний пневмоторакс - патологічний стан, який характеризується надходженням повітря до плевральної порожнини при відсутності ураження грудної клітки.

Патогенез. За механізмом виникнення виділяють спонтанний, травматичний, ідіопатичний пневмоторакс. Спонтанний пневмоторакс виникає при порушенні цілісності вісцеральної плеври (внаслідок розриву бульозної емфіземи, кісти легені або внаслідок прориву каверни у плевральну щілину), а травматичний – парієтальної (внаслідок проникаючого пошкодженню грудної клітки). Якщо немає патологічного процесу в легенях - ідіопатичний. Причина - закупорка дрібного бронха харкотинням або місцевий бронхоспазм. Виникає клапанний механізм у бронхах, що супроводжується підвищенням тиску в дистальних відділах дихальних шляхів. Внаслідок цього альвеоли на обмеженій ділянці перерозтягуються, стінки їх та перегородки атрофуються і утворюється бульозна емфізема, яка потім розривається.

Виділяють наступні види спонтанного пневмотораксу:

- відкритий - повітря надходить у порожнину плеври на вдиху і виходить при видиху через отвір у вісцеральній плеврі;

- закритий - повітря потрапляє у плевральну порожнину під час вдиху але назад не виходить, бо отвір у вісцеральній плеврі зачиняється;

- клапанний - на вдиху повітря постійно входить у плевральну порожнину, а на видиху дефект у вісцеральній плеврі зачиняється, утворюючи клапан. Клініка спонтанного пневмотораксу у більшості випадків залежить від розміру вільної плевральної порожнини, виду пневмотораксу та швидкості надходження повітря.

Хворі скаржаться на гострий біль в ураженій половині грудної клітки, задишку покашлювання. Об'єктивно - тахікардія, тимпаніт і ослаблене дихання на боці пневмотораксу. Загальний стан під час спонтанного пневмотораксу тяжкий, іноді навіть супроводжується непритомністю. Хворий займає вимушене положення - напівсидячи, стає неспокійним. З'являються симптоми гострої недостатності дихання, дихання частішає, стає поверхневим, виникає ціаноз, пітливість, тахікардія, а в подальшому - брадикардія. Смерть хворого може наступити від больового шоку або колапсу.

38. Спонтанний пневмоторакс. Невідкладна допомога.

Хворому надають положення напівсидячи. Вводять омнопон або мор­фіну гідрохлорид для зменшення болю і пригнічення кашльового центру. Призначають також 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну підшкірно, оксигенотерапію. Якщо стан хворого залишається тяжким, проводять пункцію плевральної порожнини з наступною аспірацією газу до установлення негативного тиску. Під час аспірації загальний стан хворого швидко покращується, однак потім знову може погіршитись, якщо спонтанний пневмоторакс стає клапанним або відкритим.

Якщо після неодноразової аспірації газу з плевральної порожнини загальний стан хворого погіршується, рекомендується проколоти грудну клітку товстою голкою і зафік­сувати її липким пластирем до шкіри. При цьому повітря, яке потрапляє у плевральну порожнину через ушкоджену легеню, буде виходити назовні. Тиск у плевральній по­рожнині зрівняється з атмосферним, внаслідок чого легеня та органи середостіння стискаються. До голки слід приєднати гумову трубку, її кінець опустити у дезінфікуючий розчин. Цей захід є невідкладним у випадках спонтанного пневмотораксу у хворих з вкрай тяжким станом.

Адекватнішим методом є дренування плевральної порожнини (накладання дренажу по Бюлау) і постійне відсмоктування повітря. При спонтанному пневмотораксі загаль­ний стан хворого вдається покращити консервативними заходами. За неефективності консервативного лікування ставлять питання про торакотомію і ушивання ушкодженої легені або резекцію легені.